Постанова

від 20.06.2013 по справі 5009/5053/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2013 р. справа №5009/5053/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМ'ясищева А.М. Будко Н.В., Манжур В.В. при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника від ліквідатора розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Лебеденко В.В. не з'явився не з'явився Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. у справі№ 5009/5053/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявоюПриватного підприємства "Голіаф-Груп" м. Дніпропетрвоськ до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Ю. Пейпер" м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута ТОВ "Ю.Пейпер" м. Запоріжжя - ліквідовано, провадження у справі припинено.

Ухвала господарського суду Запорізької області мотивована тим, що до ліквідатора з вимогами до банкрута не звернувся жоден кредитор. В зв'язку з чим до реєстру вимог кредиторів внесено вимоги тільки ініціюючого кредитора у сумі 20 400 грн. Вимоги ініціюючого кредитора залишились не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства банкрута. Тому судом першої інстанції за результатами розгляду ліквідаційного балансу оскільки у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності його ліквідовано, а провадження у справі припинено.

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р., Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області ДПС просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, оскільки при її винесенні були неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПКУ податкові органи зобов'язані проводити відповідний тип перевірок, у тому числі у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Направлення ліквідатором на затвердження звіту ліквідатора ліквідаційного балансу свідчить про ухилення ліквідатором від виконання закону вимог контролюючого органу та відповідно, винесення 16.04.2013р. ухвали про ліквідацію банкрута не тільки позбавило Дніпропетровську МДПІ можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків а також, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

З вищевказаного виходить, що ліквідатором було проігноровано вимога контролюючого органу, що свідчить про неналежне виконання повноважень ліквідатором передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, використання скороченої процедури банкрутства позбавляє органи державної податкової служби можливості притягувати несумлінних платників податків до відповідальності, а також унеможливлює визнання недійсними укладених із суб'єктами господарювання "ризикових" категорій, оскільки завершальним етапом процедури банкрутства є виключення платника податків з ЄДР та позбавлення його таким чином правосуб'єктності. Зазвичай підприємства, які ліквідуються шляхом скороченої процедури банкрутства є "інструментами", що використовуються несумлінними платниками для безпідставного формування податкового кредиту або зменшення зобов'язань з ПДВ.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (втратив чинність у зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України).

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Винесення ухвали про ліквідацію позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків.

Необхідно відмітити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідація боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його виплати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 16.04.2013 року про ліквідацію ТОВ "Ю.Пейпер" даним вимогам не відповідає, оскільки при її винесені не було досліджено всіх обставин справи, наявних в матеріалах справи доказам не надано належної правової оцінки, тобто не використані всі заходи для здійснення повного та всебічного розгляду справи, що є підставою для її скасування.

Розглянувши матеріали справи судова колегія встановила, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р. за заявою ініціюючого кредитора ПП "Голіаф-Груп" м. Дніпропетровськ на підставі ст.ст. 11, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушена справа про банкрутство ТОВ "Ю.Пейпер" м. Запоріжжя.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. ТОВ "Ю.Пейпер" м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено ініціюючого кредитора ПП "Голіаф-Груп" м. Дніпропетровськ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ "Ю.Пейпер" м. Запоріжжя затверджено, банкрута ліквідовано та провадження у справі припинено.

Згідно ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення : аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню

Відповідно до ст. 52 вищевказаного Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів про визнання боржника банкрутом, які зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає.

За матеріалами адвокат Лященко С.С. направив запит ліквідатора листом б/н від 20.02.2013р. (а.с.50) до Дніпропетровської МДПІ про відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносно ТОВ "Ю.Пейпер " м. Запоріжжя. Однак відповідь податкового органу про наявність (відсутність) заборгованості по сплаті податків і зборів до звіту ліквідатором надано не було, як і даних про проведення податкової перевірки в ході ліквідаційної процедури.

Таким чином, ліквідатором не вжито заходів для виявлення потенційного кредитора в особі органу податкової служби, що свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень.

При цьому ним також направлені інші запити до інших державних установ та організацій. Проте повноваження на вчинення таких дій від імені ініціюючого кредитора не підтверджені матеріалами справи.

Згідно поданого звіту ліквідатора встановлено попередню адресу місцезнаходження боржника - Дніпропетровська область, Дніпропетровський район. Однак в звіті ліквідатора відсутні будь-які дії проведені ним щодо виявлення кредиторів та майна банкрута за попередньою адресою у місті Дніпропетровську.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ним отримані Витяги з реєстрів обтяження рухомого та нерухомого майна, однак Витяг з державного реєстру обтяжень не рухомого майна в матеріалах справи відсутні.

Не підтверджений відповідними доказами також факт закриття рахунків банкрута відкритих у фінансових установах та відсутність на них грошових коштів, тому відсутні підстави вважати, що ліквідаційна процедура відносно банкрута проведена відповідно до приписів чинного законодавства.

Згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що безспірність грошових вимог на суму 20 400 грн. ініціюючим кредитором підтверджена простим векселем серії АА № 05866494, протестом про неоплату векселя від 07.12.2012р., постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 10.12.2012р. про відкриття виконавчого провадження.

Факт відсутності боржника за місцезнаходженням підтверджується актом державного виконавця від 12.12.2012р.

Ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням суд повинен керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може служити підставою для визнання боржника відсутнім.

Тому акт державного виконавця від 12.12.2012р., якими встановлено відсутність боржника за місцезнаходженням не може бути прийняті до уваги.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 514651станом на 10.01.2013р. боржник ТОВ "Ю.Пейпер" м. Запоріжжя знаходиться за місцезнаходженням, а також містить в собі інформацію про те, що підприємство знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 52 Закону, припинення господарської діяльності боржника є однією з самостійних підстав для застосування особливостей провадження за даною нормою закону про банкрутство. Однак, обставини фактичного припинення господарської діяльності не можуть підтверджуватися єдиним записом в ЄДРПОУ про перебування "в стані припинення підприємницької діяльності", оскільки процедура припинення юридичної особи згідно статей 104-111 Цивільного кодексу України може мати наслідки її реорганізації, злиття, приєднання, а положення статті 52 Закону про банкрутство вимагають доведення ініціюючим кредитором обставин відсутності підприємницької діяльності боржника, що повинно підтверджуватися сукупністю доказів як про прийняття відповідного рішення компетентного органу боржника (суду) про припинення (ліквідацію) юридичної особи, даними господарської (податкової) звітності про відсутність підприємницької діяльності боржника, передавальними актами (балансами), даними про здачу боржником свідоцтв платника податків та іншими доказами, які б беззаперечно свідчили про фактичну відсутність підприємницької діяльності боржника.

У зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі боржник мав фактичне місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні докази правового статусу боржника, як юридичної особи, яка не здійснює фактичної підприємницької діяльності, тому суд першої інстанції без достатніх правових підстав порушив провадження у даній справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

П.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство " № 15 від 18.12.2009р. встановлено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому чинним законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора до боржника, за заявою якого порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.40 Закону (за відсутністю інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки матеріалами справи доведено, що провадження у справі про банкрутство порушено без урахування зазначенних приписів законодавства тому провадження у справі згідно пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104, 105, 106 ГПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. по справі №5009/5053/12 - скасувати.

Провадження у справі № 5009/5053/12 - припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Головуючий А.М. М'ясищев

Судді: Н.В. Будко

В.В. Манжур

Надруковано: 7 прим.

1.ініціюючому кредитору

2. боржнику

3. скаржнику

4. державному реєстратору

5. у справу

6. апеляційному суду

7.господарському суду З.о.