Рішення

від 04.03.2009 по справі 15/10-208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/10-208

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2009 р.Справа № 15/10-208

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу:

за позовом Приватного підприємства –фірми "Стронг", вул. Будівельників, 6а, м. Рівне, 33016

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український інвестиційний фонд", вул. Пушкіна, 5/229, м. Тернопіль, 46024

про стягнення 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, 347,87 грн. неустойки та 2.575,07 грн. інфляційних нарахувань.

За участю представників сторін:

позивача:           представник Бойко Олександр Юрійович –довіреність № 21 від 29.01.08р.;

відповідача:           не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство –фірма "Стронг", вул. Будівельників, 6а, м. Рівне, звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український інвестиційний фонд", вул. Пушкіна, 5/229, м. Тернопіль, про стягнення 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, 347,87 грн. неустойки та 2.575,07 грн. інфляційних нарахувань.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву № 63/09 від 27.02.2009р. про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, 347,87 грн. 3 % річних та 2.575,07 грн. інфляційних нарахувань.

Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 09.02.2009р. та від 18.02.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Приватне підприємство –фірма "Стронг", вул. Будівельників, 6а, м. Рівне, зареєстрована Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 27.10.1999р., що підтверджується довідкою АА № 142584 від 27.01.2009р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на підставі усної угоди надав у березні 2007 року відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, що підтверджується актом надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу від 28.03.2007 року підписаного представниками сторін без заперечень.

Вартість виконаних робіт згідно акта складає 6.317,10 грн..

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Приймаючи до уваги, що між сторонами строк проведення оплати в письмовій формі не був обумовлений, тому позивач 15.10.2008р. направив на адресу відповідача вимогу на оплату за № 177.

Відповідно до ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання.

Відповідач в семиденний строк, встановлений ст. 530 ЦК України, від дня пред'явлення вимоги, взяті на себе грошові зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг не виконав, від проведення звірки розрахунків, на вимогу суду, ухилився, заперечення на позов без поважних причин не подав.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, підлягають до задоволення.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 602,43 грн. інфляційних нарахувань та 66,36 грн. 3 % річних правомірними.

В частині стягнення 1.972,64 грн. інфляційних нарахувань та 281,51 грн. 3 % річних нарахованих за період квітень 2007р. –жовтень 2008р. в позові відмовляється оскільки зобов'язання по оплаті заборгованості виникло у відповідача лише 23.10.2008р..

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства –фірми "Стронг", вул. Будівельників, 6а, м. Рівне, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український інвестиційний фонд", вул. Пушкіна, 5/229, м. Тернопіль, про стягнення 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, 66,36 грн. 3 % річних та 602,43 грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені останнім.

Державне мито та витрати на інформаційне – технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український інвестиційний фонд", вул. Пушкіна, 5/229, м. Тернопіль, код 34769104 на користь Приватного підприємства –фірми "Стронг", вул. Будівельників, 6а, м. Рівне, код 30351992 - 6.317,10 грн. заборгованості за надані послуги, 66,36 грн. 3 % річних та 602,43 грн. інфляційних нарахувань, 77,11 грн. державного мита та 89,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1.972,64 грн. інфляційних нарахувань та 281,51 грн. 3 % річних  в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" березня 2009р.через місцевий господарський суд.

                    Суддя                                                                                          Г.Б. Бучинська