Рішення

від 27.02.2013 по справі 201/1990/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/1990/13-ц

пр. № 2/201/971/2013

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Інтеравтосервіс В» «Про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним» та за зустрічним позовом приватного підприємства «Інтеравтосервіс В» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства «Інтер-авто-сервіс», третя особа Дніпропетровська міська рада «Про визнання права власності на нерухоме майно», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 та приватного підприємства «Інтеравтосервіс В», в якому просить визнати недійсним укладений між ними попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна - торгівельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 01 листопада 2012 року між ним, приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі продажу, за яким сторони зобов'язуються в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу торговельного кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на умовах і в порядку, визначених цим Договором. Також сторони домовилися, що поточний ремонт приміщення та приведення у належний стан цього кіоску здійснює ОСОБА_4, згідно з Додатком 1 до попереднього договору купівлі-продажу. Крім того було обумовлено, що договір купівлі - продажу повинен бути підписаний та посвідчений у нотаріальному порядку до 02 квітня 2013 року. Однак приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» не було надано документів на підтвердження належності їм прав власності на зазначений кіоск, не дивлячись на неодноразові прохання позивача цього і на даний момент не зроблено. Крім того, відповідно до попереднього договору, на момент укладання договору купівлі - продажу продавцю необхідно мати в наявності всі правоустановчі документи, необхідні для відчуження, передати покупцеві технічну документацію на зазначене майно, підготувати та забезпечити усі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу. Таким чином ОСОБА_3 вважає, що попередній договір є недійсним, оскільки він порушує його права.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою «Про визнання права власності на нерухоме майно», в обґрунтування якої послався на те, що дійсно між Приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» та ОСОБА_4, 01 листопада 2012 року було укладено попередній договір купівлі продажу та Додаток 1, за яким сторони зобов'язуються в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі - продажу торговельного кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених цим Договором. Також сторони домовилися, що поточний ремонт приміщення та приведення у належний стан цього кіоску здійснить ОСОБА_4 згідно з Додатком 1 до попереднього договору купівлі-продажу. Однак позивач за зустрічним позовом не мав можливості здійснити дії у відповідності до п. 8 договору. Відповідно до договору дарування павільйону від 20 липня 2000 року ПП «Інтер-авто-сервіс» в особі директора Гуні Юрія Миколайовича з одного боку, та ПП «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні Вадима Юрійовича з іншого боку передав торгівельний павільйон розташований за адресою: АДРЕСА_1. За договором право власності на відчуження майна переходить до Приватного підприємства «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні В.Ю. з моменту підписання акта прийому-передачі, яким по договору дарування від 20 липня 2000 року передано у власність приватному підприємству «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні В.Ю. торгівельний павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір дарування павільйону було укладено в простій письмовій формі у повній відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Як вбачається з договору дарування та акту прийому передачі майна від 20 липня 2000 року, дарувальник передав обдарованому в користування торгівельний павільйон та правовстановлюючі документи, а саме: паспорт зовнішнього вигляду торгового кіоску та акт вводу в експлуатацію. Тобто обдарований та дарувальник досягали згоди по всіх істотних умовах вказаного договору, надали йому простої письмової форми та здійснили фактичну передачу вищевказаного нерухомого майна. В подальшому позивач за зустрічним позовом мав намір посвідчити договір нотаріально для проведення державної реєстрації прав власності, однак на той момент ПП «Інтер-авто-сервіс» було припинено, а тому директор Гуня Юрій Миколайович відмовився посвідчувати договір нотаріально. Зважаючи на те, що після укладення договору дарування торгівельного павільйону директор ПП «Інтер-авто-сервіс» Гуня Юрій Миколайович так і не здійснив будь яких дій направлених на його нотаріальне посвідчення, а також зважаючи на те, що у відповідності до вимог ЦК в редакції 1963 року, дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені Договором, а саме: набуття ПП «Інтеравтосервис В» права власності на вказане майно, правочин вчинявся юридичними особами, позивач за зустрічним позовом вважає даний договір дійсним, а майно належним йому на праві власності, а попередній договір купівлі-продажу нікчемним, оскільки згідно абз. 4 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України Попередній договір укладається формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Тобто, попередній договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки недодержані положення щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Також, у відповідності до абз. 2 ст. 5 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9. встановлює, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав, на задоволенні первісного позову наполягав, щодо зустрічного позову покладається на розсуд суду.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні обставини:

Дійсно між Приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» та ОСОБА_4, 01 листопада 2012 року було укладено попередній договір купівлі продажу (а.с. 4-5) та Додаток 1 (а.с. 6), за яким сторони зобов'язувалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі - продажу торговельного кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених цим Договором. Також сторони домовилися, що поточний ремонт приміщення та приведення у належний стан цього кіоску здійснить ОСОБА_4 згідно з Додатком 1 до попереднього договору купівлі-продажу. Однак, як випливає з договору дарування павільйону від 20 липня 2000 року (а.с. 33-34) ПП «Інтер-авто-сервіс» в особі директора Гуні Юрія Миколайовича з одного боку, та ПП «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні Вадима Юрійовича з іншого боку передав торгівельний павільйон розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто право власності на відчуження майна переходить до ПП «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні В.Ю. з моменту підписання акта прийому-передачі (а.с. 35), яким передано у власність ПП «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні В.Ю. торгівельний павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір дарування павільйону було укладено в простій письмовій формі у повній відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Як вбачається з договору дарування та акту прийому передачі майна від 20 липня 2000 року, дарувальник передав обдарованому в користування торгівельний павільйон та правовстановлюючі документи, а саме: паспорт зовнішнього вигляду торгового кіоску та акт вводу в експлуатацію. Тобто обдарований та дарувальник досягали згоди по всіх істотних умовах вказаного договору, надали йому простої письмової форми та здійснили фактичну передачу вищевказаного нерухомого майна. В подальшому позивач за зустрічним позовом мав намір посвідчити договір нотаріально для проведення державної реєстрації прав власності, однак на той момент ПП «Інтер-авто-сервіс» було припинено, а тому директор Гуня Юрій Миколайович відмовився посвідчувати договір нотаріально. Зважаючи на те, що після укладення договору дарування торгівельного павільйону директор ПП «Інтер-авто-сервіс» Гуня Юрій Миколайович так і не здійснив будь яких дій направлених на його нотаріальне посвідчення, оскільки в цивільній справі відсутні докази на підтвердження цього, а також зважаючи на те, що у відповідності до вимог ЦК в редакції 1963 року, дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені Договором, а саме: набуття ПП «Інтеравтосервис В» права власності на вказане майно, правочин вчинявся юридичними особами, вбачається, що даний договір є дійсним, майно належним позивачу за зустрічним позовом на праві власності, а попередній договір купівлі-продажу є нікчемним. Так, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України Попередній договір укладається формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Тобто, попередній договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки недодержані положення щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Також, у відповідності до абз. 2 ст. 5 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9. встановлює, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Правовідносини, які виникли між сторонами нормами Цивільного Кодексу України, а Цивільним Кодексом УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР від 18.07.1963 року угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 44 ЦК УРСР від 18.07.1963 року повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст.47 ч.2 ЦК УРСР (оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони яка виконала угоду визнати угоду дійсною.

Стаття 128 ЦК УРСР 1963 р. встановлює, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом ч.1 ст.153 ЦК УРСР від 18.07.1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Згідно ч.ч.1,2 ст.154 ЦК УРСР від 18.07.1963 року коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 ЦК УРСР (1963 року), згідно з якою договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно ст.243 ЦК УРСР (1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно ст.244 ЦК УРСР (1963 року) договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на уму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, в разі якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України Попередній договір укладається формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Таким чином договір дарування павільйону від 20 липня 2000 року ПП «Інтер-авто-сервіс» в особі директора Гуні Юрія Миколайовича з одного боку, та ПП «Інтеравтосервис В» в особі директора Гуні Вадима Юрійовича з іншого боку був укладений між юридичними особами, а тому не потребував за законодавством того часу нотаріального посвідчення в порядку ст. 227 ЦК УРСР (1963 року).

З дати укладення договору позивач за зустрічним позовом у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року та ст.21 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 р. N 697-ХІІ набув право власності на вказане нерухоме майно.

Крім того, статтею 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Попередній договір купівлі-продажу укладений між Позивачем та Відповідачем є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не шмагається. Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає :нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Також, у відповідності до абз. 2 ст. 5 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 N 9. встановлює, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

У постанові ПВСУ № 3 від 28 квітня 1978 року «Про-судову практику в справах про визнання угод недійсними» в абзацах 2, 3 п. 4 вказано, що якщо угода, яка підлягала нотаріальному посвідченню виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим визнати за позивачем за зустрічним позовом право власності на нерухоме майно - торговельний кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати дійсним договір дарування торговельного кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також встановити нікчемність попереднього договору купівлі - продажу та Додатку 1, задовольнивши таким чином, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом по даній цивільній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по даній цивільні справі, враховуючи результат розгляду справи, та той факт, що позивач з первинним позовом, не на користь якого вирішується спір, є інвалідом 2 групи (а.с.8), на підставі п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне судові витрати у вигляді судового збору покласти на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 328, 635 Цивільного Кодексу України, ст.ст 42, 44, 47, 128, 153, 154, 227, 243, 244 Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.10, 11, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Інтеравтосервіс В» «Про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним» - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги приватного підприємства «Інтеравтосервіс В» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства «Інтер-авто-сервіс», третя особа Дніпропетровська міська рада «Про визнання права власності на нерухоме майно» - задовольнити

1. Визнати нікчемним попередній договір купівлі - продажу та Додатку №1 укладених між Приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» та ОСОБА_4 01 листопада 2012 року.

2. Визнати дійсним договір дарування павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між приватним підприємством «Інтер-авто-сірвіс» (ідентифікаційний код 13450992) та приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» (ідентифікаційний код 20309946) від 20 липня 2000 року.

3. Визнати за приватним підприємством «Інтеравтосервіс В» (ідентифікаційний код 20309946) право власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: торгівельного павільйону.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя С.С. Федоріщев