Постанова

від 10.03.2009 по справі 4/396д/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/396д/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 березня 2009 р.                                                                                    № 4/396д/08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКоваленко В.М.,

суддівЗаріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансзв'язоксервіс"

на рішення

господарського суду Запорізької області від           21 серпня 2008 року

у справігосподарського суду4/369д/08Запорізької області

за позовом

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Новий проект 2007"товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансзв'язоксервіс"

про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий проект 2007" (далі –ТОВ "Новий проект 2007") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансзв'язоксервіс" (далі –ТОВ "Трансзв'язоксервіс") про визнання укладеного між ними договору купівлі-продажу від 4 серпня 2008 року дійсним та визнання права власності на магазин літ. "В", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2 а, на підставі ст.ст. 220, 328, 629, 638 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з фінансовою неспроможністю, відповідач не має коштів для нотаріального посвідчення договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 серпня              2008 року (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу, визнано за позивачем право власності на будівлю літ. "В", розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2 а.

Не погоджуючись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, ліквідатор ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На думку скаржника, судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, оскільки договір підписаний не уповноваженою особою, у судовому засіданні від відповідача приймала участь також не уповноважена особа, порушені норми матеріального права, оскільки відповідачем умов договору не виконано, договір укладено в період дії податкової застави.

Представники сторін правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції не скористалися, повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до розпорядження заступника голови судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України від 6 березня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Коваленка В.М. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Судом першої інстанції встановлено:

- 4 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем у письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину (літ. "В");

- ціна договору становила 200 000 грн.;

- майно передане покупцю за актом від 4 серпня 2008 року.

          Як вбачається з договору купівлі-продажу, сторонами було обумовлено, що право власності на придбане майно переходить від продавця (ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс") до покупця (ТОВ "Новий проект 2007") з моменту укладення даного договору, а підписання договору свідчить про передачу майна відповідачем позивачу. Договір підписаний від продавця директором ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" Бакаєвим В.В., від покупця - директором ТОВ "Новий проект 2007" Причиною І.В., стосовно яких в договорі є посилання на те, що вони діють на підставі статутів товариств, які вони представляють.

В обґрунтування касаційної скарги ліквідатор вказує на те, що договір купівлі-продажу від 4 серпня 2008 року укладено особою, яка не мала повноважень на його підписання, а рішення прийнято у відсутності уповноваженого представника відповідача. В підтвердження вказаного ліквідатор до касаційної скарги додає ухвалу місцевого господарського суду про порушення провадження у справі про визнання ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" банкрутом від 28 липня 2008 року № 19/193/08, постанову про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" арбітражного керуючого Багмета С.В. від 15 серпня 2008 року.

          Наведені доводи відповідача колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки згідно із п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи –банкрута. Ліквідатором не надано доказів анулювання довіреності, виданої директором відповідача фізичній особі Розуму Є.В., який представляв інтереси ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" при прийнятті оскаржуваного рішення. Оспорюваний договір було укладено сторонами 4 серпня 2008 року - до визнання 15 серпня 2008 року боржника банкрутом (а.с. 8, 65), проте, у зв'язку з непосвідченням договору, під час вирішення судом питання про визнання договору дійсним вказані обставини не могли не враховуватися.

Статтею 248 ЦК України передбачені підстави припинення представництва за довіреністю, однією з яких є скасування довіреності особою, яка її видала.

В силу ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення, а права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції послався на                    ст. 220 ЦК України і вказав, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу.

В мотивування скарги ліквідатор ТОВ "Компанія "Трансзв'язоксервіс" зазначає, що договір укладено під час дії податкової застави на все майно відповідача, що підтверджується випискою з реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 21929797.

          Стаття 203 ЦК України містить перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема:

1. зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2.  особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3.  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4.  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

        Статтею 220 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Із змісту зазначеної вище норми випливає, що при вирішенні спору про визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним, суд, крім обставин щодо виконання сторонами умов договору, досліджує також наявність письмових доказів домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення.

                    Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 4 серпня 2008 року вказане майно передане позивачу. Питання сплати відповідачем ціни договору, тобто виконання договору зі сторони покупця, судом першої інстанції не досліджувалось.

          Таким чином, з приписів вказаної норми закону випливає, що місцевий господарський суд мав перевірити чи відбулось виконання договору сторонами і чи не існувало обмежень на продаж спірного об'єкту.

Відтак, не перевіривши вказаних обставин господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання за позивачем права власності на будівлю магазину.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від            21 серпня 2008 року прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вказане, дослідити питання виконання договору обома сторонами, а також факт існування заборон на відчуження згаданої будівлі і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

                            П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансзв'язоксервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21 серпня               2008 року у справі № 4/396д/08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий                                                                          В. Коваленко

Судді                                                                                      А. Заріцька

   Л. Продаєвич