Постанова

від 10.03.2011 по справі 2а-13700/10/15/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України м.Сімферополь 10 березня 2011 р. (15:10год.) Справа №2а-13700/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В., за участю від прокуратури - не з'явився, представника позивача – не з'явився, представника відповідача – не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   Прокурора м. Керчі   в інтересах держави в особі   Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим     до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченське Рудоуправління"               про стягнення 42594,26 грн Суть спору: Прокурор м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю «Керченське Рудоуправління» (далі -  відповідач) про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 42594,27 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом 24.02.2010 року була проведена перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем, за результатами перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та складений акт перевірки №222/15-2/32993108 від 24.02.2010 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення – рішення №00004415020 від 04.03.2010 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (штрафних санкцій) на суму 349,63. Зазначене повідомлення рішення було отримане відповідачем 25.02.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення. Податковим органом 28.05.2010 була проведена невиїзна документальна перевірка з питання нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з умовного продажу товарів та основних фондів Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління». За результатами перевірки складений акт №770/15-2/32993108, за висновками якого встановлено порушення абз. 17 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 97 599 грн. Не погодившись з зазначеним актом відповідач надіслав заперечення на акт перевірки та додаткові документи, за результати розгляду яких встановлено порушення  абз. 17 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями за березень 2010 року на суму 40233 грн. На підставі акту перевірки №770/15-2/32993108 від 28.05.2010 року, висновків №36/15-2/32993108 від 09.06.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення №0001491502/0 від 10.06.2010 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 42244,65, в тому числі за основним платежем – 40233,00 гривень, за штрафними санкціями – 2011.65 гривень. Зазначене повідомлення рішення було отримане відповідачем 14.06.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового боргу, позивач звернувся до суду. Представник прокурора та позивача у судове засідання не з'явилися, позивач надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце і дату слухання справи належним чином повідомлений за адресою реєстрації юридичної особи, про причини неявки суд не повідомив. На підставі статті 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін  на підставі наявних у справі  матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд   ВСТАНОВИВ: Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»  від  25 червня 1991 року N 1251-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин платники податків і зборів зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Судом встановлено, що ТОВ «Керченське Рудоуправління» зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 23.07.2004 р. як юридична особа, ідентифікаційний код 32993108, являється платником податків і зборів, в тому числі, було платником податку на додану вартість. З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу 24.02.2010 року була проведена перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем. За результатами перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та складений акт перевірки №222/15-2/32993108 від 24.02.2010 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення – рішення №0000441502/0 від 04.03.2010 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (штрафних санкцій) на суму 349,63. Зазначене повідомлення рішення було отримане відповідачем 25.02.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення. Перевіряючи законність та обгрунтованість позивних вимог щодо стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням №0000441502/0 від 04.03.2010 року , суд зазначає наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 –ІІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин платники (надалі - Закон №2181 - ІІІ). Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181-ІІІ податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.   Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону 2181-ІІІ  податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР в редакції на час виникнення спірних правовідносин платники податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. З матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією №2187 від 17.02.2009 року за звітний податковий період лютого 2010 року, які їм фактично були сплачені 20.10.2009 року у сумі 699,26 року, що зазначено в акті перевірки та не спростовано відповідачем. Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Пункт 5.4.1. статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлює, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Таким чином судом встановлено, що відповідачем була сплачена узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість з порушенням встановленого 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ строку, з затримкою сплати на 232 дня. Відповідно до п. 17.1.7  ст. 17 вказаного Закону №2181-ІІІ у разі коли платник  податків не сплачує узгоджену  суму податкового зобов'язання  протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов'язаний  сплатити штраф  у таких розмірах: при затримці  до 30 календарних днів -  у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, при затримці від 31 до 90 календарних днів  - у розмірі 20 % погашеної суми  податкового боргу; при затримці більш 90 календарних днів  - у розмірі 50% погашеної суми  податкового боргу. Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність доказів скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, відсутність доказів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний податковий період лютого 2009 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 349,63 гривень, розрахунок яких здійснений відповідно до п. 17.1.7  ст. 17 вказаного Закону №2181-ІІІ. Податковим органом 28.05.2010 була проведена невиїзна документальна перевірка з питання нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з умовного продажу товарів та основних фондів Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління». За результатами перевірки складений акт №770/15-2/32993108, за висновками якого встановлено порушення абз. 17 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 97 599 грн. Не погодившись з зазначеним актом відповідач надіслав заперечення на акт перевірки та додаткові документи, за результати розгляду яких встановлено порушення  абз. 17 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР ), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями за березень 2010 року на суму 40233 грн. На підставі акту перевірки №770/15-2/32993108 від 28.05.2010 року, висновку №36/15-2/32993108 від 09.06.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення №0001491502/0 від 10.06.2010 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 42244,65, в тому числі за основним платежем – 40233,00 гривень, за штрафними санкціями – 2011.65 гривень. Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем 14.06.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення. Перевіряючи законність та обгрунтованість позивних вимог щодо стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням №0001491502/0 від 10.06.2010 року, суд зазначає наступне. Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВРв редакції на час виникнення спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що відповідно абз. «г» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Керченське рудоуправління» за актом ДПІ в м. Керчі №9/15-2 від 26.03.10 р. Остання податкова декларація з податку на додану вартість надана за березень 2010р. (№12400 від 19.04.2010р.) Згідно п.9.8. Закону України «Про Податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Згідно акту перевірки відповідно до додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2009 рік (вх. № 53617 від 01.02.2010 року ) у підприємства рахувалися залишки товарних запасів у розмірі 288167,00 гривень, основні фонди, балансова вартість яких склала 223419грн., амортизаційні відрахування за квартал 23593 грн. За результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за березень 2010 р. встановлено, що на протязі січня-лютого 2010р. підприємством надані податкові декларації з ПДВ без відображення податкових зобов'язань. В декларації за березень 2010 р. (вх. №12400 від 19.04.2010р.) податкові зобов'язання підприємством не задекларовані, умовний продаж не відображено. На підставі встановлених під час перевірки обставин відповідачу було донараховано податкові зобов'язання у сумі 97599,00 гривень та за штрафними санкціями – 4879,95 гривень. Згідно до висновку №36/15-2/32993108 від 09.06.2010 року з урахуванням додаткових документів відповідачу зменшені податкові зобов'язання та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40233,00 гривень - за основним платежем, 2011,65 – за штрафними санкціями. Відповідно до п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону 2181-ІІІ У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Згідно п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 закону 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність доказів щодо скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, суд вважає обгрунтованим нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 40233,00 гривень - за основним платежем, 2011,65 – за штрафними санкціями, розрахунок штрафних санкцій здійснений відповідно до п. 17.1.7  ст. 17 вказаного Закону №2181-ІІІ. Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону №2181-ІІІ у  разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону №2181-ІІІ  інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Судом встановлено, що 25.11.2008 року позивачем була складена перша податкова вимога №1/377 на суму податкового боргу в розмірі 19884,06 гривень, яка отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення. 29.12.2008 року позивачем була складена друга податкова вимога № 2/416, в якій було вказано, що сума податкового боргу з ПДВ складає 9925,31 гривень та було вказано порядок та місце сплати цього боргу. 17.02.2009 року податковим органом було прийнято Рішенням №4 про стягнення грошових коштів і продажу інших актівів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено застосування позивачем заходів досудового стягнення сум податкового боргу, передбачених статтею 6 Закону №2181. У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати ним заборгованості, яка складає предмет позову. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 42594,26 гривень являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158– 163КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1.Позов задовольнити. 2.Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Керченське Рудоуправління»  (ідентифікаційний код 32993108) заборгованість у сумі 42594,26 гривень – податок на додану вартість на р/р 31118029700019, ГУ ДКУ м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу  14010101,  держбюджет м Керч, ОКПО 34740946. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.   Суддя                                                                Тоскіна Г.Л.