Рішення

від 19.06.2013 по справі 919/615/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року справа № 919/615/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С., при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипник"

(вул. Фадєєва, 13-В, кв. 24, м .Севастополь, 99057)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"

(Камишове шосе, 45, м. Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 396,46 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Столбовой І.В. довіреність від 12.06.2013 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Підшипник" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до державного товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" про стягнення заборгованість у розмірі 3 829,61 грн. з яких: 3 433,15 грн. - основний борг, 253,96 грн. - пеня, 142,50 грн. - проценти за неправомірне користування чужими коштами.

Справа розглядалась у судових засіданнях 04.06.13, 18.06.2013 та 19.06.2013 року.

У судовому засіданні 18.06.2013 року судом були оглянути оригінали документів наданих до позовної заяви та оголошено перерву до 19.06.2013 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що суму основного боргу їм було сплачено 28.05.2013 року про що свідчать платіжні доручення №1002, 1003, 1004 від 28.05.2013 року., просить у задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовити, однак, зазначає, що прострочка сплати за товар складає 46 днів (з часу отримання відповідачем претензії №21 від 08.04.2013 року), а розрахунок 3% та пені складає 77,88 грн. (а.с. 42).

Представником позивача 18.06.2013 року було надано заяву про зміну позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, що також було уточнено представником у судовому засіданні. Представник позивача просив стягнути з відповідача лише суму штрафних санкції та відсотки за неправомірне користування чужими коштами, оскільки, основна сума боргу відповідачем була сплачена. Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 396,46 грн., в межах якої розглядається спір.

У судовому засіданні 19.06.2013 представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, під розписку.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Крім того, відповідач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права та яка не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.

Крім викладеного, судом встановлено, що 04.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Підшипник" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (далі -покупець) укладено договір № 39/83-11у (далі -договір) (а.с 23)

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець приймати й оплачувати на нижче вказаних умовах, підшипники, ремні та інші товари (далі - товар) партіями в строки в асортименті по цінам вказаними в розрахункових накладних та/або специфікаціях які є невід'ємною частиною даного договору після підписання їх сторонами.

Загальна вартість договору являє собою сукупність узгоджених сторонами партій товарів у грошовому еквіваленті (пункт 2.1 договору).

Розрахунки за товар здійснюються у формі передоплати за наданими рахунками. (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 товар постачається зі складу постачальника в строки узгоджені сторонами.

Датою поставки є дата підписання покупцем розрахункової накладної про приймання товару. Підписання покупцем розрахункової накладної про приймання товару мається на увазі отримання покупцем своєчасно з товаром його додатків і документів, які стосуються товару і підлягають передачі разом з товаром. При відсутності яких і з додатків товару або документації, яка стосується товару, покупець робить відмітку в розрахунковій накладній (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору, якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності з пунктом 3.1 даного договору то покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок Національного банку України, які діють у період прострочки від вартості поставленого але не оплаченого товару за кожен день прострочки шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника.

У випадку прострочки строку оплати товару біль ніж на 5 днів понад строку вказаного в пункті 3.1 даного договору або систематичного (більше 2 разів підряд) прострочення оплати поставленого товару постачальник вправі призупинити поставку (розвантаження) у наступній узгодженій партії товару до повного погашення покупцем простроченої заборгованості пункт 8.2 договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 3 433,15 грн., що підтверджується відповідними рахунками фактури № СФ-0000304 від 01.07.2011, № СФ-0000396 від 11.08.2011, № СФ-0000410 від 18.08.2011 (а.с 24-26) та видатковими накладними №РН-0000535 від 01.12.2011 року на суму 261,60 грн., №РН-0000536 від 01.12.2011 року на суму 494,95 грн., №РН-0000537 від 01.12.2011 року на суму 2676,60 грн. (а.с. 28-30).

Станом на час розгляду справи, а саме 28.05.2013 року відповідач свої зобов'язання перед постачальником у повному обсязі виконав, сплативши 3 433,15 грн., що також не спростовувано представником позивача судовому засіданні.

На думку представника відповідача його обов'язок сплатити штрафні санкції та річні виникає лише з дати отримання останнім претензії №21 від 08.04.2013 року, яку він отримав 11.04.2013 та має обов'язок по сплаті товару з 12.04.2013 року. Крім того, представник відповідача посилається на пункт 3.1 договору, відповідно до якого підставою для сплати за товар є наданий рахунок позивача.

Як вбачається з претензії №21 від 08.04.2013 року позивачем було направлено вимогу відповідачу про сплату 3433,15 грн. З претензії вбачається, що усі документи для розгляду відповідачем наявні у останнього та зазначено про вимогу розрахуватися у строк до 07.05.2013 року.

На підтвердження того, що у відповідача були виставлені рахунки свідчить надана позивачем Баймаковій О.Д. довіреність №000323 від 30.11.2011 року, у якій зазначено отримання матеріальних цінностей по рахункам № 304 від 01.07.2011, № 396 від 11.08.2011, № 410 від 18.08.2011, на підставі якої представником відповідача був отриманий товар 01 грудня 2011 року.

Слід зазначити, що вищенаведені видаткові накладні підписані сторонами, мають печатку та посилання на довіреність №000323 від 30.11.2011 року.

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Несплата зазначеної заборгованості (до звернення з позовом до суду) з'явилась підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за договором товар, а також пені, відсотки за неправомірне використання чужих грошових коштів (які по суті є річними, що також було уточнено представником позивача у судовому засіданні).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення зменшених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору поставки, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором № 39/83-11у від 04.01.2011 передбачено, що розрахунки за товар виконуються у формі предоплати по наданим рахункам. Доказом того, що відповідачу було відомо про виставлені позивачем рахунки свідчить довіреність від 30.11.2011 року, на підставі якої 01.12.2011 року відповідачем було отримано товар, що також було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Оскільки відповідачем не було здійснено оплату товару у відповідності з пунктом 3.1 договору, в нього виникло зобов'язання сплатити штрафні санкції (пеню) та річні за період просрочки від дати поставленого товару до дати фактичної оплати за отриманий товар.

Відповідач не надав суду доказів погашення штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 142,50 грн. за період з 01.12.2011 року по 20.05.2013 року відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 142,50 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

3433,15 грн. (сума заборгованості) х 3% х 31 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2011 році) = 8,75 грн.

3433,15 грн. (сума заборгованості) х 3% х 366 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у 2012 році) = 102,99 грн.

3433,15 грн. (сума заборгованості) х 3% х 141 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) = 39,79 грн.

Розрахунок 3% річних є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок 3% річних за період з 01.12.2011 року по 20.05.2013 року, який складає 151,53 грн.

Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення 3% річних в сумі 142,50 грн.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 253,96 грн., відповідно до пункту 8.1 договору від 04.01.2011 року №39/83-11у, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 253,96 грн., за період 6 місяців, з 01.12.2011 року, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

3433,15 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,75%) х 31 (дні прострочки) : 100 = 45,20 грн.

3433,15 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,75%) х 82 (дні прострочки) : 100 = 119,22 грн.

3433,15 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) х 70 (дні прострочки) : 100 = 98,49 грн.

Розрахунок пені позивача є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році та зміни облікової ставки НБУ, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені за період 6 місяців з 01.12.2011 року, яка складає 262,91 грн.

Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену до стягнення пеню у розмірі 253,96 грн.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (Камишове шосе, 45, м. Севастополь, 99014, р/р № 26003054801604 в СФ КБ «Приватбанк» МФО 324935, ЄДРПОУ 33965794, ідентифікаційний номер 339657927053) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипник" (вул. Фадєєва, 13-В, кв. 24, м .Севастополь, 99057, почтова адреса вул. Героїв Бресту, м. Севастополь, 99058, р/р № 26008238521200 в Севастопольському філіалі АКБ «Укрсиббанк» МФО 351005, ідентифікаційний номер 311832027053, ЄДРПОУ 31183204) суму штрафних санкцій (пеню) - 253,96 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами- 142,50 грн та компенсацію по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20 червня 2013 року

Суддя О.С. Грицай