Ухвала

від 20.06.2013 по справі 22/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа №  22/158 20.06.13 За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями                        «ДОКА Україна Т.О.В.» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісторг» про                  зобов'язання вчинити дії За розглядом заяви  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» про зміну способу виконання рішення                                                                                                 суддя Самсін Р.І. Представники сторін: від позивача (заявник): не з'явились;   від відповідача:              не з'явились; ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста  Києва від 20.06.2011р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» задоволені, вирішено зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервісторг» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» майно в кількості 2  969 одиниць передане по договору оренди майна № 6.106 від 16.08.2006р. згідно вказаного переліку,  стягнуто судові витрати у справі.   Рішення набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось. За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» про зміну способу виконання рішення у справі судом винесена ухвала від 08.06.2012р.. 06 червня 2013р. судом отримано заяву подану повторно Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011р., в якій заявлені аналогічні вимоги, а саме: змінити зобов'язання ТОВ «Укрсервісторг» повернути в кількості 2  969 одиниць передане по договору оренди майна № 6.106 від 16.08.2006р. на стягнення з «Укрсервісторг» на користь ТОВ з іі «ДОКА Україна Т.О.В.» вартості майна, що підлягає поверненню, у розмірі 1  940  238, 08 грн. та видати виконавчий документ (наказ). Підстави, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо зміни способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011р. у даній справі, є ті ж самі обставини, якими обугрунтовувалась заява позивача від 21.05.2012р. та яка розглянута судом. По аналогії згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження за розглядом заяви, що подана позивачем з тих же підстав (винесення 20.03.2012р. головним державним виконавцем Медведєвим О.В. постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві) та по тому ж предмету (зміна способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011р. із зобов'язання повернути майно на стягнення вартості цього майна) підлягає припиненню, оскільки існує з цього приводу відповідна ухвала суду від 08.06.2012р., що є чинною та набрала законної сили.   При цьому, враховуючи нові посилання заявника, зокрема на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 зі змінами, та наполягання позивача на тому, що аналогічні рішення виносяться господарськими судами за такими ж  його заявами (до заяви прикладені відповідні ухвали по іншим справам),  суд вважає за необхідне роз'яснити наступне, зокрема і повторно. При зверненні до суду з позовною заявою позивачем самостійно обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом подачі позову немайнового характеру. За розгляд вимог про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача майно передане по договору оренди майна № 6.106 від 16.08.2006р., позивачем сплачено державне мито в розмірі 85 грн. (платіжне доручення № 71 від 18.01.2011р.), а до позовної заяви додано постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2010р. № 31/542-10 (аркуш 6 у справі) де вказувалось, що вимоги про зобов'язання повернути майно з оренди є немайновими. Спір у справі 22/158 розглянуто судом як немайновий, саме за наполяганням позивача, який, сплативши державне мито в розмірі 85 грн., в позовній заяві, виділивши текст жирними літерами з підкресленням на початку позову, стверджував, що його вимоги є немайновими. Таким чином, предметом доказування у справі 22/158, при обраному позивачем способі захисту свого порушеного права, є обставини щодо наявності чи відсутності обов'язку у відповідача повернути орендоване обладнання, за наведених у позовній заяві підстав, і такі вимоги (пов'язані із захистом права власності позивача з приводу обов'язку відповідача повернути майно) є немайновими. При зверненні до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення, позивач просить змінити зобов'язання ТОВ «Укрсервісторг» повернути в кількості 2  969 одиниць передане по договору оренди майна № 6.106 від 16.08.2006р. на стягнення з «Укрсервісторг» на користь ТОВ з іі «ДОКА Україна Т.О.В.» вартості майна, що підлягає поверненню, у розмірі 1  940  238, 08 грн. та видати виконавчий документ (наказ). Натомість, за розглядом позову немайнового характеру зазначена зміна неможлива, оскільки в даному випадку, судом в межах вказаної справи питання майнового характеру не розглядались, і позивач не позбавлений права на захист своїх прав іншим способом захисту – шляхом подачі позовної заяви майнового характеру: про стягнення коштів (вартості орендованого обладнання). Під час розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення суд не наділений повноваженнями на вирішення вимог майнового характеру у справі, де розглядались немайнові вимоги (мають місце різні способи захисту порушеного права). Вимоги щодо стягнення грошових коштів в сумі 1  940  238, 08 грн. (вартості орендованого майна) мають бути оплачені судовим збором в розмірі 38804, 76 грн., натомість Господарський процесуальний кодекс України, а також і Закон України «Про судовий збір» не надає суду права на вирішення питання щодо стягнення судового збору під час розгляду заяви про зміну способу виконання рішення. За розгляд судом заяви про зміну способу виконання судового рішення справляння судового збору не передбачено, а при сплаті судових витрат за розгляд вимог немайнового характеру (85 грн.) позивач намагається отримати виконавчий документ про стягнення грошових коштів, що можливе лише при розгляді судом майнового спору та не було предметом розгляду у справі 22/158. Посилання позивача на відповідні ухвали з цього приводу по іншим справам, є безпідставними, оскільки, під час вирішення спору у справі 22/158 судом не розглядались майнові вимоги позивача, у рішенні суду взагалі не встановлювались обставини щодо вартості зазначеного майна. У п. 7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення). А в даному випадку, саме за підставами та предметом заявленого позову та при обраному самим позивачем способу захисту свого порушеного права, у справі 22/158 суд не присуджував на користь позивача майно (не розглядав майнові питання), а вирішував питання чи зобов'язаний відповідач повернути обладнання (немайнові вимоги позивача про наявність обов'язку відповідача), у рішенні суду від 20.06.2011р., аналогічно як і в позовній заяві (яка є позовом немайнового характеру) не зазначалось взагалі вартості майна, про обов'язок повернути яке розглянуто спір. Окрім того, у тій же постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9, на яку посилається позивач, у п. 7.1.3 відзначено, що: під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Тобто, вирішення питання про зміну способу виконання рішення можливе саме в межах розглянутого спору (майнового), відповідно враховуючи, що позивачем самостійно обрано інший спосіб захисту (заявлено позов немайнового характеру), рішення суду у справі 22/158 не має а ні грошової, а ні майнової форми, вимоги про вирішення судом питання про стягнення коштів з відповідача (майнового характеру) шляхом видачі наказу про стягнення вартості орендованого обладнання, в межах даної справи є безпідставними. Заяву з цього приводу, за таких же підстав, в межах справи 22/158, вже розглянуто, щодо чого винесено відповідну ухвалу від 08.06.2012р., що є підставою для припинення провадження за розглядом заяви отриманої судом 06.06.2013р. за вхідним № 06-25/286. Керуючись ст.ст.  80, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: Припинити провадження за розглядом заяви про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі 22/158. Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін