Постанова

від 10.03.2011 по справі 2а-1000/11/15/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м.Сімферополь

10 березня 2011 р. (10:22год.) Справа №2а-1000/11/15/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В., за участю

представника прокурора - Мінкіна М.М.

представника позивача -Андрусенко С.А.,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Сакського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення

Суть спору: Сакський міськрайоний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з відповідача виплаченого забезпечення у розмірі 6366,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач був зареєстрований та перебував на обліку у центрі зайнятості як такий, що шукає роботу у період з 16.10.2009 року по 10.06.2010 року. У продовж вказаного періоду позивачем здійснювалися виплати забезпечення. Проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_2 на час звернення до позивача був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, у зв'язку з чим відносився до зайнятого населення та ним були подані недостовірні відомості Позивач вважає, що виплачені відповідачу кошти були отримані незаконно та відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000 року підлягають поверненню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 19.01.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник прокурора та позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених в позовної заяві, надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення позову, зазначивши, що відповідач ще 2007 року надав державному реєстратору відповідні документи для припинення підприємницької діяльності та вважав, що була внесена відповідна запис до державного реєстру. У зв'язку з чим він не мав умислу щодо необґрунтованого отримання матеріального забезпечення, оскільки з 2007 року не займався підприємницькою діяльністю та вважав, що його підприємницька діяльність припинена.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду (ч.1 ст.8).

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом (ч.2 ст. 8).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 є республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином Сакський міськрайонний центр зайнятості у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

23.10.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до Сакського міськрайонного центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного, де зазначив, що не зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, доходів не має та зобов'язався у разі працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру, та в разі здійснення іншої діяльності, яка надає прибуток, повідомити Сакський міськрайонний центр зайнятості.

Наказом Сакського міськрайонного центру зайнятості № НТ091023 від 23.10.09 р. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена матеріальна допомога по безробіттю з 23.10.2009 р., що підтверджується витягом із наказів Сакського міськрайонного центру зайнятості про прийняття рішення по ОСОБА_2

Наказом Сакського міськрайонного центру зайнятості № НТ 100610 від 10.06.2010 р. виплата матеріальної допомоги по безробіттю ОСОБА_2 була припинена з 10.06.2010 р, у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг.

Розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року було встановлено, що під час реєстрації в Сакському міськрайонному центру зайнятості відповідач фактично був зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 29.06.2006 р. по 17.12.2009 року, таким чином відносився до зайнятого населення згідно ст.1 п.3 Закону України "Про зайнятість населення", та подав недостовірні дані щодо своєї особи, указав в заяві від 23.10.2009 р., що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушив п.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Незаконно нараховане матеріальне забезпечення з 23.10.2009 р. підлягає утриманню з безробітного ОСОБА_2 згідно п.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Зазначені обставини зафіксовані актом №34-Т від 12.08.2010 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон № 1533).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.1 ч.1 ст.1);

-страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.5 ч.1 ст.1);

-страховий випадок - це подія, через яку:

а) застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

б) застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п.8 ч.1 ст.1).

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357, якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 цього Порядку у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, будучі суб'єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Також згідно абз.2 ч.15 ст.47 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про те, що він на час звернення був суб'єктом підприємницькою діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 23.10.2009 р. по 10.06.2010 року у сумі 6366,55 гривень, що підтверджується розрахунком суми матеріальної допомоги по безробіттю за цей період та не спростовано відповідачем.

Враховуючи, що відповідач на час звернення був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, та відповідно до ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З цих ж міркувань суд не приймає до уваги твердження відповідача, що він не займався підприємницькою діяльністю та вважав припиненою підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим не мав умислу щодо необґрунтованого отримання матеріальної допомоги, що відповідно до норм цивільного законодавства, на думку відповідача, виключає можливість стягнення з нього зазначених коштів.

Крім того, з системного аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновки, що зазначені обставини не звільняють відповідача від обов'язку щодо надання достовірних відомостей під час подання заяви для отримання матеріальної допомоги по безробіттю, та, відповідно, позбавляють його права на отримання такої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 10.03.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 15.03.11 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37176001000524 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДР 20708681) суму виплаченого забезпечення у розмірі 6366,55 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.