Постанова

від 04.03.2009 по справі 5020-6/019

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-6/019

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-6/019

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"04" березня 2009 р.  11:31                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді Лазарева С.Г.,

при секретарі Алексєєнко А.П.,

за участю представників:

позивача –Воротілов Є.Є., довіреність №06 від 06.01.2009, юрисконсульт;

                   Логутєв В.М., довіреність №3 від 29.01.2009, представник;

                   Ісмаілова Л.А., довіреність №5 від23.02.2009, представник;

відповідача –Наришкіна О.А., довіреність № 7239/10/10 від 01.09.2008, старший державний податковий інспектор юридичного відділу;

                       Запорожець Л.В., довіреність № 4350/10 від 23.05.2008, старший державний податковий інспектор юридичного відділу;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5020-6/019 за адміністративним позовом Державного підприємства „Пансіонат Ізумруд” до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 21.01.2009,

Суть спору:  

29.01.2009 Державне підприємство „Пансіонат Ізумруд” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000022301/0 від 21.01.2009 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 97557,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43871,17 грн.

Ухвалою від 29.01.2009 відкрито провадження в адміністративній справі                    №5020-6/019 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 12.02.2009 закінчено підготовче провадження, справа №5020-6/019 призначена до судового розгляду.

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав по мотивам викладеним в ньому (т. 1 арк.с.76-78).

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз'яснені процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

В період з 20.10.2008 по 14.11.2008 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання державним підприємством «Пансіонат „Ізумруд” (надалі ДП «Пансіонат „Ізумруд”) вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 18.02.2006 по 30.06.2008. За наслідками перевірки складений акт №249/23-129/33965642 від 26.11.2008 (т. 1 арк.с. 11-63).

В ході перевірки Інспекцією встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": в результаті допущених порушень податкового законодавства ДП  „Пансіонат „Ізумруд” занижений податок на прибуток всього на суму 97597,80 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 2438,75 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 52908,90 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 25587,39 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 16622,77 грн. Перевіркою встановлено, що позивач  занизив валовий дохід в розмірі 380636,20 грн. в частині безкоштовно отриманих на баланс підприємства малоцінних необоротних матеріальних активів, а також неправомірно включив до складу валових витрат в 2006 році суми зайво нарахованого податку на землю в розмірі 9755 грн.

На підставі акту перевірки №249/23-129/33965642 від 26.11.2008 Інспекцією 21.01.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 97557,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43871,17 грн. (том 1 арк.с. 10).

Позивач з прийнятим рішенням не згоден та вважає, що правовий режим державного майна регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до пункту 4.2.15 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, не включаються до складу валового доходу якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади. Крім того, позивач не згоден з  висновком Інспекції про неправомірність включення до складу валових витрат у 2006 році суми надмірно сплаченого податку на землю та вважає, що підприємство має право внести у валові витрати сплату до бюджету податку коли вона попереджала його нарахуванню, а відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство має право самостійно уточнити факт завищення (заниження) податкового зобов'язання попередніх періодів до початку перевірки контролюючим органом шляхом надання уточнюючого розрахунку.

Інспекція з доводами позивача не згодна, та вказує на те, що правила податкового обліку відрізняються від бухгалтерського. Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. А згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до основних фондів у податковому обліку відноситься майно не лише те, яке використовується у господарської діяльності платником   податку  протягом   періоду,  який  перевищує  365   календарних  днів, але й вартість якого перевищує 1000 гривень. Отже майно, надане позивачеві згідно з наказами Міністерства вугільної промисловості України №330 від 21.08.2007, №373 від 25.09.2007, №378 від 25.09.2007, №566 від 23.10.2007 вважається безоплатно переданим на баланс ДП „Пансіонат „Ізумруд”, та вартість якого підлягає включенню до валового доходу, тому що вартість одиниці майна не перевищує 1000 гривень.

Крім того, Інспекція вважає, що позивачем за 2006 рік завишено валові витрати на суму 9755 грн. У 2007 році ним був наданий уточнюючий розрахунок з податку на землю за 2006 рік, однак уточнена декларація з податку на прибуток за 2006 рік ним не була надана.

Провівши оцінку зібраним по справі доказам суд вважає вимоги позивача підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Статуту ДП „Пансіонат „Ізумруд”, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України №99 від 20.12.2005, підприємство засновано на державної власності та відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Згідно пункту 4.1 Статуту майно підприємства закріплено за ним на праві господарського ведення.

Частиною 3 статті 139 Господарського кодексу України передбачено, що основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належить майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям.

Таким чином, державне майно, у тому числі малоцінні нематеріальні активи (надалі МНМА), яке надано  ДП „Пансіонат „Ізумруд” у відповідності до наказів Міністерства вугільної промисловості України, а також і у випадку передачі майна безоплатно з балансу на баланс є державної власністю.

У акті перевірки від №249/23-129/33965642 від 26.11.2008 Інспекція посилається на пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та вказує, що ті товари, що надані платнику податку відповідно до договорів дарування, інших договорів, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення  або без укладення таких угод, вважаються безоплатно наданими.  Тому вартість таких безоплатно наданих малоцінних необоротних матеріальних активів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважається доходом з інших джерел і включається у валовий дохід одержувача у звітному періоді  у зв'язку з чим ДП „Пансіонат „Ізумруд” неправомірно не включені до складу валового доходу безоплатно отримані на баланс підприємства малоцінні необороні матеріальні активи у розмірі 380636,20 грн. (т.1 арк.с. 16-17).

Але суд вважає, що с таким висновком погодитись не можна оскільки безоплатне отримання товарів за договором дарування, або будь-якого іншого договору, який не передбачає грошової або іншої компенсації таких товарів або їхнього повернення передбачає перехід права власності цих товарів від одного власника до іншого.

Передача державного майна, у тому числі МНМА, з балансу одного державного підприємства на баланс іншого не передбачає зміну власника майна, їм залишається держава, тому не можна вважати вартість цього майна отриманим доходом.

Це положення закріплено в підпункті 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що не включається до складу валового доходу вартість основних фондів безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади, до яких відноситься Міністерство вугільної промисловості України.

У бухгалтерському обліку, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України

від 27.04.2000 N92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

18.05.2000 за N288/4509 (далі - П(с)Бо 7 «Основні засоби»), основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 5 П(с)Бо 7 «Основні засоби»для цілей бухгалтерського обліку основні засоби за однорідними ознаками класифікуються за групами, що наведені в підпунктах 5.1 Основні засоби та 5.2 Інші необоротні матеріальні активи.

Згідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»МНМА належать до необоротних активів, що призначаються платником податку для використання у господарської діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких не перевищує 1000 гривень.

Витрати на придбання цих матеріальних цінностей включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються з метою податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, що передбачено пунктом 5.9 статті 5 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, поняття основних фондів та їх груп зазначено в статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»«амортизація»з метою поступового віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення (у тому числі і нематеріальних активів), на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цієї статтею.    

В акті перевірки Інспекція вказує, що у податковому обліку при безоплатному отриманні малоцінних необоротних матеріальних активів витрати на їхнє придбання не здійснюються та це означає, що підприємство, яке безоплатно отримало ці МНМА, втрачає право на амортизацію його вартості.  

С таким висновком погодитись не можна. Дійсно, ДП «Пансіонат «Ізумруд»при отриманні МНМА за наказами Мінвуглепрому України №330 від 21.08.2007, №373 від 25.09.2007, №378 від 25.09.2007, №566 від 23.10.2007 ніяких витрат на їх придбання не здійснювало, тому що це майно передано йому безоплатно згідно рішення власника майна з балансу іншого підприємства в оперативне користування.

Відповідно до роз'яснень, наданих Державною податковою адміністрацією України у листі №1564/7/15-0217 від 29.01.2007 «Про окремі питання застосування п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»методи амортизації матеріальних цінностей, які призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких не перевищує 1000 гривень, визначено П(с) Бо 7 "Основні засоби".

Згідно з пунктом 27 цього Положення амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вибуття (списання з балансу) МНМА здійснюється за згодою власника, тобто Міністерства вугільної промисловості. Крім того, позивач зазначив, що при отриманні безоплатно основних засобів та МНМА він ставить їх на баланс з одночасним нарахуванням 100% амортизації вартості майна, наданого в експлуатацію з віднесенням у доход амортизаційних нарахувань з наступним відображенням у декларації з прибутку підприємства, про це він зазначив у запереченнях на акт перевірки від 27.11.2008.

Ці доводи позивача під час перевірки залишилися по за увагою Інспекції.

У акті перевірки №249/23-129/33965642 від 26.11.2008 ці факти не відображені.

Але з'ясування цих фактів безпосередньо впливає на отриманий доход, а також визначення прибутку підприємства, тому висновок Інспекції про заниження ДП „Пансіонат „Ізумруд” валового доходу в розмірі 380 636,20 грн., без урахування цих обставин є неправомірним.

Відповідно до пункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, ДП „Пансіонат „Ізумруд” мало право включати до складу валових витрат у 2006 році суму податку на землю в розмірі 69904 грн., яка була сплачена до бюджету.

У доповненнях до заперечень проти позову Інспекція вказує на те, що у 2006 році ДП „Пансіонат „Ізумруд” був наданий розрахунок з податку на землю, де самостійно визначено зобов'язання із зазначеного податку в розмірі 64272 грн., з відображенням цієї суми в декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

В 2007 році ДП „Пансіонат „Ізумруд” був наданий уточнюючий розрахунок з податку на землю за 2006 рік, в якому податкове зобов'язання зменшено з 64272 грн. до 54517 грн., однак уточнена декларація з податку на прибуток за 2006 рік не була подана.

Таким чином, ДП „Пансіонат „Ізумруд” за 2006 рік зависив валові витрати на          9755,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У запереченнях на акт перевірки від 27.11.2008, позивач не погоджується з висновком Інспекції та вказує, що сума до зменшення податку на землю за 2006 рік склала 4398,54 грн., а ні 9755 грн., а крім того він скористався правом, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», та відобразив у декларації з податку на прибуток за дев'ять місяців  2008 року зменшення валових витрат у сумі 4399 грн. (т.1 арк.с. 66).

Але під час перевірки заперечень позивача Інспекцією ці доводи не враховані та у відповіді від 18.12.2006 №1175/10 не спростовані.

Крім того, під час судового розгляду позивач письмово доповнив свої пояснення та зазначив, що ДП „Пансіонат „Ізумруд” є правонаступником ДП „Ізумруд” (ПО „Укруглегеологія”).

У 2006 році підприємство надало розрахунок податку на землю в розмірі 64271,35 грн. і фактично сплатило в бюджет 69904,05 грн. У декларації з податку на прибуток за 2006 рік в рядки 4.6.4 відображена сума 64272 грн., яка відповідає сплаті податку на землю за       11 місяців 2006 року.

Оскільки підприємство було створено 16.01.2006, і було правонаступником по розділовому балансу за станом на 01.01.2006, то нарахування за перший місяць (січень) 2006 року за погодженням з Інспекцією було сторнировано і проведено по структурному підрозділу пансіонат «Ізумруд»ПО «Укруглегеология»в сумі 5355,81грн., новий розрахунок по ДП «Пансіонат «Ізумруд»за період з 01.02.06 по 31.12.2006 (за 11 місяців) на суму 58915,54 грн. За погодженням з Інспекцією декларація з податку на прибуток за 16 днів січня 2006 року по структурному підрозділу пансіонат «Ізумруд»ПО «Укруглегеология»була здана з прочерками, а сума 5355,81грн. була врахована правонаступником ДП «Пансіонат «Ізумруд»в декларації податку на прибуток за 2006 рік (за погодженням з Інспекцією).

У вересні 2008 року після отримання нової грошової оцінки землі в Інспекцію був зданий уточнюючий розрахунок земельного податку за період з 01.02.2006 по 31.12.2006 (11 місяців) на суму 54517 грн. із пояснювальною. Різниця в сумі 4398,54 грн. врахована в бухгалтерському обліку за 9 місяців 2008 року методом «сторно», а  в податковому обліку за період 9 місяців 2008 року.

Доводи позивача Інспекція не спростувала та відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень суду не надала.

Крім того, пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем та документально підтверджені, присуджуються йому в сумі 3,40 грн. (судовий збір).  

Керуючись ст. 1, 4, 5, 8 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 5, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», ст. 139, 141 Господарського кодексу України, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя №0000022301/0 від 21.01.2009  про визначення державному підприємству „Пансіонат „Ізумруд” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 97557,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі          43871,17 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь державного підприємства «Пансіонат „Ізумруд” (99805, м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, №13, Пансіонат „Ізумруд”, ідентифікаційний код 33965642) судовий збір в розмірі 03,40 грн., сплачений платіжним дорученням №10 від 28.01.2009 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                              С.Г. Лазарев

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

20.03.2009.

Розсилка:

1. Державне підприємство „Пансіонат Ізумруд”

(99805, м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, 13)

2. Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя

(99042, м. Севастополь, 7-го Листопада, 3 )