Ухвала

від 11.06.2013 по справі 801/249/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/249/13-а

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях"- Білоус Юрій Іванович, довіреність № б/н від 26.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 20.02.13 по справі № 801/249/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" (вул. Приморський парк, 15, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600; вул. Хантадзе, 2/12-Н, м.Іллічівськ, Одеська область, 68001)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.12р. №0005292301,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Що біжить по хвилях" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.12р. №0005292301 - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 07.11.2012 №0005292301 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у загальній сумі 108282,00 грн.

В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Що біжить по хвилях» а рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби 1082,82 грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача у судове засідання 11.06.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.10.2012 тривалістю 5 робочих днів посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Що біжить по хвилях» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 2120/22-01/31067835/206 від 24.10.2012 року(т.1 а.с. 25-41), за висновками якого були встановлені порушення позивачем п.п.14.1.36,п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та суми податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 26 Декларації) в сумі 108282,00 грн., у т.ч. за лютий 2011 в сумі 29125,00 грн., за березень 2011 в сумі 21776,00 грн., за квітень 2011 в сумі 37204,00 грн., за червень 2011 в сумі 20177,00 грн.

За вищевказаними в акті перевірки порушеннями, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0005292301 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 108282,00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 в сумі 136615,2 грн. по операціях з КП «Альянс» та 32128,50 грн. по операціях з ТОВ «БрендСтрой».

До вказаного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників позивача, а саме: ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», визнається відповідачем такими, що має ознаки "фіктивності" з посиланням на наступну використану інформацію:

- акт від 11.04.12р. №36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акт від 06.04.12р. №29/22/36165567 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі викладених висновків, відповідачем було зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість сумі 108282,00 грн.

Вказана сума є меншої ніж сума завищення податкового кредиту з ПДВ, оскільки, як зазначено в акті перевірки (стор. 13 та 16 Акту перевірки - т.1.а.с.36,39) податковий кредит з ПДВ в сумі 11666,67 грн. за період вересень 2010 по взаємовідносинам з КП «Альянс» було вже зменшено відповідачем за результатами документальної планової перевірки (Акт перевірки від 18.02.2011 № 238/2301/31067835), 16666,67 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс» - по результатам документальної позапланової перевірки (Акт від 15.06.2012 № 835/2301/31067835), 7000,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс» позивачем зменшено самостійно відповідно до додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 20.05.2011 № 9003604203. Крім того, суму податкового кредиту з ПДВ 32128,50 грн. по операціям з ТОВ «Бренд Строй» було зменшено за результатами документальної позапланової перевірки (акт перевірки від 15.06.2012 № 835/2301/31067835).

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ, встановлено наступне.

На виконання положень п. 44.3 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити збереження як зазначених документів, так і документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи, не менш як 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовувалися, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Коротке пояснення.

Забезпечення і збереження документів, зв'язаних з виконанням податкового боргу, протягом термінів, установлених цим Кодексом, є одним з обов'язків платників податків, установлених пп. 16.1.12 Податкового кодексу України.

Подання документів по обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків і зборів за письмовою вимогою контролюючих органів також, включено в перелік обов'язків платника податків.

Тому документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого по її результатах податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до завершення перевірки і передбаченого законом терміну оскарження прийнятих по її результатах рішень, але не менше терміну, передбаченому п. 44.3 Податкового кодексу України (1095 днів).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.200.1,200.2,200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до податкової звітності позивача за період з 01.02.2011 по 31.03.2012 по взаємовідносинам з КП «Альянс» позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ наступним чином (т.2 а.с.32-90): за лютий 2011 - 29125,00 грн.; за березень 2011 - 21775,95 грн.; за квітень 2011 - 37203,86 грн.; за червень 2011 - 20176,85 грн.

Згідно наданих документів між позивачем та КП «Альянс» 06.09.2010 було укладено договір підряду № 1307 з виконання робіт по прокладці мереж водопроводу на об'єкті Готельний комплекс ТОВ «Що біжить по хвилях» (реконструкція будівлі кафе «Пельменна та кафе-бару «Прибой» з посиленням берегоукріплюючих споруд) за адресою: м. Ялта, Приморський парк, 15(т.1.а.с.243).

На виконання умов договору позивачем надано дозвіл на підключення до мереж водопроводу та каналізації, робочий проект «Зовнішні мережі водопроводу та напірної каналізації в м. Ялта , Приморський парк, 15, акт приймання водолічильника в експлуатацію (т.1.а.с.121-134).

Виконання робіт за умовами договору підтверджується протоколом погодження договірної ціни, локальним кошторисом, довідками про вартість виконаних робіт та актами форми КБ-2 виконаних робіт (т.1а.с.245-251, т.2.а.с.1-8).

Також, між позивачем та КП «Альянс» 06.09.2010 було також укладено Договір підряду № 1307 з виконання робіт по прокладці мереж каналізації на об'єкті Готельний комплекс ТОВ «Що біжить по хвилях» (реконструкція будівлі кафе «Пельменна та кафе-бару «Прибой» з посиленням берегоукріплюючих споруд) за адресою: м. Ялта, Приморський парк, 15(т.2.а.с.9).

Виконання робіт за умовами договору підтверджується протоколом погодження договірної ціни, локальним кошторисом, довідками про вартість виконаних робіт та актами форми КБ-2 виконаних робіт (т.2 а.с.11-22).

Позивачем також надано обхідний лист для розкриття дорожнього покриття для здійснення земельних робіт в районі, акт на загально будівельні роботи зовнішніх мереж водопроводу, листування з КП «Альянс» про надання додаткових матеріалів, акт огляду прихованих робіт.(т.2а.с.100)

Між позивачем та КП «Альянс» укладено 12.01.2011 договір підряду № 12/01/2011/20, предметом якого є здійснення останнім комплексу робіт та заходів, узгодженої поставки необхідного обладнання та матеріалів, з використанням матеріалів позивача по облаштуванню системи зовнішнього електропостачання відповідно до Робочого проекту зовнішнього енергопостачання Готельного комплексу ТОВ «Що біжить по хвилях» за адресою: м. Ялта, Приморський парк, 15 Розділ ЕС.1 Трансформаторна підстанція Мережі зовнішнього електропостачання Дизельна Електростанція (п.1.1.,1.2. Договору) (т.1.а.с.115-120).

Оплату виконаних робіт позивачем проведено у безготівковій формі, що підтверджують банківські виписки по рахункам (т.1.а.с.238-242, т.2 а.с.138-145).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту з ПДВ надано копії податкових накладних від 25.02.2011 № 492, від 09.02.2011 № 352, від 28.02.2011 № 432, від 28.02.2011 № 433, від 02.03.2011 № 25, від 17.03.3011 № 126, від 26.04.2011 № 230, від 13.03.2011 № 112, від 21.06.2011 № 172, від 21.06.2011 № 175(т. 2а.с.125-34).

Відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду у позивача.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Крім того Європейським судом з прав людини висловлюється думка про те, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.

Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

Отже, з урахування положень рішень цієї судової установи, судом робиться висновок про те, що з наявності взаємовідносин між контрагентами не випливає обов'язок будь-якої сторони щодо перевірки дотримання іншою стороною податкової дисципліни.

Операції між КП «Альянс» та позивачем було здійснено в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся є необґрунтованими, тому в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 07.11.2012 №0005292301 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у загальній сумі 108282,00 грн. вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з проведенням перевірки, то враховуючи, що перевірка була виїзною, позивач допустив до проведення перевірки посадових осіб податкового органу, за ії результатами винесено податкове повідомлення-рішення, належним, достатнім та допустимим способом захисту права в даному випадку є саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.02.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.02.13р. по справі 2а-8369/12/0170/11 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.02.13р. по справі 2а-8369/12/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян