Постанова

від 19.06.2013 по справі 813/2489/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/2489/13-а

19 червня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Рогальського І.С.

відповідача Яремко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Буд» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-БУД» (надалі ТзОВ «С-БУД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Сокальському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000222200 та № 0000232200 від 13.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «БК АРС», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового ргану щодо відсутності фактичного виконання робіт, визначених договорами субпідряду. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-субпыдрядники мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів.

На підставі таких висновків, відповідачем зазначено в акті перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 1446981,00 грн., внаслідок відображення в податковій звітності понесених витрат за отримані від ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак» послуги по будівництву об'єктів нерухомості за договорами будівельного підряду. Крім цього, з цих же підстав, податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту за період діяльності позивача з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. по взаєморозрахунках з вказаними вище контрагентами.

При цьому, позивач зазначає, що всі первинні документи, які необхідні для відображення у складі валових витрат та податкового кредиту операцій по наданих послугах за договорами будівельного підряду оформлені належним чином, відповідачем порушень щодо форми первинних документів не встановлено, будівництво фактично завершено та будинки введені в експлуатацію.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та поданих уточненнях до позовної заяви. Просять адміністративний позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС № 0000222200 та № 0000232200 від 13.03.2013р.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість виконаних підрядних робіт контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак», оскільки факт виконання таких робіт саме вказаними контрагентами не доведений. З цих же підстав вважає завищеною суму податкового кредиту по податку на додану вартість.

Вказане підтверджується тим, що: 1) договори будівельного субпідряду підписані з боку вказаних підприємств не уповноваженими на це особами; 2) відповідно до бази даних ДПС України та даних податкової звітності контрагенти позивача в період виконання робіт не мали достатньої кількості трудових ресурсів та відповідного обладнання для виконання такого об'єму будівельних робіт; 3) податкові органи не мають можливості провести зустрічні звірки по контрагентах позивача для підтвердження відображення даних операцій в податковій звітності вказаних підприємств, оскільки такі не знаходяться за своїми юридичними адресами; 4) за даними податкового органу всі документи первинного обліку по взаєморозрахунках з контрагентами позивача були надруковані на одному комп'ютері, а тому не можуть свідчити про виконання робіт різними підприємствами; 5) вказані підприємства - контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та в більшості випадків на даний час перебувають на стадії припинення підприємницької діяльності.

Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно донараховано податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції по податку на прибуток та по податку на додану вартість в загальній сумі 380880 грн. та 387614 грн. відповідно.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Буд» зареєстроване в Сокальській районній адміністрації Львівської області 20.09.2004р. та отримало свідоцтво про державну реєстрацію № 14081020000000035 з присвоєним кодом ЄДРПОУ 33087277. 23.09.2004р. взяте на податковий облік в ДПІ у Сокальському районі Львівської області за № 492 та отримало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100052139 від 11.07.2007р.

Згідно з довідкою АБ № 482231 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с. 22) ТзОВ «С-Буд» є юридичною особою, основним предметом діяльності якої за КВЕД-2010 є Будівництво житлових і нежитлових будівель та будівництво інших споруд.

Підприємство має ліцензію Серії АВ № 489309 від 05.10.2009р., видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з терміном дії з 05.10.2009р. по 05.10.2014р.

За період діяльності з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. ТзОВ «С-Буд» задекларовано:

· скоригований валовий дохід за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. в сумі 414810 грн., дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. в сумі 7736475 грн.

· скориговані валові витрати за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. в сумі 360592 грн., витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. в сумі 7544114,0 грн.

· податкові зобов'язання по ПДВ з 01.-1.2011р. по 30.09.2012р в сумі 1626422 грн.

· податковий кредит по ПДВ за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. в сумі 1287675,0 грн.

На підставі направлень від 28.01.2013р. №16-20, виданих ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, наказу ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС від 17.01.2013р. №21, від 07.02.2013р. № 39, відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з 28.01.2013р. по 15.02.2013р. проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Буд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2011р. по 01.09.2012р.

За наслідками перевірки складено акт № 74/2200/33087277 від 22.03.2013р. «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р.».

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. та повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. не встановлено його заниження або завищення (стор.4 акту перевірки, т.1 а.с. 27).

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. не встановлено їх заниження або завищення (стор. 85 акту перевірки, т.1 а.с.68).

В результаті перевірки правильності визначення валових витрат та податкового кредиту податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.138.1, абз.1, п.138.2,п.138.4, п.138.8 ст.138 , абз.1п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-УІ, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 371 265.00 грн., у тому числі за 2 квартал. 2011 року на суму 94822,00грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 219583,00грн. (за 3 квартал 2011 року - 124 761,00грн.), за 2-4 квартал 2011 року на суму 332 806,00 грн. (за 4 квартал 2011 року - 113 223,00 грн.), за 1 квартал 2012 року на суму 27 960,00грн., за перше півріччя 2012 року на суму 27 960,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 38 459,00 грн.( за 3 квартал 2012 року-10 499,00 грн.).

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз 2 п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-УІ, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 326 024,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 46 503,00грн., за червень 2011 року в сумі 33 165,00 грн., за липень 2011 року в сумі 36 285,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 33 331,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 41 657,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 22 210,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 76 245,00 грн., за березень 2012 року в сумі 26 629,00 грн. та за вересень 2012 року в сумі 9899,00 грн.

Пункт 138.1. ст.138 розділу III Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 138.1.1. статті 138 передбачає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, витрати банківських установ

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що 20.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокме» та Житлово-будівельним кооперативом «Монастирський» було укладено договір доручення на виконання робіт по організації та проведенню будівництва житлового кварталу «Монастирський» з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу одно-двоквартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, організації та проведенню будівництва дитячого дошкільного закладу, дитячого майданчика, торгівельно-побутового, готельного та спортивного комплексів, офісного та молодіжно-розважальних центрів з будівництвом інженерних комунікацій (т.1 а.с. 122).

На виконання вказаного договору, між Житлово-будівельним кооперативом «Монастирський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Буд» було укладено договори № 2 від 12.03.2009р. (т.1 а.с.113) та № 1 від 21.04.2011р. (т.1. а.с. 105) генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

З акту перевірки, пояснень представників сторін та долучених до справи письмових доказів судом встановлено, що на виконання робіт, визначених у договорах генерального підряду, позивачем залучались субпідрядні організації. В тому числі за договорами субпідряду з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» № 9 від 25.07.2011р. (т. 1 а.с. 133-137), з ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» № 2 від 30.03.2011р. (т.2 а.с. 1-5), з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» № 8 від 30.06.2011р. (т.2 а.с. 94-98), з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» № 11 від 28.10.2011р. (т. 2 а.с. 127-131), з ТзОВ «Нові Технології ТПВ» № 1 від 01.03.2012р. (т. 2 а.с. 152-156), з ТзОВ «А-Знак» № 3 від 27.08.2012р. (т.2 а.с. 175-179).

За приписами п. 44.1 та п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Вартість виконаних будівельних робіт та передача таких робіт замовнику будівництва ТзОВ «Сокме» через повіреного ЖБК «Монастирський від ТзОВ «С-Буд» оформлялись Довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в з видачею податкових накладних та відображались позивачем в податковій звітності по податку на прибуток та по податку на додану вартість у складі валових доходів та податкових зобов'язань.

Висновок відповідача в акті перевірки про відсутність порушень з боку позивача щодо повноти та своєчасності визначення валових доходів та податкових зобов'язань по вказаних операціях, свідчить про те, що такі роботи фактично виконувались та будівництво проводилось.

Для підтвердження реальності операцій по виконанню будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями та підтвердження їх виконання, позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:

по контрагенту ТзОВ «БК Київбудмонтаж»: Договір від 25.07.2011 №9, Довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011р. в сумі 199 985,65грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-17 (форма КБ-2в), Довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2011 року в сумі 249 941,18 грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-8 (форма КБ-2в), Довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2011 року в сумі 285 317,42 грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-6 (форма КБ-2в), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.08.2011р.- 31.12.2011р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.08.2011р.-31.12.11р., податкові накладні за серпень-жовтень 2011 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 08.2011р. - 10.2011р., Рахунок на оплату від 31.08.2011р., платіжне доручення №391 від 14.09.2011 на суму 199 985,65грн. Рахунок на оплату від 30.09.2011р., платіжне доручення №435 від 10.10.2011р. на суму 249 947,18 грн., Рахунок на оплату від 31.10.2011р., платіжне доручення №488 від 09.11.2011р. на суму 285 317,42грн.

по контрагенту ТзОВ «Будівельна компанія «АРС»: Договір від 30.03.2011р. №2, Довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2011р. в сумі 317 632,73грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-21 (форма КБ-2в), Довідка про вартість виконаних робіт за травень 2011 року в сумі в сумі 177 091,25 грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-9 (форма КБ-2в), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.04.2011р.-31.08.2011р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631за 01.04.2011р.-31.08.11р., податкові накладні за квітень - травень 2011 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 04.2011р. - 05.2011 р., Рахунок на оплату від 29.04.2011р., платіжне доручення №198 від 17.05.2011р. на суму 317 632,73грн., Рахунок на оплату від 31.05.2011р., платіжне доручення №278 від 24.06.2011р. на суму 177 091,25грн.

по контрагенту ТзОВ «БК АТР Груп»: Договір від 30.06.2011р. №8, Довідка про вартість виконаних робіт за липень 2011р. в сумі 200 996,44грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-8 (форма КБ-2в) ), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.07.2011р.-31.08.2011р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.07.2011р.-31.08.11р., податкові накладні за липень 2011 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 07.2011 р., Рахунок на оплату від 29.07.2011р., платіжне доручення № 341 від 09.08.2011р. на суму 200 996,44 грн.

по контрагенту ТзОВ « Гарант -Буд-Сервіс»: Договір від 28.10.2011р. №11, Довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2011р. в сумі 305 412,60 грн. (Форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт №1-2 (форма КБ-2в), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.11.2011р.-31.12.2011р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.11.2011р.-31.12.2011р., податкова накладна за листопад 2011 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 11.2011 р., Рахунок на оплату від 30.11.2011р., платіжне доручення №538 від 13.12..2011р. на суму 200 000,00грн., платіжне доручення №545 від 21.12.2011р. на суму 105 412,60грн.

по контрагенту ТзОВ «Нові технології ТПВ»: Договір від 01.03.2012р. №1, Довідка про вартість виконаних робіт за березень 2012р. в сумі 159 769,97грн. (Форма КБ-3), акт приймання виконаних робіт №1 (форма КБ-2в), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.03.2012р.-31.05.2012р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.03.2012р.-31.05.2012р., податкова накладна за березень 2012 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012р., Рахунок на оплату від 29.03.2012р. платіжне доручення №90 від 05.04.2012р. на суму 105 000,00 грн., платіжне доручення №92 від 10.04.2012р. на суму 54 769,97 грн.

по контрагенту ТзОВ « А-Знак»: Договір від 27.08.2012р. №3, Довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2012р., в сумі 59 996,21грн. (Форма КБ-3), акт приймання виконаних робіт №1 (форма КБ-2в), Журнал-ордер по рахунку 631 за 01.09.2012р.-31.12.2012р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.09.2012р.-31.12.2012р., податкова накладна за вересень 2012 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012р., Рахунок на оплату від 28.09.2012р., платіжне доручення №363 від 18.10.2012р. на суму 59 996,21 грн.

Вказані документи надавались позивачем до перевірки, що не заперечується представниками відповідача та були предметом дослідження. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Таким чином, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельна компанія АРС», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «А-Знак» та підписання первинних документів саме посадовими особами цих підприємств.

Відносно вказаних підприємств-контрагентів позивача, податковий орган зазначає, що ті відсутні за місцезнаходженням. Однак, сама по собі ця обставина не свідчить про неспроможність підприємства займатись підприємницькою діяльністю, крім того жодних належних письмових доказів про це не надано. Таким чином, суд не бере до уваги покликання на відсутність підприємств за місцезнаходженням, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені доказами.

При цьому, покликання відповідачем на відомості, які є в Пошуковій довідковій системі ЦБД на рівні ДПС України не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Долучені відповідачем до матеріалів справи витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб щодо підприємств контрагентів позивача з даними про керівників таких підприємств не можуть бути належними доказами підписання договорів субпідряду не уповноваженими на це особами, оскільки, зокрема, дані щодо керівника ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» Нечитайла В.М. внесено до єдиного реєстру 04.11.2011р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений 30.03.2011р., дані щодо керівника ТзОВ «БК Київбудмонтаж» внесені до єдиного реєстру 24.11.2011р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений 25.07.2011р., дані щодо керівника ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» внесені до єдиного реєстру 22.11.2011р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений 30.06.2011р., дані щодо керівника ТзОВ «Гарант-Буд-сервіс» внесені до єдиного реєстру 06.04.2012р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений 28.10.2011р., дані щодо керівника ТзОВ «Нові технології ТПВ» Іванціва Ю.Р. внесені до єдиного реєстру 16.02.2012р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений та підписаний цим директором 01.03.2012р., дані щодо керівника ТзОВ «А-Знак» Іванціва Ю.Р. внесені до єдиного реєстру 28.07.2012р., а договір субпідряду з вказаним підприємством укладений та підписаний цим директором 27.08.2012р.

Факту підробки первинних документів, зокрема внесення до них завідомо недостовірних даних, відповідач у встановленому порядку не довів. Відтак, презумпція добросовісності платника податків у встановленому законом порядку не спростована.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що послуги від зазначених контрагентів були реально обліковані підприємством, його контрагентами-субпідрядниками та кінцевим замовником. Дану обставину, зокрема, підтверджують долучені відповідачем письмові виписки по платникам ПДВ - субпідрядних організаціях позивача, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності наданих послуг, у суду немає.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у вказаних вище контрагентів позивача не було достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів для виконання такого об'єму будівельних робіт, що на його думку свідчить про невиконання таких, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі, а закріплений в Господарському кодексі України принцип свободи підприємницької діяльності, передбачає самостійне здійснення суб'єктом господарювання будь-якого виду підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, в тому числі право на укладення з громадянами договорів на використання їхньої праці (ст. 43, 46 Господарського кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що в період, що перевірявся в трудових відносинах з позивачем перебувало від 33 до 39 працівників, що, з огляду на об'єми робіт, не може свідчити про виконання таких виключно силами позивача. Відповідачем не доведено, що працівники, які виконували будівельні роботи по будівництву будинків в МЖК «Монастирський» не перебували в трудових чи цивільно-правових відносинах з підприємствами-контрагентами позивача, рівно ж як і не доведено, що такі працівники отримували дохід в позивача.

Суд враховує, що Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 звернув увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно (т.3 а.с. 99-132), виданих Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Сокме» на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких проводилось на підставі договорів генерального підряду та субпідрядів, що свідчить про фактичне завершення будівництва, здачу цих об'єктів в експлуатацію та підтверджує реальність господарських операцій по їх будівництву.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «С-Буд» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання послуг та їх оплати. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача надавати послуги з причин відсутності за місцезнаходженням. По окремих контрагентах податковим органом зроблено посилання на акти перевірок інших органів ДПС щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 22.02.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень, якими визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 2294,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000222200 від 13.03.2013р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 380880,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 371265,00 грн. та штрафними санкціями - 9615,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000232200 від 13.03.2013р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 387614,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 326024,00 грн. та штрафними санкціями - 61590,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-БУД» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 червня 2013 року.