Рішення

від 13.06.2013 по справі 910/7709/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7709/13 13.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролюкс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українсько-швейцарське підприємство з іноземними інвестиціями «Кристал»

у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Сердюк І.В. представник за довіреністю № б/н від 16.05.13.

Від відповідача: Донченко Т.Г. представник за довіреністю № б/н від 15.05.13.

Від третьої особи: Шикота А.О. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролюкс» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого майна після припинення дії Договору оренди № 75 від 01.07.11. оренди нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.13. порушено провадження у справі № 910/7709/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Українсько-швейцарське підприємство з іноземними інвестиціями «Кристал» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - третя особа); розгляд справи призначено на 16.05.13.

16.05.13. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 16.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.06.13.

В судовому засіданні 06.06.13. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, яку судом розцінено як заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд зобов'язати відповідача шляхом виселення залишити приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А, загальною площею 319 кв.м на першому поверсі.

06.06.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про витребування доказів, розгляд якого судом відкладено для встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 06.06.13. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролюкс» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 06.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.06.13.

В судовому засіданні 13.06.13. представником позивача підтримано подану ним 11.06.13. на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Цитрус» просить суд виселити відповідача з займаного нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А, загальною площею, що орендується 319 кв.м (107 кв.м, 199 кв.м, 13 кв.м), передавши майно позивачу за актом приймання-передачі. Вказану заяву прийнято судом.

В судовому засіданні 13.06.13. представником відповідача подано клопотання про зобов'язання на підставі ст. 38 ГПК України Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна провести технічну інвентаризацію будинку (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А та визначити його фактичну загальну площу.

Крім того, відповідачем підтримано подане ним 06.06.13. клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 13.06.13. представники позивача та третьої особи проти зазначених клопотань заперечували.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про витребування від КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» належним чином завірену копію Інвентарної справи майнового об'єкту нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що вказані докази дадуть можливість встановити, чи була третя особа на момент підписання Договору купівлі-продажу від 27.12.12. власником спірного приміщення згідно встановленого законом порядку щодо набуття права власності на нерухоме майно, та, відповідно, чи мала право на продаж цього приміщення, а також для встановлення того, чи погоджений у Договорі купівлі-продажу предмет договору.

Приписами ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, як встановлено судом, відповідач не звертався до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» з проханням надати зазначені в клопотанні докази, та, як наслідок, не довів неможливості самостійно надати витребувані докази.

Далі, слід зазначити, що належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, питання дійсності Договору купівлі-продажу не є предметом розгляду даної справи, а тому витребувані відповідачем докази не стосуються даної справи, не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.

Далі, клопотання відповідача про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» провести технічну інвентаризацію будинку (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А та визначити його фактичну загальну площу, обґрунтоване приписами ст. 38 ГПК України та тим, що встановлення розміру загальної площі вказаного будинку необхідно для з'ясування того, яке нерухоме майно фактично було предметом Договору купівлі-продажу від 27.12.12., сторонами якого є позивач та третя особа, та для встановлення того, чи була погоджена сторонами цього договору така істотна умова, як предмет договору, що, на думку заявника дасть змогу з'ясувати, чи є укладеним Договір купівлі-продажу від 27.12.12., а позивач належним позивачем у даній судовій справі.

Разом з тим, як відзначалось судом, питання дійсності Договору купівлі-продажу не є предметом розгляду даної справи, а приписи ст. 38 ГПК України регулюють питання можливості витребування доказів судом за клопотанням сторони або прокурора, проте, суд не наділений правом зобов'язати особу, що не є учасником судового процесу (в даному випадку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»), вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» вчинити дії.

В судовому засіданні 13.06.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.13. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.06.13. позовні вимоги позивача підтримав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/7709/13.

В судовому засіданні 13.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.11. між третьою особою та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 75 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого (п. п. 1.1-1.4) третя особа передала відповідачу в тимчасове платне володіння приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А, загальною площею 319 кв.м (107 кв.м, 199 кв.м, 13 кв.м) на першому поверсі.

Відповідно до п. 3.3 Договору передача приміщень та майна, що орендуються, здійснюється за актами прийому-передачі, підписання яких свідчить про фактичну передачу в оренду.

На виконання вказаного пункту Договору було підписано акт № 1 від 01.07.11. прийому-передачі.

Згідно з п. 4.1 Договору, термін оренди складає 6 (шість) місяців з моменту прийняття приміщень за актами прийому-передачі.

Додатками № 1 від 01.01.12., № 2 від 01.07.12., № 3 від 26.12.12., укладеними між третьою особою і відповідачем, термін оренди продовжено до 31.01.13. включно.

27.12.12. між позивачем (далі - Покупець) та третьою особою (далі - Продавець) укладено Договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером 5826.

За умовами вказаного Договору Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність від Продавця (купив) нежиле приміщення загальною площею 1 135,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А (далі - нерухомість); право власності на нерухомість переходить від Продавця до Покупця з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Про передачу нерухомості між Покупцем та Продавцем підписано акт приймання-передачі нерухомості від 27.12.12.

Право власності за позивачем на нерухомість підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Позивачем відповідачу було направлено повідомлення від 01.02.13. про зміну власника (направлене 19.02.13. згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскального чеку від 19.02.13.).

Додатком № 4 від 01.02.13., укладеним між позивачем (далі - Орендодавець) та Орендарем, строк дії Договору продовжено до 28.02.13. включно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого майна після припинення дії Договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як відзначалось, Договір припинив свою дію 28.02.13.

Оскільки сторонами Договору було чітко встановлено строк його дії, який продовжувався додатками до Договору, а не автоматично на той самий строк на тих самих умовах (як те передбачено приписами ч. 4 ст. 284 ГК України), суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що Договір продовжений до 31.07.14. бо відповідач не отримував від третьої особи після 31.01.13. заяв про припинення або зміну умов Договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Листом № 29 від 25.02.13. (направлене відповідачу 25.02.13. та отримане останнім 26.02.13. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення Договору.

Листом № 32 від 19.03.13. (направлене відповідачу 20.03.13. та отримане останнім 28.03.13. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення в лист та фіскального чеку) позивач повідомив відповідача, що не має наміру здавати приміщення в оренду та нагадав про необхідність і порядок повернення майна з оренди.

Приписами п. 8.1 Договору погоджено, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендуються, протягом 10 днів з моменту закінчення терміну оренди, за актами приймання-передачі.

Протягом терміну, визначеного в п. 8.1 Договору, Орендар зобов'язаний залишити приміщення, що орендуються, та підготувати їх до передачі Орендодавцю (п. 8.2 Договору).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору після його припинення не звільнив орендоване майно.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що спірний Договір припинив свою дію в зв'язку з закінченням строку, на який укладався, а об'єкт оренди до даного часу Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролюкс» позивачу не повернуто, акт прийому-передачі не складено.

Із закінченням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних приміщень не має, то і підлягає виселенню, а об'єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцю за актом приймання-передачі.

Стосовно тверджень відповідача про те, що Договір від 27.12.12. купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером 5826 є неукладеним та недійсним, суд відзначає, що вказане не є предметом спору в даній справі, а відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, слід відзначити, що вказаний Договір купівлі-продажу в судовому порядку недійсним не визнавався, як і не встановлювався факт того, що він є неукладеним (таким, що не відбувся).

Щодо клопотання відповідача при прийнятті рішення врахувати ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд наголошує на тому, що приписами вказаної статті встановлено права, а не обов'язки господарського суду, якими його наділено при прийнятті рішення.

Крім того, суд має право визнати недійсним пов'язаний з предметом спору Договір , який суперечить законодавству, разом з тим, предметом спору в даній справі є виселення відповідача із займаного приміщення в зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди, а відповідач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролюкс» (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, б. 11-Б; ідентифікаційний код 30306646) з займаного нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 9А, загальною площею, що орендується 319 кв.м (107 кв.м, 199 кв.м, 13 кв.м), передавши майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Цитрус» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, б. 9-А; ідентифікаційний код 38392659) за актом приймання-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролюкс» (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, б. 11-Б; ідентифікаційний код 30306646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, б. 9-А; ідентифікаційний код 38392659) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко