Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/6976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/6976/13 10.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокс Україна"

про стягнення 435 836,59 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Титаренко В.Ю. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 10.06.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокс Україна" про стягнення 435 836,59 грн. заборгованості та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2013 порушено провадження у справі №910/6976/13, розгляд справи призначений на 29.05.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.06.2013.

06.06.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судові засідання 29.05.2013 та 10.06.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/6976/13 від 13.04.2013 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК" (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИР-Х." (далі - відповідач) був укладений договір про надання кредиту № К-Ю/12/031, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит окремими частинами в гривнях або доларах США в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в межах максимального ліміту заборгованості, що еквівалентна 20 000 000,00 грн. включно до курсу НБУ, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов'язки, що витікають із умов Договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору (п. 1.1. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИ-Х." перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Геокс Україна", змінено місце знаходження, запис № 1061050005029663 внесено 21.03.2013 Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією.

На підставі п. 2.1. Договору плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21 % річних по заборгованості в гривнях та в розмірі 18 % річних по заборгованості в доларах США.

На підставі додаткового Договору №3 від 28.02.2013 до кредитного Договору № К-Ю/12/031 від 08.08.2012 сторони внесли зміни та домовились викласти в наступній редакції п. 1.1. Договору: "Відповідно до умов Договору Кредитор зобов'язується надати кредит окремими частинами в гривнях або доларах США в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в межах максимального ліміту заборгованості, що еквівалентна 380 000,00 грн. по курсу НБУ включно, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов'язки, що витікають із умов Договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору".

Банк свої зобов'язання за кредитним Договором № К-Ю/12/031 від 08.08.2012 виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит в розмірі 20 000 000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок відповідача №26008010001479 відкритий в ПАТ "АВАНТ-Банк", що підтверджується меморіальним ордером №60925 від 13.08.2012.

Відповідно до п. 2.2 Договору відповідач зобов'язаний щомісяця не пізніше 05 числа сплачувати відсотки за користування кредитом на транзитний рахунок банка.

В порушення п.2.2. Договору відповідач своєчасно не сплачував відсотки за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за простроченими відсотками, розмір якої станом на 05.02.2013 склав 32 371,51 грн.

На адресу відповідача було надіслано претензію вих. №141/1 від 05.02.2013. Претензія була залишена без реагування.

Згідно п. 1.7. Договору зобов'язання кредитора за Договором є відкличним. Позичальник втрачає право на отримання кредиту, а Договір вважається розірваним, в разі невиконання позичальником протягом 60 календарних днів з дати укладення Договору обов'язків щодо укладення Договору забезпечення, невиконання умов надання кредиту згідно п.п. 4.2. та 5.1. Договору та не подання позичальником письмової заяви про надання кредиту.

Кредитор має безумовне право скасувати ліміт кредитування та/або встановити розмір ліміту кредитування в розмірі фактичної основної заборгованості та/або відмовитись від Договору, у тому числі з підстав (але не обмежуючись ними) настання дефолту, порушенням або не виконанням позичальником умов Договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості та сплаті процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 02.04.2013 у відповідача обліковується заборгованість за кредитним Договором № К-Ю/12/031 від 08.08.2012 в сумі 435 836,59 грн., а саме: 46 232,34 грн. - сума прострочених відсотків, 7 745,75 грн. - сума нарахованих відсотків за березень 2013, 380 000 грн. - сума заборгованості за основним боргом, 1 858,50 грн. - пеня за прострочені відсотки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається наявність у відповідача заборгованості за договором №К-Ю/12/031 від 08.08.2012, а саме: 46 232,34 грн. - сума прострочених відсотків, 7 745,75 грн. - сума нарахованих відсотків за березень 2013, 380 000 грн. - сума заборгованості за основним боргом.

Доказів сплати даної заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно із частиною 1 стаття 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 1 якого передбачено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, застосування пені як способу забезпечення виконання зобов'язань та міри цивільно-правової відповідальності можливе лише у випадку, коли її застосування погоджено сторонами у договорі. Однак умовами укладеного сторонами договору не передбачено сплати пені у випадку прострочення виконання зобов'язань.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 1 858,50 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 433 978,09 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокс Україна" (03039, м. Київ, проспект Науки, 20, ідентифікаційний код 38218458) на користь Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 23, ідентифікаційний код 36406512) 380 000,00 грн. (триста вісімдесят тисяч гривень) - сума заборгованість по кредиту, 46 232,34 грн. (сорок шість тисяч двісті триста дві гривень 34 коп.) - заборгованість по простроченим відсоткам, 7 745,75 грн. (сім тисяч сімсот сорок п'ять гривень 75 коп.) - заборгованість по нарахованим відсоткам, 8 679,56 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень 56 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.06.2013

Суддя М.Є. Літвінова