Рішення

від 18.06.2013 по справі 902/579/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2013 р. Справа № 902/579/13

Провадження № 18/902/46/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в

особі виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця

до : приватного підприємства «Авеста», м. Вінниця

про стягнення 4 772,31 грн..

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

прокурор : Н. Стецюк;

позивача : Н. Поштар за довіреністю № 60 від 27.05.2013р.;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Вінниці 17.04.2013р. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про стягнення з приватного підприємства «Авеста» 4 772,31 грн., в тому рахунку 4 540,00 грн. - заборгованості з орендної плати та 232,31 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 24.03.2011р. між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (надалі позивач) та приватним підприємством «Авеста» (надалі відповідач) договору оренди приміщень/будівель, споруд/ за № 14-106, відповідачеві передано в строкове платне користування приміщення загальною площею 102,8 кв.м. за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 3, яке знаходиться на балансі та обслуговуванні МКП «ЖЕК - № 14». Положеннями вказаного договору визначено зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати у розмірі та в строки визначені п.п. 2.1., 4.2.4. договору. Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконує своїх зобов'язань, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 4 540 грн..

Ухвалою суду від 18.04.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/579/13 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

23.05.2013 р. представником позивача за погодження з прокурором через канцелярію суду подано заяву про зміну розміру позовних вимог. У вказаній заяві збільшено період та відповідно розмір основного боргу до суми 9080,00 грн., та зменшено розмір заявленої у позові до стягнення пені до суми 167,90 грн.. Таким чином, загальна сума позову становить 9247,90 грн.. Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що подана з дотриманням положень ст.ст. 22, 29 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи призначено на 18.06.2013р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 18.04.2013р. в частині надання доказів в повному обсязі.

В судове засідання 18.06.2013 р. з'явились представник прокуратури та позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання», «не розшукано за зазначеною адресою».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог. Просили стягнути з відповідача 9247,90 грн., в тому рахунку 9080,00 грн. основного боргу та 167,90 грн. пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.03.2011 р. між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та приватним підприємством «Авеста» було укладено договір оренди приміщень (будівель, споруд) за №14-106.

Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (будівлю, споруду), надалі «об'єкт», на підставі рішення виконкому № 743 від 24.03.2011 р. за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 3, загальною площею 102, 8 м 2 , вартістю 158 453 грн., визначеною незалежною (експертною) оцінкою станом на 30.06.2007 р. та затвердженою рішенням виконкому № 1733 від 25.07.2007 р., яке знаходиться на балансі та обслуговуванні МКП «ЖЕК № 14», що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 18.

Пунктом 1.2 визначено характер використання приміщень - розміщення кафе - 102,8 кв.м..

В пункті 1.4. договору сторони визначили термін оренди з 24.03.2011 року по 24.02.2014 року.

У розділі 2 договору сторони передбачили розмір та порядок проведення орендної плати. А саме:

- орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. Орендна плата за базовий місяць при укладенні договору оренди складає 1829,15 грн., крім того ПДВ 20% (п. 2.1. договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (крім бюджетних установ чи закладів) (п. 2.2. договору);

- орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення (будівлі, споруди) (п. 2.3. договору);

- при частковій сплаті орендної плати в першу чергу зараховуються витрати орендодавця, пов'язані з одержанням виконання грошових зобов'язань, в другу - пеня за прострочення платежів, а потім орендна плата, згідно ст. 534 ЦК України (п. 2.4. договору).

Згідно п. 4.2.4. договору орендар зобов'язався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

01.04.2011 року сторонами було внесено зміни до договору оренди приміщень /будівель, споруд/ № 14-106 від 24.03.2011 року.

Вказаний в п.1.1. договору об'єкт оренди був переданий орендарю згідно з актом прийому-передачі від 12.04.2007р..

Відповідач всупереч вимогам законодавства та умовам договору своїх обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим за період з січня по квітень 2013 року включно утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 9080,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму (оренди), регулювання яких здійснюється в главі 58 «Найм (оренда)», ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених судом обставин та положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 9080,00 грн. є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, а відтак підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань заявлено до стягнення 167,90 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

В п. 2.5. договору сторони визначили, що своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Авеста» (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 12, код ЄДРПОУ 20112066) на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813, (р/р 37115005005778, код 37537276, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, отримувач Департамент комунальних ресурсів Вінницької міської ради) 9080 (дев'ять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. - боргу по орендній платі; 167 (сто шістдесят сім) грн. 90 коп. - пені.

3. Стягнути з приватного підприємства «Авеста» (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 12, код ЄДРПОУ 20112066) в дохід Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом

Повне рішення складено 20.06.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 12)