Постанова

від 11.03.2009 по справі 24/395-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/395-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 24/395-б  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2008

у справі господарського суду№ 24/395-бміста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Системс»

про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-М»

ліквідатор Крупка Б.Г.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиМоскальова Г.С. (дов. №17443/9/10-209 від 19.12.2008)

від заявникане з'явились

від боржникаНестеренко С.С. (дов. від 28.12.2008)

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-М»(далі –боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Системс»(далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 16.10.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Крупку Б.Г., зобов'язано ліквідатора письмово повідомити всіх відомих кредиторів боржника про визнання його банкрутом, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс до 16.10.2009 року.

15.12.2008 року до господарського суду м. Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 24.12.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника  затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі, з урахуванням уточнень доданих до неї, ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.12.2008 року та постанову господарського суду м. Києва від 16.10.2008 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 7, 23, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статей 1, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та  перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 16.10.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону терміном до 16.10.2009року (т.1 а.с.41-42) .

15.12.2008 року до господарського суду на затвердження подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Окрім того, згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців»передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи акт державного виконавця (т.1 а.с.16) про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресою: м. Київ, вул. А. Богомольця, 6. Разом з тим, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №260850,  довідки Головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві №2841/07 від 27.12.2007 року, витягу з ЄДРПОУ №2418367 від 14.10.2008 року (т.1 а.с.27-28, 37-39) адреса місцезнаходження боржника є м. Київ, вул. А. Богомольця, 6.

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону не надав оцінки зазначеній відповіді на предмет її належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №07/297 від 06.11.2007 у справі №43/427).

Відповідно до статті 36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також на вимогу суду.

Матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі на підставі безспірної заборгованості згідно копії векселя №1336453 від 14.02.2008 року на суму 71580,61 грн., оригінал якого відсутній в матеріалах справи, що не спростовує можливості виникнення грошових зобов'язань боржника перед третіми особами внаслідок переуступки векселя ініціюючим кредитором на користь третіх осіб. Зазначені обставини судом першої інстанції не перевірялись, оригінал векселя в ініціюючого кредитора не витребувався. З правовою позицією про необхідність витребування у кредитора оригіналу векселя на підтвердження грошових зобов'язань боржника перед зазначеним кредитором погодився Верховний Суд України у Постанові  №04/262 від 08.06.2004року у справі №32/173б.

У зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду повних доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження, боржник мав фактичне місце знаходження, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, ліквідація боржника за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно ухвали суду від 24.12.2008 року є незаконою.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Окрім того, інспекцією надано докази подання боржником декларації з податку на прибуток за 2007 рік, 1 квартал 2008 року та відображенням в них прибутку, що говорить про здійснення боржником господарської діяльності. Так, Декларацією від 11.06.2008 року боржник самостійно задекларував свої податкові зобов'язання перед скаржником на суму 4384 грн. (рядок 12), Декларацією від 07.07.2008 року –2340 грн. (рядок 12), які всупереч чинному законодавству не включено до ліквідаційного балансу боржника, що свідчить про порушення прав скаржника, як кредитора боржника в ході ліквідаційної процедури.

З врахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року скасувати, справу №24/395-б передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури.

3.          Господарському суду міста Києва вжити заходів до повороту виконання скасованої ухвали господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                Л. Катеринчук

               О. Яценко