Постанова

від 12.06.2013 по справі 811/1120/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

12 червня 2013 року Справа № 811/1120/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої фірми «Профі» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма «Профі» (позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2012 року №0003222300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 148178,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 147845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що працівниками Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, на підставі п.77.4 ст.77 ПК України, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ ТВФ «ПРОФІ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року. За наслідками перевірки 09 листопада 2012 року складено акт №370/2200/30620954. 22 листопада 2012 року начальником Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003222300, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 148 178 грн., в т.ч.: за основним платежем - 147845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333грн..

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення рішення №0003222300 від 22.11.2012 року прийнято в порушення вимог податкового законодавства та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі. Про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними документами /а.с.1 т.2/. З наданих письмових заперечень пояснив, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року встановлено їх заниження (завищення) всього у сумі 642339 грн., у тому числі: за 4 квартал року в сумі 5318 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 574021 грн., та за 4 квартал 2011 року в сумі 63000 грн.. В порушення п.5.1, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями, підприємством завищено валові витрати на 5318 грн. за ІУ кв. 2010 р.. В порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями, підприємством завищено скориговані валові витрати на суму витрат отриманих від ТОВ Компанія «Аджанта Україна», код 32667550, в ІУ кв. 2010 р. в сумі 5318 грн., які на момент перевірки не підтверджені розрахунковими, платіжними та ін. документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В порушення п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) у рядку 05 «Витрати операційної діяльності» в т.ч.: 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», встановлено завищення у сумі 574021,25 грн., а саме угоди, укладені із постачальником ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти», код 30146245, визнано нікчемними (Акт перевірки №254/15-0146245 від 07.09.2012 р. складений ДПА в Черкаській області), тобто позивач не мав права формувати витрати за угодами з ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти», код 30146245, в сумі 574021,25 грн..

Отже, позивач включив до витрат операційної діяльності суми витрат, отриманих ним за нікчемними угодами, в результаті чого завищено задекларовані показники у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за ІІІ кв. 2011 р. на загальну суму 574021,33 грн. /а.с.81-84 т.1/.

Дослідивши подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази, що мають важливе значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 15.10.2012 р. №000447, №000445, №000446, №000490, №000486 (відповідно наказу №559 від 26.10.2012 р. «Про продовження термінів планової виїзної перевірки ТОВ ТВФ «Профі» на п'ять робочих днів), згідно наказу Світловодської ОДПІ №500 від 04.10.2012 р. та п.77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ТВФ «Профі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 р.. За результатами даної перевірки складено акт №370/2200/30620954 від 09.11.12 р. /а.с.90-152 т.1/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону України від 28.12.1994 р. №334/94ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями, п.п.138.8.1, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 147845 грн., у тому числі: за ІУ кв. 2010 р. в сумі 1330 грн., за ІІІ кв. 2011 року в сумі 132025 грн., за ІУ кв. 2011 року в сумі 14490 грн..

22.11.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003222300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток (доходи) в розмірі 148178 грн., в тому числі: за основним платежем - 147845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333 грн. /а.с.85-89 т.1/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

1. Щодо порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону України від 28.12.1994 р. №334/94ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР), зі змінами та доповненнями, суд приходить до таких висновків.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем завищено скориговані валові витрати на суму витрат отриманих від ТОВ Компанія «Аджанта Україна» (код 32667550) в ІУ кв. 2010 р. в сумі 5318 грн., які на момент перевірки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Так, податковим органом отримано постанову слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 року про призначення документальної перевірки по матеріалам кримінальної справи №41/0279. В ході досудового слідства встановлено, що службові особи ТОВ ТВФ «ПРОФІ» у 2010 році відобразили в документах податкової звітності господарські взаємовідносини, яких не було, з ТОВ Компанія «Аджанта Україна», код ЄДРПОУ 32667550.

Відтак, на думку відповідача, в порушення вимог пункту 5.1, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати на 5318 грн. за 4 квартал 2010 року. В порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено скориговані валові витрати на суму витрат отриманих від ТОВ Компанія «Аджанта Україна», код 32667550, в 4 кварталі 2010 року в сумі 5318 грн., які на момент перевірки не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, суд не погоджується з даними висновками з огляду на таке.

Спочатку слід вказати, що посилання в акті перевірки на матеріали кримінальної справи та в подальшому брати відомості, зібрані в ході досудового розслідування, є неприпустимим, оскільки оцінку даним відомостям вправі надавити виключно і тільки компетентний суд, а не податковий орган. Про наявність обвинувального вироку по кримінальній справі №41/0279 в акті перевірки не зазначено.

По-друге, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Витягу з ЄДР, станом на 09.04.13 р., ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна» (код 32667423) зареєстровано у встановленому порядку. Необхідно також вказати, що відповідачем невірно вказано ідентифікаційний код ТОВ «Компанія «Аджанта-Ураїна», оскільки в акті вказано - 32667550, а відповідно до реєстраційних та первинних документів - 32667423 /а.с.73-75, 241-243 т.1/.

Судом встановлено та підтверджено відповідними доказами, що позивач та ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна» (код 32667423) у 4 кв. 2010 р. перебували у фінансово-господарських відносинах. Дане підтверджується: рахунком-фактурою №АJА-001045 від 16.12.2010 р. /а.с.53 т.1/, податковою накладною №1013 від 16.12.2010 р. /а.с.54 т.1/, видатковою накладною №АJА-01013 від 17.12.2010 р. /а.с.55, 180-182 т.1/. Зокрема, позивачем придбано харчовий барвник «Пенсо» Е124, «Індігокармін» Е132, факт отримання яких підтверджено довіреністю №182 від 17.12.2010 р. /а.с.56, а.с.239-240 т.1/.

Згідно до платіжного доручення №483 від 16.12.2010 р. позивачем сплачено суму придбаного товару в повному обсязі /а.с.57 т.1/.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про спростування доводів відповідача в частині порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на 5318 грн. за 4 квартал 2010 року. Всі первинні документи, про відсутність яких наголошує відповідач, є в наявності.

2. Щодо порушення п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України у рядку 05 «Витрати операційної діяльності» в т.ч.: 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено завищення у сумі 574021,25 грн., а саме угоди, укладені із постачальником ТОВ «Дашуківські бентоніти» (код 30146245) визнано нікчемними (Акт перевірки №254/15-0146245 від 07.09.2012 р., складений ДПА в Черкаській області) ТОВ ТВФ «ПРОФІ» не мало права формувати витрати за угодами з ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти», код 30146245, в сумі 574021,25 грн..

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ ТВФ «ПРОФІ» включило до витрат операційної діяльності суми витрат отриманих за нікчемними угодами, в результаті чого завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники у р.05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 3 квартал 2011 р. на загальну суму 574021,33 грн..

Суд також не погоджується з даною позицією податкового органу.

По-перше, в акті перевірки не зазначено фактів визнання укладених між позивачем та ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти» угод нікчемними.

З позиції відповідача факт нікчемності правочину підтверджено в Акті перевірки №254/15-0146245 від 07.09.12 р., складеного ДПА в Черкаській області.

Згідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт №370/2200/30620954 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами яких є позивач та ТОВ «Дашуківські бентоніти» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відтак, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що посилання податкового органу на акт перевірки як на підставу визнання договору нікчемним є абсурдним.

По-друге, згідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підпункт 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України вказує, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в періоді, що перевірявся, між позивачем та ТОВ Торгова компанія «Дашуківські бентоніти» (код 30146245) були певні фінансово-господарські відносини.

Відповідно до витягу з ЄДР, станом на 09.04.2013 р., ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти» (код - 30146245) зареєстроване як юридична особа /а.с.77-79, 244-245 т.1/.

Судом встановлено, що між ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти» (Постачальник) та ТОВ ТВФ «Профі» (Покупець) було укладено договір поставки за №К-ТК-05-1110/9 від 10.11.10 р. на поставку товару, а саме "глини палигорскітова марки П-6" /а.с.193-196 т.1/.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджується:

- податковими накладними: №19 від 09.09.11р., №25 від 12.09.11р., №29 від 12.09.11р., №34 від 13.09.11р., №36 від 14.09.11р., №44 від 19.09.11р., №46 від 19.09.11р., №80 від 30.09.11р. /а.с.197, 201, 208, 212, 219, 224, 229, 234 т.1/;

- видатковими накладними: №700 від 09.09.11р., №701 від 10.09.11р., №703 від 11.09.11р., №706 від 12.09.11р., №711 від 13.09.11р., №719 від 14.09.11р., №730 від 18.09.11р., №735 від 19.09.11 р., №771 від 30.09.11р. /а.с.198. 202, 205, 209, 213, 220, 225, 230, 236 т.1/;

- рахунками: №634 від 13.09.11р., №643 від 14.09.11р., №654 від 19.09.11р., №656 від 19.09.11р., №688 від 30.09.11р. /а.с.216, 222, 227, 232 т.1/.

Транспортування придбаного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності підтверджено:

1) накладними, сертифікатами якості та протоколами статистичного зважування вагонів /а.с.199-200, 203-204, 206-207, 210-211, 214-215, 217-218, 221, 223, 226, 228, 231, 233, 236, 238 т.1/;

2) Технічними умовами ТУУ 30620954.001-2000 «Наповнювач гігієнічний для котячих туалетів «БАРС» /а.с.58-62 т.1/.

З огляду на вищевказане слідує, що господарська операція між позивачем, як покупцем, та ТОВ ТК «Дашуківські бентоніти», як постачальником, мала реальний фінансово-господарський характер. Укладений між сторонами цивільно-правових відносин договір поставки №К-ТК-05-1110/9 від 10.11.10 р. у встановленому порядку нікчемним не визнано, факт придбання-транспортування-отримання-подальше використання товару підтверджено відповідними первинними документами, а тому суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, як контролюючого органу, в частині завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в сумі 574021,33 грн. у ІІІ кварталі 2011 року по угодах, які фактично не відбулися.

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено наявності фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки №370/2200/30620954.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування таких витрат за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна» та ТОВ «Торгова Компанія «Дашуківські бентоніти».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1481,78 грн. підлягає присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 22 листопада 2012 року №0003222300.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої фірми «ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 30620954), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1481,78 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько