Постанова

від 29.05.2013 по справі 804/35/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/35/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представників відповідача Продайко О.В., Єлізарової Т.М., Голик М.О., Бондаренко М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" ім. Ф.Е. Дзержинського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС №0000022600 від 31.08.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2012 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо правомірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, які відображені в Акті перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 23.08.2012 року № 330/15-0/05393043, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники Позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, просилив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, надали до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2012 №330/15-0/05393043.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «ДМК ім.Дзержинського» норм податкового законодавства, зокрема:

п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в частині заниження суми податкових зобов'язань за червень 2012 року у розмірі 12480500 грн.

п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України в частині завищення податкового кредиту червня 2012 року на суму 76631588,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 31.08.2012 №000002260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89112088 грн.

Вищезазначене податкове рішення-повідомлення ПАТ «ДМКД» 11.09.2012 вих. №01/690 оскаржено в адміністративному порядку до центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, на що рішенням від 29.10.2012 вих. №12814/0/10-233 (отримано 05.11.2012) скарга залишена без задоволення.

Повторна скарга від 13.11.2012 за вих. №01/890 до Державної податкової служби 04.12.2012 вих. №6543/0/61-12/10-2115 (отримано 07.12.2012) залишена без задоволення.

У п. 3.14.2 Акта перевірки вказано, що у червні 2012 року ПАТ «ДМКД» сформовано суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками, які здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), встановлюються та документуються ознаки нікчемності правочину, за результатами вчинення господарських операцій не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, не подають податкову звітність, мають ознаку «транзитера».

Всього, за зазначений період ПАТ «ДМКД» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з сумнівними постачальниками ТОВ «ТД «Дон-енрджи», ТОВ «УМПК-Компані», ТОВ «Славмел» у розмірі 3880015,00 грн.

Як свідчать обставини справи, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «ДМК ім.Дзержинського» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують (факт транспортування товарів, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в лацюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, а саме:

- ТОВ „ТД „Дон-енерджи" (код за ЄДРПОУ 36616189) постачання вапна на суму податку на додану вартість 591401,36 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька Донецької обл. ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

Фактичну чисельність працюючих встановити немає можливості, в зв'язку з неподанням податкової звітності. Директор та головний бухгалтер на підприємстві в одній особі, яка враховуючи реальні можливості, фізично не могла здійснювати обсяг роботи відображений приємством в податковій звітності.

- ТОВ „УПМК - Компані" (код за ЄДРПОУ 35446287) забезпечити систематичне виконанання робіт з вивільнення металомістких включень з відходів металургійного виробництва шляхом сепарування без стадії подрібнення на суму податку на додану вартість 1678174,15 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

- ТОВ „Славмел" (код за ЄДРПОУ 34533923 ) постачання вапна на суму податку на додану вартість 1610439,21 грн., знаходиться на обліку в ДПІ у Ворошиловському р-ні м.Донецька Донецької обл. ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

СДПІ ВПП ДПС було отримано акт від 14.01.2013 №10/22-5/34533923 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „СЛАВМЕЛ" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ „ПРОМ АЛЬЯНС ЛТД" (ЄДРПОУ 34885500), ПП „ЕНЕРГОСТАЛЬ" (ЄДРПОУ 34059958), ТОВ „АПК „СПІВДРУЖНІСТЬ" (ЄДРПОУ 37148610), ТОВ „АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС" (ЄДРПОУ 33906304), ТОВ „ЗАЛІЗМАШБУД - ТОРГОВИЙ ДІМ НЛЗ" (ЄДРПОУ 34594698) за період: квітень - грудень 2011року, січень-червень 2012 року (витяг з акту додається).

Перевіряючими ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби встановлено, що фактичне відвантаження товару покупцям, в тому числі ПАТ „ДМК ім.Дзержинського", з боку ТОВ „СЛАВМЕЛ", є неможливим. Фактичну чисельність працюючих встановити немає можливості, в зв'язку з неподанням податкової звітності. Директор та головний бухгалтер на підприємстві в одній особі, яка, враховуючи реальні можливості, фізично не могла здійснювати обсяг роботи відображений підприємством в податковій звітності.

Перевіркою встановлено ведення ТОВ „СЛАВМЕЛ" податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з наданням податкової вигоди для третіх осіб внаслідок формування для них штучного податкового кредиту. Єдиною метою укладеної угоди з постачальниками ТОВ „ПРОМ АЛЬЯНС ЛТД", ПП „ЕНЕРГОСТАЛЬ", ТОВ „АПК „СПІВДРУЖНІСТЬ", ТОВ „АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС", ТОВ „ЗАЛІЗМАШБУД - ТОРГОВИЙ ДІМ НЛЗ", є штучне створення податкового кредиту з податку на додану вартість для покупців товарів, в тому числі ПАТ „ДМК ім.Дзержинського".

Судом також встановлено, що згідно наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі - Наказ №266) СДПІ ВПП ДПС до органів ДПІ ДПС за місцем реєстрації ТОВ «ТД «Дон-енерджи» та ТОВ «УПМК - Компані» направлено запити на проведення зустрічної звірки. На дату акту перевірки відповіді не отримано, у зв'язку з чим взаємовідносини підтвердити неможливо.

Окрім того, в ході проведення перевірки встановлено, що в червні 2012 року ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» формувало суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками які мають не основний стан, зокрема: до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у стані про банкрутство, не подають звітність, не знаходяться за місцем реєстрації а також з такими, що формують свій податковий кредит з „сумнівними" постачальниками. Всього, за зазначений період ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівними постачальниками у розмірі 72751573,26 грн., а саме:

1. ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (код за ЄДРПОУ 5441447 ) постачання концентрату залізорудного, продувних пробок, продувних блоків, магнезитових порошків, залізорудних окатишів на суму податку на додану вартість 22026869,57 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 1201., стан - платник податків за основним місцем обліку.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ІІ-ІІІ ланцюгу постачання встановлено постачальників, зокрема, по яким порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ТОВ «Метінвест холдинг» (код за ЄДРПОУ 34093721) постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму податку на додану вартість 66252940,52 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку. Податковий кредит підприємства сформовано за рахунок взаємовідносин з ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 191000) постачання залізної руди на суму податку на додану вартість 29487615,35 грн. знаходиться на обліку в СДПІ ГМК у м.Кривому Розі Дніпропетровської обл. ДПС, стан - порушено провадження у стані про банкрутство.

2. ТОВ „Лемтранс" (код за ЄДРПОУ 30600592) транспортно експедиційні послуги на суму податку на додану вартість 1241666,66 грн., знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, стан - платник податків за основним місцем обліку. Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальника по якому порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ТОВ „Попаснянський ВРЗ" на суму податку на додану вартість 52376720,46 грн., знаходиться на обліку в Первомайська об'єднана ДПІ (Попаснянське відділення), вид діяльності - ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, стан - порушено провадження у справі про банкрутство.

3. ТОВ „Метінвест холдинг" (код за ЄДРПОУ 34093721 ) постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму податку на додану вартість 64714438,96 грн, знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС, стан - платник податків за основним місцем обліку.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальника по якому порушено провадження у справі про банкрутство, а саме:

- ПАТ „Краснодонвугілля" ( код за ЄДРПОУ 32363486), на суму податку на додану вартість 50290511,64 грн, знаходиться в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, вид діяльності - добування та збагачення кам'яного вугілля, стан - порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно наказу №266 СДПІ ВПП ДПС до органу ДПІ ДПС за місцем реєстрації ТОВ „Метінвест холдинг" направлено запит на проведення зустрічної звірки. На дату акту перевірки відповіді не отримано, взаємовідносини підтвердити неможливо.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено порушення ПАТ „ДМК ім. Дзержинського" положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 ПК України шляхом завищення податкового кредиту червня 2012 року на суму податку на додану вартість у розмірі 76631588 грн.

Також, в ході проведення перевірки правомірності визначення ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» податкових зобов'язань встановлено, що основним покупцем продукції Позивача в перевіряємому періоді є: Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу" (іпн 240689805092).

Однак, поряд з вищезазначеним в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» впродовж перевіряємого періоду реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

Визначення фінансового результату здійснено перевіряючими виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за II квартал 2012 року.

Перевіркою використано розрахунок матеріальної складової здійсненої за алгоритмом, який був наданий в ході проведення планової перевірки та застосовувався на підприємстві. Так розрахунок матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво, який був наведений в додатку №2.16 (1 квартал 2011 року) до акту перевірки від 23.09.2011 року №1471/08-02/2-05393043 «Про результати виїзної планової перевірки ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011» та складав 77,26%.

Таким чином, в II кварталі 2012 року, період, що охоплений поточною перевіркою, податковим органом використано відсоток матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво в розмірі 77,26%, та відповідно, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції за вказаний період складає - 62402498 грн., а саме (80769477 грн. X 77,26%).

Відповідач стверджує, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не підлягають оподаткуванню, то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу, тобто II квартал 2012 року (декларація з податку на прибуток за II квартал надана до СДПІ в законодавчо встановлений термін), в якому зазначено, що при реалізації продукції пов'язаній особі витрати визнаються в розмірі, що не перевищують доходи від такої реалізації. Враховуючи вищевикладене, на думку перевіряючих Позивачем порушено п. 198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань у розмірі 12480500,00 грн., у червні 2012 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, суд зазначає, що первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» з вищевказаними контрагентами, відповідачем досліджено не було. Висновки оскаржуваної перевірки базуються лише на інформації, отриманої податковим органом на підставі перевірок контрагентів позивача та податкової звітності ПАТ «ДМК ім. Дзержинського».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт оскаржуваної перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ПАТ „ДМК ім. Дзержинського" щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Висновок відповідача про нереальність вчинених правочинів ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючих та на підставі актів перевірок контрагентів ПАТ „ДМК ім. Дзержинського", що свідчить про необґрунтованість та неправомірність висновків Акту від 23.08.2012 №330/15-0/05393043.

Суд критично оцінює використання відповідачем актів інших перевірок як підстав для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, висновки відповідача про недійсність та нереальність спірних угод були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

На вимогу суду відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту несплати податку на додану вартість контрагентами позивача.

Відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів та послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо питання заниження суми податкових зобов'язань у розмірі 12480500,00 грн., у червні 2012 року. Суд зазначає наступне.

За даними обліку ПАТ «ДМКД», товари, вартість яких включена до собівартості реалізованої продукції за договором з Корпорацією «ІСД», використані в операціях які є об'єктом оподаткування ПДВ, тобто відсутня необхідність вважати товари проданими у податковому періоді на який припадає таке використання з подальшим нарахуванням ПДВ. Отже доводи відповідача щодо даної обставини є безпідставними.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом встановлено, що нерозподілені постійні загальновиробничі витрати мають відношення до загального обсягу виготовленої та реалізованої ПАТ «ДМКД» продукції, що не суперечить п. 138.4 ст. 138 ПКУ, та не повинні враховуватися при визначені витрат по окремо взятій продукції.

В другому абзаці п. 153.2.6 ПКУ встановлені обмеження в частині витрат, понесеним в зв'язку з продажем товарів пов'язаній особі. В свою чергу ні норми Податкового кодексу України, ні положення бухгалтерського обліку не встановлюють перелік витрат, що відносяться до «понесених в зв'язку продажем товарів».

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутнє посилання на нормативне обгрунтування щодо нарахування та включення податкових зобов'язань з податку на додану вартість до Декларації по ПДВ за останній місяць кварталу у разі застосування норм п.153.2.6 за відповідний квартал року. У ПКУ також відсутні норми, що визначають порядок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку необхідності дотримання вимог п.153.2.6 ПКУ. Посилання на акт останньої виїзної планової перевірки (акт № 1471/08-02/2-05393043 від 23.09.2011 року) та застосування перевіряючими відсотка матеріальної складової в обороті фактичних витрат, який застосовувався в період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», нормами Податкового кодексу України взагалі не передбачено, а сам коефіцієнт є таким, що розраховується на підставі безпосередніх визначених фактичних даних, які мають місце протягом певного конкретного визначеного періоду. Тобто, наведений коефіцієнт, що був використаний перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань не відповідає тим фактичним даним, які мали місце під час перевіряємого періоду (оскільки він був визначений на підставі даних, що існували на час іншого перевіряємого періоду), а отже дії щодо визначення та розрахунку податкових зобов'язань позивача з використанням відповідачем даного коефіцієнту є безпідставними та такими, що призвели до створення недостовірних даних.

Крім того, посилаючись на порушення ПАТ «ДМКД» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, перевіряючими в акті перевірки не визначено за якими саме товарами, на яку вартість, за якими первинними документами, ПАТ «ДМКД», як платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення №0000022600 від 31.08.2012.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" ім. Ф.Е. Дзержинського" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 0000022600 від 31 серпня 2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" ім. Ф.Е. Дзержинського" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03 червня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 03.06.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко