Рішення

від 14.06.2013 по справі 919/461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року справа № 919/461/13 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ППО Севкоммунсервис"

(99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,1)

про стягнення штрафних санкцій за договором оренди ,

cуддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н. С., довіреність б/н від 29.12.2012;

представника відповідача - Шамрай Р.В., довіреність б/н від 13.05.2013;

Суть спору:

15.04.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ППО Севкоммунсервис", в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна №40-10 від 30.03.2011 у розмірі 119134,18 грн., з яких: основна сума заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.02.2013 - 10465,22 грн., пеню у розмірі 266,19 грн., 30% річних у сумі 521,03 грн. та штраф - 107881,74 грн, також просить суд розірвати вищевказаний договір, укладений між сторонами та зобов'язати відповідача звільнити приміщення які є об'єктом оренди за цим договором.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 549, 610-611, пункт 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 18-19, 26-27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна №40-10 від 30.03.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №40-10 від 30.03.2011, зокрема в частині внесення орендної плати, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості за цим договором та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.05.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 14.05.2013 відкладався на 03.06.2013. В судовому засіданні 03.06.2013 оголошувалась перерва до 12.06.2013 та 12.06.2013 до 14.06.2013. Також в судовому засіданні 12.06.2013 була прийнята письмова заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказував що відповідачем 28.05.2013 була повністю погашена сума основного боргу за спірним договором за період з 01.11.2012 по 28.02.2013, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача 108668,96 грн., з яких: 266,19 грн. - пеня, 521,03 грн. - 30% річних та 107881,74 грн. - штраф. Зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 14.06.2013 була прийнята відмова позивача від позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №40-10 від 30.03.2011, укладеного між позивачем та відповідачем та зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення за вказаним договором оренди, та провадження у справі в цій частині вимог було припинено.

У судове засідання 14.06.2013 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав раніше поданий ним письмовий відзив, не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача з урахуванням зменшених та припинених вимог, однак був не згоден з нарахованою сумою штрафу, яку просив зменшити до розміру місячної орендної плати.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 14.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

13.03.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ППО Севкоммунсервис" (Орендар) укладено договір № 40-10 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення і місця загального користування, загальною площею 138,10 кв.м., а саме: кабінет І-27 площею 9,40 кв.м., коридор І-28 площею 3,30 кв.м., торгівельний зал І-29 площею 52,90 кв.м., коридор І-30 площею 3,20 кв.м., кабінет І-31 площею 9,70 кв.м., торгівельний зал І-15 площею 34,90 кв.м., туалет І-16 площею 16,40 кв.м., площа 8,30 кв.м., що є частиною коридору І-25 площею 28,40 кв.м. та знаходиться в загальному користуванні, що складає 41/100 частку вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,1 (а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції Протоколу від 10.10.2011 узгодження змін до цього Договору, розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 16458,30 грн. на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна станом на 31.12.2009. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. В орендну плату не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору в редакції Протоколу від 10.10.2011 узгодження змін до цього Договору сторони узгодили, що орендна плата складає з 20.09.2011 - 1572,30 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код платежу 22080400.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, в тому числі плату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 24.03.2015.

Актом прийому передачі орендованого майна від 30.03.2011, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,1 (а.с. 16).

На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з листопада 2012 по лютий 2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача штрафних санкцій, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

В судовому засіданні 14.06.2013 було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказував, що 28.05.2013 відповідачем була погашена спірна сума основної заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.02.2013 у розмірі 10465,22 грн.

В засіданні суду 14.06.2013 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №40-10 від 30.03.2011, укладеного між позивачем та відповідачем та зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення за вказаним договором оренди.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 108668,96 грн., з яких: 266,19 грн. - пеня, 521,03 грн. - 30% річних та 107881,74 грн. - штраф.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 40-10 від 30.03.2011 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Однак під час розгляду справи, а саме 28.05.2013 відповідачем була погашена сума основного боргу за договором, що також не заперечувалось представниками сторін, в зв'язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення суми пені у розмірі 266,19 грн. суд зазначає наступне.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного п.3.2. даного договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця зверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, котра діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми своєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 266,19 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 521,03 грн.

У пункті 8.6. Договору сторони погодили, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, суд вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 521,03 грн підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 107881,74 грн, враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі що дорівнює трикратному розміру річної плати за цим Договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 35960,58 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 107881,74 грн. (35960,58 грн. * 3).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідачем у повному обсязі погашена сума основної заборгованості вважає що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі розміру місячної орендної плати за останній місяць оренди - 3449,04 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 3449,04 грн.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 4236,26 грн, з яких: 266,19 грн - пеня, 521,03 грн - 30% річних; , 3449,04 грн - штраф.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що судом встановлений факт порушення з боку відповідача умов спірного договору, тому суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір, який був сплачений позивачем за майнові вимоги при зверненні до суду із даним позовом у розмірі 2382,68 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ППО Севкоммунсервис" (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,1, ідентифікаційний код 36614658, р/р 26000060486168 в СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Севастополь, МФО 324935) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5, ідентифікаційний код 25750044, р/р місцевого бюджету м. Севастополя 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) пеню в розмірі 266,19 грн, 521,03 грн - 30% річних та 3449,04 грн штрафу, а всього 4236,26 грн (чотири тисячі двісті тридцять шість грн 26 коп) за неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна №40-10 від 30.03.2011.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ППО Севкоммунсервис" (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані,1, ідентифікаційний код 36614658, р/р 26000060486168 в СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Севастополь, МФО 324935) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі - 2382,68 грн (дві тисячі триста вісімдесят дві грн 68 коп).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 19.06.2013.

Суддя С.О. Щербаков