Постанова

від 12.06.2013 по справі 803/1103/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 803/1103/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Герасимюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - Реєстраційна служба Луцького МУЮ) про визнання нечинним та скасування рішення №1657440 від 15.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання вчинити дії - здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:032:0018 по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення Луцької міської ради №42/77 від 01.07.2009 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.07.2009 року, укладеного між позивачем та Луцькою міською радою, ОСОБА_3 на праві оренди користується земельною ділянкою комунальної власності площею 31 кв.м. по АДРЕСА_1. Договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства та чітко підтверджує її право користуватися даною земельною ділянкою. З метою реєстрації права оренди земельної ділянки позивач звернулася у Реєстраційну службу Луцького МУЮ із відповідною заявою. Проте, рішенням №1657440 від 15.04.2013 року їй відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права оренди даної земельної ділянки на підставі абзацу 5 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року (далі - Порядок №703), де зазначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі. Зазначає, що позивачем було представлено витяг від державного кадастрового реєстратора про присвоєння даній земельній ділянці кадастрового номера.

Вважає невірними посилання відповідача на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-VI (далі - Закон №1952-VI) без вказівки на конкретний пункт. Зазначає, що реєстрація права на земельну ділянку не є похідним поняттям від реєстрації права власності, оскільки земельна ділянка надавалась для реконструкції об'єкта нерухомості з метою створення нового об'єкта нерухомого майна.

Також вказує на те, що на даній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, який споруджений на підставі дозволу на будівництво і зданий в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, отже, сумнівів у законності знаходження на даній земельній ділянці нерухомого майна, яке є власністю ОСОБА_3, немає.

На підставі викладеного, просить суд визнати нечинним та скасувати рішення №1657440 від 15.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати державного реєстратора прав власності на нерухоме майно вчинити дії - здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:032:0018 по АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю. Додатково суду пояснив, що в оскаржуваному рішенні міститься взаємовиключення: позивачу відмовлено в державній реєстрації права оренди на підставі абзацу 5 пункту 4 Порядку №703 (відсутність державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) в той же час в рішенні зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, мотивуючи наступним.

Зазначила, що під час розгляду заяви позивача про реєстрацію інших речових прав - права оренди земельної ділянки площею 31 кв.м. по АДРЕСА_1 було встановлено, що дана земельна ділянка на праві власності належить Луцькій міській раді. Однак, власником земельної ділянки право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване не було. Зазначила, що відповідно до статті 4 Закону №1952-VI право оренди земельної ділянки є похідним від права власності на неї, і реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно. Оскільки Луцькою міською радою як власником земельної ділянки не було зареєстровано право власності, позивачу було відмовлено у реєстрації права оренди на дане нерухоме майно. З огляду на наведене, вважає оскаржуване рішення правомірним та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що на підставі рішення сесії Луцької міської ради №42/77 від 01.07.2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Луцькою міською радою було укладено договір оренди землі від 09.07.2009 року. Згідно умов даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер - 110320018. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31 кв. м., на якій знаходиться торговий павільйон, що належить орендарю. Даний договір був зареєстрований у Державному реєстрі земель 24.11.2009 року за №040907700592, про що свідчить відповідний напис на ньому.

Як слідує із матеріалів справи, дана земельна ділянка була відведена в натурі згідно Акту прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 02.09.2009 року та передана в оренду позивачу згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки від 24.11.2009 року.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-VI.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 даного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право оренди земельної ділянки.

Як визначено частиною 1 статті 5 Закону №1952-VI у Державному реєстрі прав, серед інших, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Частиною 13 статті 15 Закону №1952-VI передбачено, що Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком №703.

Відповідно до пункту 4 Порядку №703 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Слід відмітити, що державна реєстрація прав на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться з метою офіційного визнання і підтвердження виникнення, переходу або припинення речових прав та їх обтяжень на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 7 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 16 Порядку №703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з метою реєстрації права оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0710100000:11:032:0018, 02.04.2013 року звернулась у Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції із відповідною заявою.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Герасимюк Ю.В. було прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1657440 від 15.04.2013 року, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права оренди даної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0710100000:11:032:0018.

Як вбачається із даного рішення, в державній реєстрації права оренди було відмовлено, оскільки подані документи не відповідають абзацу 5 пункту 4 Порядку №703, а також в зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Суд, проаналізувавши норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дослідивши зібрані в ході судового розгляду справи докази, вважає, що рішення про відмову в реєстрації права оренди земельної ділянки суперечить нормам законодавства та порушує права позивача як користувача земельної ділянки з огляду на таке.

Відповідно до пункту 23 Порядку №703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами 2, 4 статті 24 Закону№1952-VI визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до пункту 33 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27, 28, 30 і 31 цього Порядку, подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №703 державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що однією з обов'язкових умов, які передують державній реєстрацій речових прав на земельні ділянки є, зокрема, державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі за №0710100000:11:032:0018, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, оскаржуване рішення містить суперечності: відповідач відмовляє в державній реєстрації у зв'язку з невідповідністю поданих документів абзацу 5 пункту 4 Порядку №703, при цьому в рішенні зазначається кадастровий номер земельної ділянки.

Також з оскаржуваного рішення слідує, що кадастровий номер земельної ділянки відмінний від кадастрового номера в договорі оренди землі, а, отже, є присвоєним по нових правилах реєстрації кадастровим реєстратором і визначений незалежно згідно поданого витягу.

За таких обставин висновки державного реєстратора прав власності, наведені в оскаржуваному рішенні про невідповідність поданих документів абзацу 5 пункту 4 Порядку №703 суд вважає безпідставними.

Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, встановлено, що посилання на абзац 5 пункту 4 Порядку №703 в оскаржуваному рішенні є технічною помилкою. У державній реєстрації права оренди позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що подані документи не відповідали абзацу 6 пункту 4 Порядку №703.

Абзацом 6 пункту 4 Порядку № 703 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до пункту 5-2 частини 1 статті 24 Закону №1952-VI у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

З матеріалів справи, зокрема, із договору оренди земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування торгового павільйону, який належить орендарю. Тобто, на момент передачі в оренду земельної ділянки на ній був розміщений об'єкт нерухомого майна, який належав позивачу.

Судом встановлено, що торговий павільйон був реконструйований ОСОБА_3 під криту зупинку громадського транспорту з кіоском, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №563 від 29.10.2010 року та прийнятий позивачем в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованій в Інспекції ДАБК у Волинській області 09.08.2011 року.

Слід зазначити, що в межах поділу речей на головні та приналежні в даному випадку головною річчю є нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, а приналежністю сама земельна ділянка, яка наслідує юридичну долю нерухомого майна, яке на ній розміщене.

Разом з тим, частиною 2 статті 4 Закону №1952-VI визначено, що речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті (зокрема, право оренди земельної ділянки) є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

В судовому засіданні встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно під час розгляду документів, поданих позивачем на реєстрацію права оренди земельної ділянки, було встановлено, що земельна ділянка на праві власності належить Луцькій міській раді. Проте, власником земельної ділянки право власності на неї зареєстроване не було. Оскільки право оренди земельної ділянки в розумінні частини 2 статті 4 Закону є похідним від права власності на неї, тому позивачу було відмовлено у державній реєстрації права оренди.

Проте, суд зазначає, що недотримання Порядку реєстрації права власності на земельну ділянку землевласником не може позбавляти позивача набуття права оренди на дану ділянку на законних підставах. Крім того, невиконання Луцькою міською радою обов'язку щодо державної реєстрації права власності не може бути перешкодою в реалізації права позивача на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, прийняте позивачем в експлуатацію, а, отже, не може бути підставою для відмови в реєстрації права оренди.

Також в судовому засіданні представник відповідача визнала, що у спірній ситуації порушень законодавства з боку відповідача не було.

Крім того, законодавством, яке регулює спірні правовідносини не передбачено обов'язку землекористувача у разі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право власності на яку не зареєстроване землевласником, звертатись до такого землевласника із заявою про необхідність реєстрації ним права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова в реєстрації права оренди з тих підстав, що заява про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подана за відсутності права власності, порушує права та законні інтереси позивача.

Також суд зазначає, що право позивача на оренду земельної ділянки не оспорюється, договір між позивачем та Луцькою міською радою укладений відповідно до вимог чинного на той час законодавства і є діючим до липня 2014 року, а тому підстави для відмови в реєстрації права оренди земельної ділянки відсутні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 8, 10 частини 3 статті 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії державного реєстратора прав на нерухоме майно по винесенню рішення №1657440 від 15.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд прийшов до висновку, що воно прийняте з порушенням вимог закону, та необґрунтовано тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1657440 від 15.04.2013 року.

Також суд вважає, що враховуючи протиправність дій суб'єкта владних повноважень, та з метою захисту порушеного права особи у сфері публічно-правових відносин, слід зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:032:0018 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1657440 від 15.04.2013 року.

Зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:032:0018 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 17 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський