Рішення

від 24.02.2009 по справі 167-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

167-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2009Справа №2-15/167-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт КV" (65026, м. Одеса, вул.. Дворянська, 8, кв. 26, ідентифікаційний код 32751017)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Рузвельта, 7Б, ідентифікаційний код 30271729)

Про  стягнення  3205,27 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Черногоренко К.Л., довіреність б/н від 05.02.2009  р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт КV" звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб»  про стягнення 3205,27 грн., в тому числі 3003,58 грн. основного боргу, 22,47 грн. 3% річних,  179,22 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки  № 15/КР від 06.05.2008 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 3003,58 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт КV" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач змінив підставу позову та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за накладними по факту поставки з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 3201,81 грн., 3% річних у розмірі 25,43 грн.. Крім того, позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 179,22 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт КV" здійснювалися поставки товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб», що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними :

№ SPH 000572 від 06.08.2008 р. на суму 1330,44 грн. (а.с. 13)

№ SPH 000571 від 06.08.2008 р. на суму 2577,84 грн. (а.с. 14), а також товарно-транспортними накладними (а.с. 30-32).

Вказаний товар був прийнятий Покупцем, про що свідчить підпис уповноваженого представника у видатковій накладній.

Відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 40-42)

Проте відповідачем  не була здійснена оплата у повному обсязі за поставлену продукцію, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 3003,58 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 31.10.2008 р. (а.с.33).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків  щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 3003,58 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 25,43 грн. 3% річних та 198,23 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період з 14.11.2008 р. по 24.02.2009 р. у розмірі 198,23 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб» 3% річних за період з 14.11.2008 р. по 24.02.2009 р. у розмірі 25,43 грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представником позивача надана заява про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 179,22 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник  Товариством з обмеженою відповідальністю «"Укрімпорт КV"» Черногоренко К.Л.  дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже заява Товариства з обмеженою відповідальністю «"Укрімпорт КV"» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення 179,22 грн. підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кактус-Клаб» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Рузвельта, 7Б, ідентифікаційний код 30271729)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт КV" (65026, м. Одеса, вул.. Дворянська, 8, кв. 26, ідентифікаційний код 32751017, п/р 2600831123201 ФАБ «Південний» м. Одеса, МФО 328964) 3003,58 грн. основного боргу, 25,43 грн. річних, 198,23 грн. інфляційних втрат,  96,63 грн. державного мита та 111,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.