Рішення

від 18.06.2013 по справі 904/3132/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.13р. Справа № 904/3132/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс -Україна", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферріт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 7 738,88 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Тельський П.І. - представник ( дов. від 02.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення на свою користь основного боргу в розмірі 6 236,40 грн., пені в розмірі 145,88 грн., 3%річних в розмірі 29,17 грн., штрафу в розмірі 1 327,43 грн., згідно договору поставки №318-КГ/12 від 06.11.2012 року (надалі "Договір").

08.05.2013 року від позивача до суду надійшла заява, в якій просить суд:

- припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 500,00 грн., пені 0,20 грн., 3% річних в розмірі 0,04грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;

- стягнути з відповідача на свою користь основний борг в розмірі 5 736,40 грн., пеню в розмірі 145,68 грн., 3% річних в розмірі 29,13 грн., штраф в розмірі 1 327,43 грн.

Заяву прийнято судом до розгляду.

Підстави з якими позивач пов'язує свої позовні вимоги: відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за поставлений товар.

Відповідач в своєму відзиві на позов від 14.05.2013 року заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи наступне:

- позивач не надав суду належних доказів отримання відповідачем товару на суму 8296,44 грн., оскільки особа, що отримала товар за видатковою накладною № КГ13-000012434 від 14.02.2013 року, не мала відповідних повноважень;

- відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, в зв'язку з чим відповідач, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір пені та штрафу.

06.06.2013 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи на тому, що працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферріт" Антонюк Н.А., не мала відповідних (належних) повноважень на отримання товару, згідно видаткової накладної № КГ13-000012434 від 14.02.2013 року, на підставі договору поставки №318-КГ/12 від 06.11.2012 року. Також зазначає, що не може підтвердити або спростувати факт підписання Антонюк Н.А., видаткової накладної № КГ13-000012434 від 14.02.2013 року.

В судовому засіданні 18.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Україна» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт» (Покупець)укладено договір поставки №318-КГ/12.

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується передавати тютюнові або інші вироби у власність покупця, відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому Договорі. Придбаний покупцем за цим Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця.

Асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару (тютюнових виробів) відповідно до видаткової накладної № КГ13-000012434 від 14.02.2013 року (а.с. 14), на загальну суму 8296,44 грн.

Відповідно до п.4.8. Договору, максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить 6 календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної, є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є 6 календарний день.

У ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 2560,04 грн., що підтверджується банківськими виписками (том№1, а.с. 91, 241). Заборгованість складає 5 736,40 грн.

Судом також досліджено:

- складську відомість від 14.02.2013 року (том №1, а.с.77-78), яка підписана сторонами, згідно якої вбачається, що поставлений позивачем товар було прийнято відповідачем;

- акт звірки взаєморозрахунків (том №1, а.с. 81), який підписаний з боку обох сторін.

Тому, суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що факт поставки позивачем не доведено.

Доказів оплати заборгованості в сумі 5 736,40 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, матеріалами справи встановлено .

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.2. Договору, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На підставі п.6.2. Договору позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 145,68 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В п.6.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Позивачем на підставі п.6.3. Договору нараховано штраф в розмірі 1 327,43 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних від суми простроченої заборгованості, розмір яких складає 29,13 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 500,00 грн., пені 0,20 грн., 3% річних в розмірі 0,04грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

В п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається із банківської виписки (том№1 а.с. 91), відповідач 08.04.2013 року, перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти сумі 500,00 грн., а справу порушено 18.04.2013 року, тобто часткова сплата заборгованості була здійснена відповідачем до порушення провадження по справі, в зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для припинення провадження щодо стягнення заборгованості в розмірі 500 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Суд розцінює дану заяву позивача як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферріт" (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, б. 5-Г, код ЄДРПОУ 32974965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс -Україна" (46020,м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, б.1, код ЄДРПОУ 30622532) основний борг в розмірі 5 736,40 грн., пеню в розмірі 145,68 грн., 3% річних в розмірі 29,13 грн., штраф в розмірі 1 327,43 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2013 року

Суддя Я.С. Золотарьова