Рішення

від 13.01.2009 по справі 8/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Максим», місто Луганськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Аква»,  м. Луганськ, -  

про стягнення 4972 грн. 20 коп.          

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Козлов В.В. –представник, - довіреність №б/н від 10.12.08 року;

від відповідача –не з'явився,

розглянувши матеріали  справи, -

встановив:

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

           1)основний  борг у сумі 4972,20 грн.;  

          2)судові витрати : державне мито –102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи було відкладено з 12 грудня 2008 року до 13 січня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

          У судовому засіданні, яке відбулося 13.01.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з»явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату. час та місце судових слухань.

           Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача була: місто Луганськ, вул.Руднєва,2-а, що підтверджується матеріалами справи (довідка державного реєстратора виконавчого комітету  Луганської міської ради серії АВ №966544 від 08.12.08 року).

25.11.08 року  за вих. №423 та 17.12.08 року за вих. №533 судом на цю адресу спрямовано ухвали  про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв'язку повернуто до суду письмові повідомлення про вручення першого поштового відправлення уповноваженій особі відповідача; письмове повідомлення про вручення другого поштового відправлення станом на час розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів у суду є підстави вважати, що і друге поштове відправлення також отримано відповідачем.

Представник позивача не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а  тому справу відповідно до ч.3 ст.22 і ст.ст. 43 та 75 ГПК України розглянуто  за відсутності відповідача, - за  наявними в ній  матеріалами.

 І. Заслухавши представника позивача, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1.  21.07.08 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Максим»(Виконавець) на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Аква»(Замовник) виготовлено поліграфічну продукцію –етикетку «Вода газована «Ніагара, 1,5 л»у кількості 127,8 кг за ціною 33,333 грн. за 1 кг на загальну суму 4260,00 грн. (без ПДВ).

05.08.08 року Виконавцем для Замовника було виготовлено фотополімерні друковані форми  для напоїв «Ніагара»та «Груша»у кількості 2,089 кв.м за ціною 1539,90 грн. за 1 кв. м  загальною вартістю 3216,85 грн. (без ПДВ) (позивачем помилково вказано суму 3216,83 грн.).

Факт виготовлення  та отримання Замовником згаданої продукції підтверджується:

витратною накладною №296фл від 21.10.08 року на суму 8972,20 грн. (7476,85грн. + ПДВ 1495,37грн.);

податковою накладною №1391 від 24.07.08 року на суму 4000,00 грн. (з ПДВ);

податковою накладною №2251 від 21.10.08 року на суму 4972,20 грн. (з ПДВ);

довіреністю ЯМУ №795412 від 15.10.08 року на ім'я Нагорної Наталії Анатоліївни.

Кожна з вищеперелічених накладних містить докази отримання товару Замовником.

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив суму боргу –у розмірі 4000,00 грн., тобто несплаченим залишився основний борг у сумі 4972,20 грн. (8972,20 грн. –4000,00 грн.), а не 4972,40 грн., як помилково вказує позивач у тексті позовної заяви.

Позивачем до позовної заяви додано  розрахунок суми пені у розмірі   852,02 грн., а також штрафу   у розмірі  1596,48 грн.

У такому випадку загальна сума позову повинна була б скласти 7420,70 грн. (4972,20 грн. + 852,02 грн. + 1596,48 грн.), - однак позивач у тексті позовної заяви (вих. №б/н від 31.10.08 року; до суду надійшла 21.11.08 року) та у судовому засіданні жодним чином не заявив про стягнення, крім основного боргу, ще і пені та штрафу.

З урахуванням цієї обставини суд не приймає до уваги розрахунки пені і штрафу та розглядає позов лише в рамках заявленої суми основного боргу.  

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Частиною ст. 181 Господарського кодексу України допускається можливість укладення між сторонами господарського договору у спрощений спосіб, тобто  шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Така ситуація має місце за цим спором.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до підрядних.

          Згідно частинам 1 та 2 ст. 837 ЦКУ за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

           Договір підряду може укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

          Статтею 839 ЦКУ встановлено, що  підрядник   зобов'язаний   виконати   роботу,    визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

          Порядок оплати виконаної роботи врегульовано ст. 843ЦКУ, а саме:

    у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

           Якщо  у  договорі  підряду  не встановлено ціну роботи або способи її визначення,  ціна встановлюється за  рішенням  суду  на основі  цін,  що  звичайно  застосовуються  за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

            Ціна  роботи  у  договорі  підряду  включає  відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

          Згідно частині 1 ст. 853 ЦКУ замовник   зобов'язаний    прийняти    роботу,    виконану підрядником  відповідно до договору підряду,  оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

           Якщо замовник  не  зробить  такої заяви,  він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.

           Отримавши від позивача виконану роботу, відповідач повинен був дотримуватися вимог  статті 854 ЦКУ, в якій сказано, що  якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної  роботи  або  окремих  її етапів,  замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові  обумовлену  ціну  після  остаточної  здачі роботи за умови,  що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

           Підрядник має право вимагати виплати йому  авансу  лише  у випадку та в розмірі, встановлених договором.

          Матеріалами справи доведено, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору (порушення зобов'язань).

          Так, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який  прострочив  виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  у повному обсязі –шляхом стягнення з відповідача залишку суми боргу у розмірі 4972,20 грн.

            Судові витрати відповідно до вимог ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги закону.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 624, 837,839,843, 854 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.

  2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Аква», ідентифікаційний код 13383149, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 2-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Максим»», ідентифікаційний код 24852989, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців, 16-а, - основний борг у сумі 4972 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні13.01.2009 року за згодою  представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  15 січня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа