Постанова

від 10.06.2013 по справі 2а-5287/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 р. Справа №2а-5287/12/0170/3

( 15:47 ) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Мельникової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Охорона-Комплекс-Крим»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

позивача - Цибулєв М.С., дов.,

відповідача - не з`явився.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство «Охорона-Комплекс-Крим» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015372301 від 23.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119 778 грн., що складається з основного платежу у розмірі 79 852 грн. і штрафних санкцій 39 926 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 687/23-4/31059473 від 26.01.2012 р., про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у період серпень 2011 року на підставі нікчемності взаємовідносин позивача по господарських операціях з ТОВ «Віатек» є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Приватне акціонерне товариство «Охорона-Комплекс-Крим» (ЄДРПОУ 31059473) зареєстровано у якості юридичної особи 15.08.2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, буд. 4, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 614355, копія якого наявна в матеріалах справи.

ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі в якості платника податків з 18.08.20001р. за № 5840, що підтверджується Довідкою № 1502/29-0 від 28.04.2011 року.

Статус ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100336922 від 19. 05.2011р.

З 13.01.2012 р. по 19.01.2012 р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу № 99 від 12.01.2012 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «Віатек» (ЄДРПОУ 36413740) за серпень 2011 року, про що складено акт перевірки від 26.01.2012 року № 687/23-4/31059473.

В пункті 3 акту перевірки зазначено, що перевірка була проведена на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з ПДВ, документів наданих позивачем та інформації, отриманої іншими ДПІ.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р., в результаті чого встановлено завищення у серпні 2011 року сум податкового кредиту в розмірі 79 852,00 грн., донараховано податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 99 815,00 грн., у т.ч. 19 963,00 грн. штрафні санкції.

Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим згідно з п.п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 26.01.2012 року № 687/23-4/31059473, за порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119 778 грн., що складається з основного платежу у розмірі 79 852 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 926 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0015372301 від 23.02.2012р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності .

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього розділу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

Отже, наведені норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів\послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

10.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Віатек» було укладено договір купівлі-продажу № 10/01-2.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору його предметом є зобов'язання ТОВ «Віатек» передати у власність ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» обладнання, а ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» приймає та оплачує обладнання на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість обладнання за даним договором складається з вартості кожного окремого виставленого рахунку.

Строк і порядок відвантаження товарів обумовлені у п. 5.1 цього договору «товари, що є предметом поставки за цією угодою, відвантажуються на адресу ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» протягом 10-ти календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Віатек» за адресою 95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4.

Згідно з п. 5.3 договору датою постачання вважається дата отримання товару ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим», вказана в видатковій накладній на товар».

Отримання позивачем обладнання по договору купівлі-продажу № 10/01-2 від вказаного контрагента підтверджується видатковими накладними від ТОВ «Віатек» на загальну суму 444 034,96 грн., у т.ч. ПДВ 74 005,83 грн., сума без ПДВ 370 029,13 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 168-06/07 від 24 травня 2013 року отримане обладнання, зокрема цифровий відео реєстратор, відеокамери, блоки живлення, антени сплачені через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» на користь ТОВ «Віатек» на загальну суму 479 112,92 грн., у т.ч. ПДВ 79 852,15 грн.

Ці платіжні доручення відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та картці рахунку 631 по взаєморозрахункам з ТОВ «Віатек» на загальну суму 479 112,92 грн., у т.ч. ПДВ 79 852,15 грн.

Використання в господарській діяльності ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у ТОВ «Віатек» підтверджується видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю та карткою по рахунку 28 «Товари», оборотно-сальдовою відомістю 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку. Податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Віатек» на загальну суму 479 112,92 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 79 852,15 грн. складені відповідно до вимог норм пунктів 198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України, що підтверджується висновком судової економічної експертизи № 168-06/07 від 24 травня 2013 року.

Факт перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Віатек», підтверджується заявками на отримання вантажу замовником та актами виконаних робіт, згідно з якими ПІК «ААЗ Трейдинг Ко» для ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» виконувались транспортні послуги з перевезення вантажу.

Так, позивачем 31.08.2012 р. укладено договір перевезення № 3551 з ПІК «ААЗ Трейдинг Ко» про наступне: згідно з п. 1.1 ПІК «ААЗ Трейдинг Ко» зобов'язується здійснити перевезення вантажу на підставі заявки ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» і видати вантаж у пункті призначення одержувачу на підставі його заявки, а ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» зобов'язується сплатити перевезення на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору перевезення № 3551 від 31.08.2012 р. розрахунки на перевезення вантажу проводяться на підставі тарифів ПІК «ААЗ Трейдинг Ко».

Відповідно до п. 4.2 вищезазначеного договору оплата послуг за перевезення вантажу/багажу здійснюється шляхом передоплати у розмірі 833,33 грн. плюс ПДВ 20% - 166,67 грн., всього 1 000,00 грн. По завершенню календарного місяця перевізник надає отримувачу в строк до 6-го числа місяця за звітним акт наданих послуг з перевезення вантажів/багажів (за календарний місяць). Підставою для складання цього акту є заявки на перевезення та отримання вантажів. За бажанням однієї із сторін можуть проводитися звіряння взаєморозрахунків з періодичністю раз на місяць або у квартал.

Висновком судової економічної експертизи № 168-06/07 від 24 травня 2013 року підтверджується, що відповідно до наданих позивачем заявок на отримання вантажу замовником та акту виконаних робіт від 31.08.2011 року ПІК «ААЗ Трейдинг Ко» було виконано для ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» транспортні послуги з перевезення вантажу на суму 4 112 грн., у т.ч. ПДВ 685,33 грн., сума без ПДВ 3 426,67 грн.

Матеріалами справи, зокрема витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», підтверджується, що нежиле приміщення за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, буд. 4 у підвалі та на першому поверсі літера «А» загальною площею 712,5 кв. м. належить власникові ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим».

Матеріалами справи також підтверджується, що для здійснення господарської діяльності у позивача відповідно до штатного розкладу працюють 22 штатних одиниці.

Крім того, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, підтверджується, що у власності позивача є транспортні засоби, необхідні для здійснення ним господарської діяльності.

Відповідно до Довідки АА № 527353 з ЄДРПОУ, копія якої наявна в матеріалах справи, видами діяльності позивача за КВЕД є:

-43.21 Електромонтажні роботи;

-47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;

-80.20 Обслуговування систем безпеки.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що операції позивача з ТОВ «Віатек» мають ознаки реальності:

- підтверджується наявність у позивача виробничих та матеріальних ресурсів, достатніх для використання придбаного від ТОВ «Віатек» обладнання;

- наданими позивачем документами підтверджується використання товару, придбаного у ТОВ «Віатек» на загальну суму 444 034,96 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 74 005,83 грн. в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» відповідних товарів у ТОВ «Віатек» було характерним для виробничої діяльності позивача.

Крім того, підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Проте, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

Висновком судової економічної експертизи № 168-06/07 від 24 травня 2013 року та матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем первинні документи, відповідають чинному законодавству України. Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Наведені в податкових накладних дані відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товарів. Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

ТОВ «Віатек» зареєстровано у якості юридичної особи 31.03.2009 р. Шевченківською районною державною адміністрацією в місті Києві за місцезнаходженням 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Обсерваторна, буд. 23, кв. 17 з присвоєнням ідентифікаційного коду 35934113.

Статус платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100126997.

Отже, ТОВ «Віатек» на час взаємовідносин з позивачем був платником ПДВ, а тому, з огляду на положення п. 201.8 ст. 201 ПК України, мав право на складання податкових накладних та видачу їх покупцям, в тому числі позивачу.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальників товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки нікчемності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 26.01.2012 року № 687/23-4/31059473, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Віатек» під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємий період відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119 778 грн., що складається з основного платежу у розмірі 79 852 грн. і штрафних санкцій 39 926 грн. є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» є обґрунтованими, а винесене на підставі акту перевірки від 26.01.2012 року № 687/23-4/31059473 податкове повідомлення-рішення № 0015372301 від 23.02.2012р. є протиправним та має бути скасовано судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати із Державного бюджету України стягуються шляхом їх списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача; боржником є Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вказана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 14.06.2013 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0015372301 від 23.02.2012р.

3.Стягнути з Державного бюджету України в особі розпорядника бюджетних коштів Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь ПАТ «Охорона-Комплекс-Крим» (ЄДРПОУ 31059473 за адресою місцезнаходження 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, буд. 4) 8 247,28 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.