Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-9074/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9074/11/0170/12

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ"- Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 03.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби- Шилін Віталій Сергійович, довіреність № 1092/10/10-24 від 11.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 11.03.13 по справі № 2а-9074/11/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" (вул. Токарєва, 43, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062302 від 24.06.11р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062302 від 24.06.11р. - задоволено.

Визнано протиправними протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим від 24.06.11р. №0001062302 про донарахування податку на додану вартість у сумі 12333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6166,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим ДПС 3,40 грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.05.11р. по 06.06.11р. посадовими особами ДПІ в м. Євпаторія АР Крим було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Севелітстрой», з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, за результатами якої 10.06.11р. було складено акт №1186/23-2/31364688 (а.с.23-33).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлені порушення:

- п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 12333,00грн.;

- п.1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Сервіс ХХІІ» із зазначеним у акті перевірки постачальником;

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Євпаторія АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.11р. №0001062302, яким було нараховане суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12333,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6166,50грн. (а.с. 42).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що ПП «Севелітстрой» податковий кредит за грудень 2010 року сформовано за рахунок постачальників (ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родина ХХІ») зі станом, що відрізняється від « 0», що свідчить про фіктивність формування ПП «Севелітстрой» податкового кредиту за зазначений період. Крім того, в них відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

26.06.08р. між Управлінням економіки Євпаторійської міської ради АР Крим (продавець) та ТОВ «Сервіс ХХІІ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого, у тому числі, в м. Євпаторія, пр-т Перемоги (а.с. 173-176).

Зазначена земельна ділянка знаходиться в орендному користуванні у ТОВ «Сервіс ХХІІ», про що свідчать відповідні договір на право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі, на умовах оренди) від 26.10.1998р. (а.с. 190-191), договір оренди земельної ділянки від 04.04.06р. (а.с.194-197), договір оренди земельної ділянки від 25.02.10р. (а.с. 200-202).

Рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим від 22.07.05р. №384/12 ТОВ «Сервіс ХХІІ» надано дозвіл на реконструкцію ринку «Універсам» по пр-ту Перемоги у м. Євпаторії (а.с. 182).

Інспекцією ДАБК 02.04.08р. (строком дії до 30.12.10р.) позивачу видано відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва торгово-сервісного комплексу «Універсам» (5-8 черги) по пр-ту Перемоги у м. Євпаторії (а.с.183), а також 06.04.11р. (строком дії до 03.03.15р.) видано дозвіл на виконання будівельних робіт - нове будівництво (V-VI черга) «Реконструкція ринку «Універсам» під торгівельно-сервісний комплекс» по пр-ту Перемоги у м. Євпаторії (а.с. 184).

З матеріалів справи вбачається, що одними із основних видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 12).

20.09.10р. між позивачем (замовник) та ПП «Севелітстрой» (генпідрядник) було укладено договір Генпідряду №487, відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов'язувався відповідно до проектно-кошторисної документації здійснити будівельні, монтажні роботи «Реконструкції ринку «Універсам» V-VI черги, торгова площа 2722,21 кв.м., який буде використовуватися з метою торгівлі продовольчими та промисловими товарами, а Замовник зобов'язувався надати Генеральному підряднику будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівництвом роботи та об'єкт, і сплатити їх вартість.

В силу п. 2.1 Договору, ціна в договорі визначена як приблизна (динамічна), вартість за 1 кв. м. площі загально будівельних робіт складає 7275,00грн. (а.с. 43-47).

В матеріалах справи наявні податкова накладна, виписана ПП «Севелітстрой», платіжне доручення від 28.12.10р. №15, відповідно до якого позивач перерахував 74000,00грн., в т.ч. ПДВ 12333,33грн. - аванс за виконані підрядні роботи за договором генпідряду від 20.09.10р. №487, оборотно-сальдова відомість за період 2007-2012р.р., підписка виконавця робіт (прорабу), наказ від 01.12.09р. №9 про призначення ОСОБА_4, прораба ПП «Севелітстрой», відповідальною особою з проведення будівельних робіт з реконструкції ринку «Універсам» по пр.-ту Перемоги у м. Євпаторії, акт приймання виконаних робіт, рахунок, які свідчать про отримання робіт від ПП «Севелітстрой» позивачем за договором (а.с. 51-52, 55-56, 171-172, 185).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У виконання договору генпідряду від 20.09.10р. №487, укладеного між позивачем та ПП «Севелітстрой», позивач, платіжним дорученням від 28.12.10р. №15 перерахував 74000,00грн., в т.ч. ПДВ 12333,33грн. - аванс за виконані підрядні роботи, результат яких, в подальшому, був використаний останнім в своїй господарській діяльності, оскільки згідно статуту одними із основних видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

Спірні суми ПДВ, включені за фактом отримання від генпідрядника - ПП «Севелітстрой», податкової накладної на загальну суму 74000,00грн., в т.ч. ПДВ 12333,33грн.

Крім того, 18.01.11р. між ТОВ «Сервіс ХХІІ» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Бумеранг» (генпідрядник) укладено договір Генерального підряду №1, відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник зобов'язувався відповідно до проектно-кошторисної документації здійснити будівельні, монтажні роботи «Реконструкції ринку «Універсам» V-VI черги (а.с. 222-226).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт за вищезазначеним договором ген підряду, ТОВ «Будівельна компанія «Бумеранг» підтверджує виконання попередніми генпідрядниками, у тому числі, ПП «Севелітстрой», будівельних об'єктів в осях з 1 по 9 будівництва 5-6 черги реконструкції ринку «Універсам» по пр-ту Перемоги у м. Євпаторії (а.с. 238).

Висновком експертного дослідження №77 з визначення проценту готовності торгово-сервісного комплексу 5-6 черги ТОВ «Сервіс ХХІІ» (будівельно-технічне дослідження) встановлено, процент готовності будівництва 5-6 черги будівлі ТОВ «Сервіс ХХІІ» в осях 26-38, розташованого за адресою: м. Євпаторія, пр-т Перемоги, 59, складає 32% (а.с. 228-236), що відповідає показникам, зазначеним в акті приймання-передачі виконаних робіт позивачем від ПП «Севелітстрой».

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ПП «Севелітстрой» - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 24.06.11р. №0001062302, яким було нараховане суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12333,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6166,50грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.13р. по справі №2а-9074/11/0170/12 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.13р. по справі №2а-9074/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян