Рішення

від 12.06.2013 по справі 914/1540/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/1540/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі розглянув справу

за позовом: Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області, с. Гологори, Золочівський район, Львівська область;

до відповідача: Державного підприємства «Золочівський лісгосп», с. Струтин, Золочівський район, Львівська область;

про: усунення перешкод у користуванні майном.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Павловський Б.І. - представник на підставі довіреності № 101 від 08.04.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 19.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області до Державного підприємства «Золочівський лісгосп» про усунення перешкод у користуванні майном. Розгляд справи призначено на 22.05.2013 року.

У судове засідання 22.05.2013 року представник позивача подав довідки державного реєстратора про включення до ЄДРПОУ позивача і відповідача. Відповідач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 12.06.2013 року.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача подав клопотання про доручення документів до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, взятих на себе відповідно до договору оренди нежитлового приміщення. Гологірська сільська рада Золочівського району Львівської області звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 11.01.2012 року Гологірська сільська рада передала у користування приміщення, площею 55, 22 кв. метрів, для розміщення контори Гологірського лісництва строком на один рік. Після закінчення терміну дії договору Державне підприємство «Золочівський лісгосп» зобов'язувався повернути орендоване приміщення.

Проте, всупереч умовам договору оренди, який втратив свою дію 11.01.2013 року, орендар не звільнив та не повернув орендоване приміщення.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань не заявляв.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 11.01.2012 року між Гологірською сільською радою Золочівського району Львівської області (надалі по тексту рішення - позивач, орендодавець) та Державним підприємством «Золочівський лісгосп» (надалі по тексту рішення - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 2 (надалі по тексту рішення - договір). Нежитлове приміщення, яке є предметом договору, перебуває у комунальній власності Гологірської сільської ради у відповідності до акту приймання-передачі від 19.11.2003 року.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір складений на 1 рік з 11.01.2012 року по 11.01.2013 року. Відповідно до п. 8.4 при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору після закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Серед обов'язків орендаря передбачено, що він зобов'язаний повернути орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору.

Як випливає з матеріалів, що містяться у справі, позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди 11.01.2013 року, що підтверджується повідомленням від 06.12.2012 року № 332, у якому позивач просить звільнити орендоване приміщення 11.01.2013 року. Відповідач на повідомлення не відреагував, свій обов'язок по поверненню орендованого приміщення відповідач не виконав. Вимоги про звільнення приміщення позивач висловлював і в наступних претензіях від 25.01.2013 року, 05.02.2013 року позивач. 05.03.2013 року позивач повідомив відповідача, що в разі неподання відповіді та нереагування на надіслані раніше претензії він звертатиметься в суд. Відповіді від відповідача не надходило.

Також договором встановлена сума річної орендної плати, яка становить 4 295 грн. 64 коп. (п. 3.1 договору).

Відповідач протягом дії договору неналежним чином виконував передбачений договором обов'язок по сплаті орендної плати, що підтверджується попередженнями, які позивач надсилав відповідачу 17.09.2012 року, 25.01.2013 року, 05.02.2013 року та якими попереджав про наявність боргу та вимагав його погашення.

Проте, як підтверджується виписками з банку, заборгованість за червень-вересень 2012 року у сумі 1 428 грн. 82 коп. була погашена відповідачем 08.10.2012 року, заборгованість за листопад 2012 року в сумі 356 грн. 85 коп. та за січень 2013 року в розмірі 484 грн. 28 коп. була погашена 04.02.2013 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне. Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок повернути орендоване майно, як випливає з матеріалів справи, встановлений і договором оренди від 11.01.2012 року, що укладався між сторонами.

Судом встановлено, що відповідач попереджався про відсутність у орендодавця бажання продовжувати договір оренди після закінчення його строку, тобто 11.01.2013 року, проте жодним чином не реагував на повідомлення позивача і приміщення не звільнив.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача та задоволити заявлені позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном, звільнивши орендоване приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Зобов'язати Державне підприємство «Золочівський лісгосп» (80743, с. Струтин, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 00992467) звільнити та повернути Гологірській сільській раді Золочівського району Львівської області (80736, с. Гологори, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04374329) нежитлове приміщення площею 55,22 кв. м., що знаходиться у приміщенні гуртожитку, переданого у комунальну власність Гологірській сільській раді Золочівського району Львівської області за адресою: село Гологори Золочівського району Львівської області.

Стягнути з Державного підприємства «Золочівський лісгосп» (80743, с. Струтин, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 00992467) на користь Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області (80736, с. Гологори, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04374329) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1 147 грн.00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 17.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв