Рішення

від 05.03.2009 по справі 13/032-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/032-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032,  м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09                                                                                                 Справа  13/032-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компаія "Термікс", с. Мила, Києво - Святошинський район

про стягнення 20606,26 грн.

              Суддя  С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Глова С.М. - довіреність №4 від 20.12.2009р.

                     Гарашко Ю.В. - довіреність №3 від 20.12.2009р.

від відповідача не з'явився;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компанія "Термікс" (далі –відповідач) про стягнення 20606,26 грн., з яких 15730,42 грн. –основний  борг,  2516,86 грн. збитків від інфляції, 1956,89 грн. пені, 402,09 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 19.02.2009 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

Згідно усної домовленості між сторонами позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідач згідно накладної №409/03 від 01.04.2008 р. отримав від позивача карбонат кальція  у кількості 9,625 тонн (далі –товар) на суму 20730,42 грн., що підтверджується довіреністю серія ЯНТ №172612 від 07.04.2008 р., яка міститься в матеріалах справи.

В силу п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.03.2008 р. позивач виставив відповідачу на оплату рахунок фактуру №409/03 на суму 20730,42 грн.  

Відповідач отриманий товар повністю не оплатив, сплативши частково 28.03.2008 р. 5000 грн. у зв'язку з чим на день подання позову нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15730,42 грн.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач частково сплатив суму боргу на користь позивача згідно рахунку-фактури від 18.03.2008 р., то в контексті ст. 530 ЦК України суд вважає, що даний рахунок-фактура є вимогою про сплату коштів.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи розмір 3% річних з 19.03.2008 р. по 23.01.2009 р. складає 402,09 грн., а інфляційних збитків за період з березня 2008 р. по січень 2009 р. –2516,86 грн. Зазначений розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки період за який позивачем нараховано зазначені суми не відповідає вимогам закону та обставинам справи, оскільки в порушення ст. 530 ЦК України позивачем нараховано 3% річних та збитки від інфляції з 19.03.2008 р., а не після закінчення 7-ми денного строку від дня пред'явлення вимоги (рахунку) відповідачу з урахування триденного поштового обігу по України, тобто з 28.03.2008 р., в зв'язку з тим, що поставка товару відбувалась без укладення договору. Згідно розрахунку зробленого судом розмір 3% річних за час прострочення з 28.03.2008 р. по 23.01.2009 р. складає 390,46  грн., а збитків від інфляції за квітень 2008 р. по січень 2009 р. - 2312,37 грн.

Як встановлено судом позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 1956,89 грн. на підставі п. 66 «Положення про поставку товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій».

Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наведене.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 1956,89 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компаія "Термікс" (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова 23-б; код 32347265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (м. Київ, вул. Межи гірська 87 б, код 33548855) 15730 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 42 коп. заборгованості, 390 (триста дев'яносто) грн. 46 коп. –3% річних, 2312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 37 коп. збитків від інфляції, а також судові витрати: 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 33 коп.  державного мита та  105 (сто п'ять) грн. 55 коп. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1956,89 грн. пені, 11,63 грн. 3% річних та 204,49 грн. збитків від інфляції відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                         Наріжний С.Ю.