Ухвала

від 21.03.2013 по справі 9101/170697/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "21" березня 2013 р.        справа № 1170/2а-1067/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Поплавського В.Ю.                суддів:                     Сафронової С.В.  Чепурнова Д.В. за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Кран» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - в с т а н о в и в : У березні 2011 року ТОВ «Науково-виробнича фірма Кран» (далі – ТОВ «НВФ Кран») звернулось з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області в якому просило: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 21.02.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 251271,30 грн. у тому числі за основним платежем 201017,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 50254,30 грн.; - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 21.02.2011 року, щодо визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43853,80 грн. у тому числі за основним платежем 35083,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 8770,80 грн. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 21.02.2011 року яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 112644 грн. за основним зобов'язанням та 28161 грн. за штрафними санкціями; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 21.02.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Олександрійської ОДПІ в період з 20.01.2011 року по 09.02.2011 року проведено планову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ Кран» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено Акт №34/2310/20650639 від 10.02.2011 року. 21 лютого 2011 року на підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0000152310/0 від 21.02.2011 року яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 251271,30 грн. у тому числі за основним платежем 201017,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 50254,30 грн.; - № 0000122310/0 від 21.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43853,80 грн. у тому числі за основним платежем 35083,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 8770,80 грн. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок, визначений в Акті перевірки, щодо порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 35083,00 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних отриманих від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ПП «ФАО». А також висновок щодо порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження суми валових доходів, заниження суми валових витрат та завищення суми амортизаційних відрахувань. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 21.02.2011 року яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 112644 грн. за основним зобов'язанням та 28161 грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов помилкового висновку про заниження позивачем валового доходу в сумі 306000 грн. за І квартал 2009 р., а відтак незаконно збільшив грошове зобов'язання в сумі 76500 грн. (306000 грн. х 25%) - за основаним зобов'язанням та 19125 грн. (76500 грн. х 25%) - за штрафними (фінансовими) санкціями. Також суд виходив з того, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 10416 грн. за II квартал 2009 р., а відтак збільшення грошового зобов'язання в сумі 2604 грн. (10416 грн. х 25%) - за основаним зобов'язанням та 651 грн. (2604 грн. х 25 %) - за штрафними (фінансовими) санкціями нараховано неправомірно. Крім того, суд першої дійшов висновку, що позивач правомірно проводив амортизаційні відрахування із повної вартості основних фондів, а відтак, збільшення грошового зобов'язання в сумі 33540 грн. (134162 грн. х 25%) - за основаним  зобов'язанням та 8385 грн. (33540 грн. х 25%) - за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Податковий орган дійшов висновку про заниження суми валового доходу за 1 квартал 2009 року в розмірі 306000 грн., внаслідок не включення до складу валового доходу, вартості отриманих товарів, які залишились неоплаченими після ліквідації кредитора. Так, позивач отримав в квітні 2008 року від TOB «Гетера-B» згідно видаткової накладної № 8053 від 17.04.2008 року ТМЦ на суму 295999,97 грн., в т.ч. ПДВ - 49333,33грн., розрахунок за отриманий товар проведено шляхом часткової оплати в розмірі 40000 грн., у позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредитове сальдо по розрахунку з TOB «Гетера-B» в сумі 255999,97 грн. Державну реєстрацію TOB «Гетера-» скасовано 30.10.2008 року та знято з обліку як платника податків. Також, позивач отримав від TOB Консалтинг-Линк» згідно видаткової накладної № 860 від 28.07.2008 року ТМЦ на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ - 45000 грн., розрахунки за отриманий товар проведені частково в сумі 220000 грн. У позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредитове сальдо по розрахунку з TOB «Консалтинг-Лінк» в сумі 50000 грн. Державну реєстрацію TOB «Консалтинг-Лінк» скасовано 16.12.2008 року та знято з обліку як платника податків. Висновки відповідача про необхідність включення позивачем до складу валового доходу, вартості цих товарів у зв'язку з ліквідацією зазначених кредиторів, є безпідставними, оскільки законодавець не ставить в залежність факт припинення юридичної особи до віднесення до складу валового доходу сум за правочинами з такою особою. Так, законодавством встановлено перелік об'єктів, які відносяться до складу валового доходу, в якому зокрема відсутній такий випадок, як ліквідація юридичної особи. Позивачем до матеріалів справи додано довідку вих. № 25 від 06.05.2011 р., змістом якої є посилання позивача на те, що вартість отриманих комплектуючих від підприємств TOB «Гетера-B» та TOB «Консалтинг-Лінк» у 2008 р. буде включена до валових доходів за відповідний період, тобто за 2 та 3 квартали 2011 р. (а.с.171 т. 1). Таким чином, у позивача відсутній обов'язок віднесення до складу валового доходу сум отриманих товарів від TOB «Гетера-B» та TOB «Консалтинг-Лінк» до закінчення строку позовної давності. Отже позивач не був зобов'язаний відносити суму 306000 грн. до валового доходу за саме І квартал 2009 р. Також податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за II півріччя 2009 року в сумі 10416 грн. за рахунок віднесення до валових витрат, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме: ПП «ФАО». код СДРПОУ 34218889 по придбанню обладнання до крану на суму 12499,2 грн., в т.ч. ПДВ 2083,2 грн. Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на те, що ПП «ФАО» фактично не здійснювало операцій з реалізації ТМЦ, тому придбання ТМЦ позивачем у червні 2009 року неможливим. Проте ні в суді першої інстанції ні під час перегляду справи в апеляційній інстанції відповідачем не було доведено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «ФАО». Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дійшов хибного висновку про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 134162 грн. внаслідок проведення позивачем амортизаційних нарахувань на повну вартість основного засобу крану козлового у сумі 500000 грн., тоді як із продавцем цього крану ПП «Олександрія Пріор», оскільки розрахунки були проведені лише часткового на суму 254500 грн., у зв'язку з чим позивач мав право здійснювати амортизаційні нарахування лише на 42,42% вартості основного засобу. Як вірно встановив суд першої інстанції, Відповідно до пункту 8.1.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення правовідносин), під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Пунктом 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення правовідносин) визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт , послуг), або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Позивач мав право з моменту оприбуткування крана козлового вартістю збільшувати на суму вартості його придбання сукупну балансову вартість основних фондів групи 3 та на підставі п.п. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 цього Закону провадити нарахування сум амортизаційних відрахувань шляхом застосування встановлених у п. 8.6 Закону норм амортизації до сукупної балансової вартості основних фондів групи 3. Таким чином, суд правильно встановив, що починаючи з IV кварталу 2007р. позивач правомірно нарахував амортизаційні відрахувань за встановленими нормами на сукупну вартість основних засобів групи 3, збільшену на вартість придбання цього крану у сумі 500000 грн. Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 21.02.2011 року яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 112644 грн. за основним зобов'язанням та 28161 грн. за штрафними санкціями. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 21.02.2011 року апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 35083 грн.., в т.ч. за червень 2009 р. з огляду на те, що до складу податкового кредиту віднесено ПДВ по податкових накладених, виписаних ПП «ФАО», яке має ознаки фіктивності. Податковий кредит по господарських операціях з ПП «ФАО» сформований на підставі податкової накладної від 29.06.2009 року № 29/06 на суму 12499,20 грн. в т.ч. 2083,20 грн. (а.с.62) та податкової накладної від 29.06.2009 р. № 10/06 на суму 198000 грн. в т.ч. ПДВ 33000 грн. (а.с.209). Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами. Враховуючи що на підтвердження сплати податку у зв'язку з придбанням товарів позивачем була надані вищевказані податкові накладні, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області – залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року - залишити без змін. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Повний текст виготовлено 5 червня 2013 року.                    Головуючий:                                                            В.Ю. Поплавський           Суддя:                                                            С.В. Сафронова           Суддя:                                                            Д.В. Чепурнов