Ухвала

від 12.06.2013 по справі 1570/3001/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 1570/3001/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство "Волсбуд" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкмас", про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство "Волсбуд" звернулось до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкмас", про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що є необґрунтованими висновки відповідача, що укладені договори з контрагентами позивача, в тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас", є нікчемними, оскільки відповідач не мав доказів того, що договори були укладені фіктивно, а позивач був вигодонабувачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 09 квітня 2012 року № 0007402301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27.07.1999 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» (далі - позивач, ТОВ БМП «Волсбуд») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код: 30495083, місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Просьолкова, 10-А/1.(а.с.45-48).

02.08.1999 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за № 2644 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), (а.с.35).

З 15.03.2012 року по 21.03.2012 року, на підставі службового посвідчення № УОД 167800, виданого ДПА в Одеській області, службовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 15.03.2012 року №78 (а.с.36) та повідомлення від 15.03.2012 року № 9 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (а.с.98), керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ БМП «Волсбуд», код 30495083, з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по взаєморозрахункам з ТОВ «Юкмас», код ЄДРПОУ 37009873.

Повідомлення на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 15.03.2012 року одержано позивачем 20.03.2012 року, (а.с.38)

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28 березня 2012 року № 93/23-214/30495083. Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до завищення задекларованих ТОВ БМП «Волсбуд» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» в сумі 4906,30 грн. у серпні 2011 року.

Станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій із ТОВ «Юкмас» та у перевіряємий період (серпень 2011 року), ТОВ «Юкмас», ідентифікаційний код: 37009873: зареєстровано відповідно до вимог діючого законодавства, як юридична особа; відомості про юридичну особу підтверджені; місцезнаходження не змінено.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2011 року між ТОВ «Юкмас», іменоване далі «Продавець», та ТОВ БМП «Волсбуд», іменоване далі «Покупець», укладено договір поставки № 26 (а.с.5-6).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство "Волсбуд", виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство "Волсбуд" мало передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи, на підставі яких мало підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.