Рішення

від 18.06.2013 по справі 923/609/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 18.06.2013                                                                                       Справа № 923/609/13 Господарський суд Херсонської області у складі судді  Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу               за позовом прокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Володимиро-Іллінської сільської ради   до громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь"   про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути майно за участю прокурора - Посунько Н.М. посвідчення № 014519 від 11.01.2013р. та представників позивача - не з'явився;    відповідача - не з'явився. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи. Прокурор Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Володимиро-Іллінської сільської ради Херсонської області (позивач у справі) звернувся з позовом до громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (відповідач), яким просить суд визнати  недійсним договір оренди приміщення №1 від 01.11.2012 року та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно позивачу. Підставою позовних вимог прокурор зазначає ст. 203, ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що договір оренди не відповідає вимогам закону. Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, витребуваних судом документів не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив. Відповідач  позовні вимоги визнає. Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора суд - в с т а н о в и в: 01 листопада 2012 року між Володимиро-Іллінською сільською радою та громадською організацією "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" укладено  договір  оренди приміщення №1 (далі за текстом договір). Згідно з цим договором позивач, як  орендодавець, передає в користування відповідача, як орендаря,  нежиле приміщення площею 166,92 кв.м., розташоване  в будинку №1 по пр. Кальченка. Приміщення передавалося для його капітального ремонту, збереження та використання в цілях відповідача по здійсненню в приміщенні утворення залу для занять спортом та збереження спортивного інвентарю на умовах даного договору. Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що орендна плата за цим договором становить 1 грн. (одна гривня) за рік. Визнання недійсним договору оренди приміщення №1 від 01.11.2012 року є предметом спору. При цьому прокурор посилається на те, що договір не  відповідає вимогам ст. 203, ст.215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням частини 1 статті 2, статті 10, статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 року №786 (далі за текстом методика), а також п. 27 Додатку 2 до вказаної методики. Прокурор посилається на те, що при укладенні договору не дотримано вимог про встановлення орендної плати, до договору не включено істотних умов щодо відновлення орендованого майна, в договорі не встановлено: обов'язки щодо страхування орендованого майна та забезпечення пожежної безпеки, порядку здійснення контролю за станом об'єкту оренди, вартість об'єкта оренди. Також прокурор вважає, що в оспорюваному договорі сторонами безпідставно обов'язок здійснення капітального ремонту покладений на відповідача. Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства; його спрямованість на реальне  настання правових наслідків, що ним обумовлені. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам  суспільства. Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до  пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",  вирішуючи  спори про  визнання угод  недійсними,  суди, залежно  від предмета  і підстав позову, повинні застосовувати  норми матеріального  права, якими  регулюються  відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам  необхідно враховувати, що  відповідно  зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст  правочину не  може суперечити Цивільному Кодексу, іншим  законам України, які приймаються відповідно до  Конституції  України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість  яких  надана Верховною Радою України, актам Президента України, Постановам  Кабінету Міністрів України, актам інших  органів державної  влади України, органів влади  Автономної  Республіки Крим у випадках, в межах, встановлених  Конституцією України та законом, а також  моральним засадам  суспільства. Зміст  правочину не  повинен  суперечити  також положенням  інших, крім  актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції  України. До правовідносин щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, застосовуються норми глави 58 Цивільного кодексу України, параграф 5 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - закон) Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.           Пунктом 10 Методики визначено, що розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди. Відповідач не відноситься до суб'єктів перелічених у п. 10 Методики, а тому сторонами безпідставно встановлено в договорі розмір орендної плати в сумі 1 грн. на рік. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 27 Додатку 2 до Методики орендні ставки за використання нерухомого державного майна площею більше 50 м.кв. для розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить 7 відсотків. Згідно статті 10 Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.. Однак, як свідчать матеріали справи, всупереч вимогам вищезазначеного закону та Методики,  позивач та відповідач розмір орендної плати визначили в розмірі 1 грн. на рік. Крім того, при укладенні договору сторонами також не дотримано вимог ст. 10 закону. З урахуванням  вищезазначеного, договір оренди приміщення №1 від 01.11.2012 року, укладений між між Володимиро-Іллінською сільською радою та громадською організацією "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" не  відповідає  вимогам закону, у зв'язку з чим має бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин  не  створює  юридичних наслідків, крім  тих, що  пов'язані з  його  недійсністю.  У разі визнання недійсним  договору кожна із  сторін зобов'язана повернути  одна одній отримане   за правочином, тому вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути  сільській раді нежитлове приміщення за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с. Володимиро-Іллінка, пр. Кальченка, 1, загальною площею 166,92 кв.м. підлягають  задоволенню. Судові витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України  відносяться на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд            в и р і ш и в: 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Визнати недійсним договір оренди приміщення №1 від 01.11.2012 року, укладений між між Володимиро-Іллінською сільською радою та громадською організацією "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь". 3. Зобов'язати громадську організацію "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 35522404)  повернути Володимиро-Іллінській сільській раді (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 04402103)   нежитлове приміщення за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с. Володимиро-Іллінка, пр. Кальченка, 1, загальною площею 166,92 кв.м. 4. Стягнути з громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 35522404) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 2294 грн. судового збору.   5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.    Повне рішення складено 20.06.2013 р. Суддя                                                                                      Л.І. Александрова