Ухвала

від 12.06.2013 по справі 1570/2756/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 1570/2756/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0000702301 та стягнення судового збору,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0000702301 та стягнення судового збору.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визнання грошового зобов'язання, прийняте ДПІ в Овідіопольському районі, з огляду на пп. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, ст.ст. 138, 139, 144, 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого TOB «СП «Аквавінтекс» було неправомірно завищено показники валових витрат товариства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму у розмірі 2 107 351 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що у податкового органу не було законодавчо встановлених підстав приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, керуючись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а твердження податкового органу, що договори між TOB «СП «Аквавінтекс» та TOB «Югексімпродукт» (код ЄДРПОУ 37279792), TOB «Фіаніт-Альфа» (код ЄДРПОУ 37223137), TOB «Амбрелла» (код ЄДРПОУ 36851248), TOB «Галатея-К» (код ЄДРПОУ 37608336), TOB «Сінтполія» (код ЄДРПОУ 37608053), TOB «Бастіон-K» (код ЄДРПОУ 37608309), TOB «Чорноморпівденьбуд» (код ЄДРПОУ 34421806), були укладені з порушенням ст.ст.203,215,228 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплено належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

На підставі, актів перевірок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, ДПІ у Біляївському районі Одеської області, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідачем було встановлено відсутність у контрагентів TOB «СП «Аквавінтекс» необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та наявних основних засобів, що дало змогу податковому органу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Як встановлено чинним законодавством України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що зазначається в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Однак, судові рішення про визнання фіктивними договорів, укладених ТОВ «СП «Аквавінтекс» з контрагентами, відсутні.

З огляду на вищевказане, позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 20.04.2012 року № 0000702301 та стягнення судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним.

До ДПІ в Овідіопольському районі надійшли від ДПС в Одеській області листи від 21.03.2011 року №9492/7/23-8006, від 15.08.2011 року №28557/7/20-0110, від 14.09.2011 року №32070/7/20-0110, від 26.12.2011 року №44574/7/23-2014 щодо відпрацювання схеми податкового кредиту TOB «СП «Аквавінтекс» від ризикових контрагентів та акти перевірок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, ДПІ у Біляївському районі Одеської області, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси якими, встановлено, що у контрагентів позивача відсутні необхідні трудові ресурси (ф.№1-ДФ, розрахунки комунального податку - середньооблікова численність працюючих), виробничих обладнань, транспортних засобів, торгівельного обладнання та наявних основних засобів, що дає змогу ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, в ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Югексімпродукт» (код ЄДРПОУ 37279792), TOB «Фіаніт-Альфа» (код ЄДРПОУ 37223137), TOB «Амбрелла» (код ЄДРПОУ 36851248), TOB «Галатея-К» (код ЄДРПОУ 37608336), TOB «Сінтполія» (код ЄДРПОУ 37608053), TOB «Бастіон-K» (код ЄДРПОУ 37608309), TOB «Чорноморпівденьбуд» господарських операцій через відсутність майна, та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу (будівництво будівель), трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та наявних основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, в результаті чого порушено ст.ст.203,215,228 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, податковий орган вважає, що угоди укладені між TOB СП «Аквавінтекс» з TOB «Югексімпродукт», TOB «Фіаніт-Альфа», ТОВ «Амбрелла», TOB «Галатея-К», TOB «Сінтполія», TOB «Бастіон-К», ТОВ «Чорноморпівденьбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно листа ДПА в Одеській області від 14.09.2011 року №32070/7/20-0210 «Про відпрацювання підприємств групи ризику», ДПІ у Овідіопольському районі проведено аналіз податкової звітності TOB «СП Аквавінтекс» код за ЄДРПОУ 25040503, згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Згідно проведеного відпрацювання податковий орган встановив, що ТОВ «СП «Аквавінтекс» завищило валові витрати в розмірі 2107351 грн.

Отже, в ході проведення перевірки TOB «СП «Аквавінтекс» було встановленні порушення п. 1 ст.203, п.1 ст. 215, 228 ЦК України в частині недодержання правочинну, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0000702301, винесене на підставі Акту перевірки від 05.04.2012 року № 333/22-1/25040503, відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000702301 від 20 квітня 2012 року повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» судовий збір у розмірі 2 188, 00 грн.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати, відмовивши ТОВ «СП «Аквавінтекс» в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (код ЄДРПОУ 25040503) зареєстроване 01.10.1997 року Овідіопольською районною державною адміністрацією, про що зроблений запис у реєстрі 01.10.1997 р. № 11480. ТОВ »СП «Аквавінтекс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.04.2004 року за № 41.

На підставі повідомлення про проведення планової виїзної перевірки від 31.01.2012 року №6 (лист №1310/10-23-1 від 26.01.2012 року) та наказу начальника ДПІ від 26.01.2012 року №165, який було вручено 31.01.2012 року головному бухгалтеру ТОВ «СП «Аквавінтекс» Потребчук Т.Г.,, згідно п.п.20.1.4, п.20.1 ст. 20, ст. 77 Закону України «Податковий Кодекс України» № 2756-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єкта господарювання на 1 квартал 2012 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» код ЄДРПОУ 25040503 з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 333/22-1/25040503 від 05.04.2012р. яким встановлено порушення: - п. 1 с. 203, ст. 207 , ст. 215 , п.1.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; - п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.2.10, п.5.2 ст 5 , п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року№334/94 -ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 138 , ст. 139 , ст. 144 , ст. 146 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємий період на загальну суму 521032 грн.

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС, з урахуванням встановленого порушення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0000702301 року на підставі якого ТОВ «СП «Аквавінтекс» збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму у розмірі 521.032 грн., яке оспорене позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 14.1.181 Податкового кодексу України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Відповідно до вимог ст. 14.1.156 Податкового кодексу України , податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу . Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг. Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Судова колегія встановила, що між позивачем та ТОВ «Галатея-К» укладено Договір підряду № 20/11 від 05.05.2011р., згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Галатея-К») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати будівельно - ремонтні роботи. ТОВ «СП «Аквавінтекс», згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 21838937 від 17.10.2005 р. є платником податку на додану вартість.

Виконання ТОВ «СП «Аквавінтекс» умов договору підряду № 20/11 від 05.05.2011 року підтверджується Актом № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року) та отримано позивачем податкову накладну №31. ТОВ «СП «Аквавінтекс» укладено договір підряду з ТОВ «Бастіон-К» №20/12 від 01.06.2011 року, згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Бастіон-К») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати будівельно - ремонтні роботи.

Виконання ТОВ «СП «Аквавінтекс» умов договору підряду № 20/12 від 01.06.2011 року підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року) та відповідно до актів отримано податкові накладні №60, 61, 62. Між позивачем та ТОВ «Чорноморпівденбуд» укладено договір підряду №0606 від 01.05.2011 року, згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Чорноморпівденбуд») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати будівельно - ремонтні роботи. Виконання ТОВ «СП «Аквавінтекс» умов договору підряду № №0606 від 01.05.2011року підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1,2 за вересень 2011 року та відповідно отримано податкові накладні №16, 18.

ТОВ «СП «Аквавінтекс» укладено договори підряду з ТОВ «Фіаніт-Альфа» №68 від 17.02.2011 року, №63 від 15.02.2011 року, згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Фіаніт-Альфа») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати ремонтні роботи. Виконання позивачем умов договору підряду № 68 від 17.02.2011 року підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №42, №63 від 15.02.2012 року - акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №44.

Між позивачем та ТОВ «Югексимпродукт» укладено договір доручення №12 від 08.10.2010 року, згідно якого довіритель (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити послуги, а повірений (ТОВ «Югексимпродукт») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати послуги по пошуку активних та платоспроможних покупців на умовах постійних закупок у виробника на протязі 2-х місяців. (том справи 2, а/с-148-150). Виконання вказаного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт №34 від 31.01.2011 року, та відповідно отримано податкову накладну №34.

ТОВ «СП «Аквавінтекс» укладено договори підряду з ТОВ «Югексимпродукт» №118 від 10.12.2010 року, №112 від 10.12.2010 року, №43 від 25.10.2010 року, №42 від 25.10.2010 року, №44 від 25.10.2010 року, згідно яких замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Югексимпродукт») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати ремонтні роботи.

Виконання позивачем умов договорів підряду №118 від 10.12.2010 року, підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2011 року, та відповідно до акту отримано податкову накладну №34, договір №112 від 10.12.2010 року - акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №33, №43 від 25.10.2010 року - акт приймання виконаних робіт №36 від 31.01.2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №36, №42 від 25.10.2010 року - акт приймання виконаних робіт №35 від 31.01.2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №35, №44 від 25.10.2010 року - акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2011 року та відповідно до акту отримано податкову накладну №37.

Однак, відповідач у акті перевірки робить висновок про нікчемність вищевказаних угод, посилаючись на лист ДПА в Одеській області від 14.09.2011 року №32070/7/20-0210 «Про відпрацювання підприємств групи ризику», відповідно до якого, ДПІ у Овідіопольському районі проведено аналіз податкової звітності TOB «СП Аквавінтекс» код за ЄДРПОУ 25040503, згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2011 року та акти перевірок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, ДПІ у Біляївському районі Одеської області, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси згідно яких, встановлено, що у контрагентів позивача відсутні необхідні трудові ресурси (ф.№1-ДФ, розрахунки комунального податку - середньооблікова численність працюючих), виробничих обладнань, транспортних засобів, торгівельного обладнання та наявних основних засобів, що дає змогу ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, перевірками встановлено порушення ч. 1 ст. 203 , ч.1 ст. 207 , ст. 215 , п 1 ст. 216 , ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Югексімпродукт», TOB «Фіаніт - Альфа», TOB «Амбрелла», TOB «Галатея-К», TOB «Сінтполія», TOB «Бастіон-K», TOB ««Чорноморпівденьбуд» з постачальниками та покупцями, а саме: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення абз. «а» п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI , враховуючи зазначене, усі операції купівлі - продажу вище перелічених контрагентів позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «Вигодонабувача».

Суд першої інстанції вірно критично поставився до висновків податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача об'єкту оподаткування, оскільки, предметами договорів підряду у спірних правовідносинах є виконання будівельно - ремонтних робіт, ремонтних робіт, згідно завдання та кошторису ТОВ «СП «Аквавінтекс», тоді як, у акті перевірки податковий орган зазначає про операції з купівлі - продажу які взагалі відсутні у спірних правовідносинах. Крім того, дослідженні в ході судового розгляду первинні документи, складені ТОВ «СП «Аквавінтекс» свідчать про вчинення визначених у договорах підряду робіт безпосередньо у господарській діяльності.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України , ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, судова колегія вважає, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

TOB «Югексімпродукт», TOB «Фіаніт - Альфа», TOB «Амбрелла», TOB «Галатея-К», TOB «Сінтполія», TOB «Бастіон-K», TOB ««Чорноморпівденьбуд» на момент виписування податкових накладних були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, при цьому на час вчинення спірних правовідносин на офіційному сайті ДПА України була відсутня інформація щодо анулювання реєстрації вказаних підприємств, як платника ПДВ.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або не дійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Суд першої інстанції вірно не прийняв доводи представника відповідача, оскільки, коли державні органи володіють будь якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань, такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, у справі «ІНТЕРСПЛАВ» проти України» (заява № 803/02). На час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України , інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» . Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України , недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України , ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТОВ «СП «Аквавінтекс» податкового законодавства України в результаті чого занижено суму ПДВ. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0000702301 підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 17.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький