Рішення

від 18.06.2013 по справі 911/1588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-24-26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 911/1588/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод», Київська обл., смт. Рокитне

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», Київська обл., с. Ріжки

про стягнення 11 834,03 гривень

за участю представників:

від позивача: Луцький Я.І. (довіреність №56 від 22.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.04.2013р. Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод» (далі-ПАТ «Рокитнянський цукровий завод»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» (далі-ВСК «Ріжки»/відповідач) про стягнення 41 479,03 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару та наданих послуг.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2013р. порушено провадження у справі №911/1588/13 та призначено справу до розгляду на 14.05.2013р.

Разом з позовними вимогами позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно та грошові кошти у розмірі 43 000,00 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

13.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.05.2013р. та 11.06.2013р. розгляд даної справи відкладався на 11.06.2013р. та 18.06.2013р. відповідно.

11.06.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 11 834,03 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судові засідання 14.05.2013р., 11.06.2013р. та 18.06.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом квітня-грудня 2010 року позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 26 822,52 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на видаткових накладних: №РН-040105 від 01.04.2010р. на суму 18 195,00 грн., №-42005 від 20.04.2010р. на суму 2 867,52 грн., а також підписами сторін та відбитками печатки позивача на товарно-транспортних накладних: №Р-102516 від 25.10.2010р. на суму 2 880,00 грн., №Р-111109 від 11.11.2010р. на суму 1 440,00 грн., №Р-121516 від 15.12.2010р. на суму 1 440,00 грн.

Отримання товару за вказаними накладними з боку відповідача (покупця) було здійснено представниками останнього, які діяли на підставі виданих відповідачем довіреностей (форма №М-2). Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідачем у якості часткової оплати вартості поставленого товару були надані послуги з завантаження цукрових буряків на суму 29 645,00 грн., що підтверджується підписами сторін на акті здачі-прийняття послуг №95 від 25.04.2013р.

У відповідності до наданих суду пояснень, вартість наданих послуг була розподілена позивачем шляхом зарахування 14 656,51 грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідача за попередніми накладними, а 14 988,49 грн. в рахунок оплати вартості поставленого товару за накладною №РН-040105 від 01.04.2010р.

Решту вартості поставленого позивачем товару за вищезазначеними накладними відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворилось 11 834,03 грн. заборгованості, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звірки розрахунків №Р-00541 від 01.05.2013р.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого товару за спірними накладними підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Банк «Київська Русь» №21/44 від 13.05.2013р.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 11 834,03 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого згідно накладних №РН-040105 від 01.04.2010р., №-42005 від 20.04.2010р., №Р-102516 від 25.10.2010р., №Р-111109 від 11.11.2010р., №Р-121516 від 15.12.2010р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки, оскільки угода, яка відбулася між сторонами у вигляді підписання спірних накладних за своєю правовою природою є договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011р. у справі № 5005/2708/2011.

Приписами статей 265, 193 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладнх без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 834,03 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого згідно накладних №РН-040105 від 01.04.2010р., №-42005 від 20.04.2010р., №Р-102516 від 25.10.2010р., №Р-111109 від 11.11.2010р., №Р-121516 від 15.12.2010р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» (09512, Київська обл., Таращанський р-н, с. Ріжки, вул. Нагірна, 1, ідентифікаційний код 05391399) на користь Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, ідентифікаційний код 00372434) 11 834 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 03 коп. заборгованості та 490 (чотириста дев'яносто) грн. 86 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.06.2013р.

Суддя В.А. Ярема