Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-13989/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 2а-13989/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Ситнікова О.О.,

відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-13989/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "АКВА-СЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС щодо винесення податкових повідомлень - рішень від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225; скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішень.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу та зазначено, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи та дійшов вичерпних юридичних висновків щодо неправильності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП "Інтенція", реальність проведення яких та зв'язок з господарською діяльністю документально не підтверджені.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32153432, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012р. №0000370225, від 06.07.2012р. №0000380225, від 06.07.2012р. №0000390225 були винесені відповідачем, Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки № 799/220/32153432 від 11.06.2012 р. (а.с.14-16).

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "АКВА-СЕРВІС" суб'єктом владних повноважень були виявлені порушення п.198.3 , п. 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, а саме: включення до податкового кредиту з ПДВ показників податкових накладних, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень - липень 2011 року на загальну суму 5.847,33 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: віднесення платником податків на збільшення витрат суму видатків за показниками первинних документів, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у сумі 6.724,0 грн. у тому числі: за II - ІІІ квартал 2011р. на 6.724,0 грн. (а.с.17-25).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що факт реальності господарських операцій між ТОВ «Аква - Сервіс» та ПП «Інтенція», а також факт наявності ділової мети при укладанні спірного правочину не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між позивачем, ТОВ "АКВА-СЕРВІС" (в якості Замовника) та ПП «Інтенція» (в якості Виконавця) було укладено договір №1/0611 від 06.06.2011 року про надання послуг, предметом якого є надання послуг з ремонту обладнання, машин та механізмів, а також виготовлення окремих деталей (а.с.26, 27).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду виписані ПП «Інтенція»: - податкові накладні: № 530 від 24.06.2011 року на суму 12.084,00 (у тому числі ПДВ - 2.014,00 грн.), № 1262 від 12.07.2011 року на суму 8.000,00 (у тому числі ПДВ - 1.333,33 грн.), № 1266 від 21.07.2011 року на суму 15.000,00 ( у тому числі ПДВ - 2.500,00 грн.). Всього: на суму 35.084,00 грн. (ПДВ - 5.847,33 грн.) та акти про надання послуг від 29.07.2011 та від 24.06.2011р. (а.с. 28-32).

Розрахунки між ТОВ «Аква - Сервіс» та ПП «Інтенція» проведені повністю, про що свідчать банківські виписки: від 08.07.2011 року на суму 12.084,00 гри, у т.ч. ПДВ - 2.014,00 грн.; від 12.07.2011 року на суму 8.000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1.333,33 грн.; від 21.07.2011 року на суму 15.000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2.500,00 грн. (а.с. 33-35).

З'ясовуючи обставини реальності господарських операцій за названим правочином, суд апеляційної інстанції так і як суд першої інстанції виходить з того, що місцезнаходженням позивача є Циркуни, МЖК Інтернаціоналіст,3,кв.3, Харківської області, а місцезнаходженням контрагента, ПП «Інтенція» - м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 132, Луганської області.

Тобто, виконання зобов'язань за спірним правочином об'єктивно вимагає або фізичного переміщення обладнання, машин, механізмів від замовника до виконавця, тобто з Харківської області до м. Алчевська, або прибуття працівників виконавця за місцезнаходження замовника (тобто позивача) для безпосереднього виконання робіт.

Колегія суді зазначає, що фактичні дані відносно транспортування обладнання, машин, механізмів до м.Алчевськ чи прибуття працівників ПП "Інтенція" до виробничих потужностей ТОВ "Аква-Сервіс" ані в ході перевірки ані до суду першої інстанції надані не були, пояснень, що перешкоджало надати вказані докази до вищезазначених інстанції надано не було, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги.

Разом з цим колегія судів зазначає, що ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано документи про отримання гідроциліндру від КП "Шляхрембуд" та зберігання його на протязі року у позивача та не було пояснено та надано докази про наявність об'єктивної необхідності у вчиненні та виконанні спірного правочину і неможливості проведення ремонтних робіт власними силами та ресурсами, пояснень про місце підписання актів виконаних робіт за спірним правочином позивач суду також надано не було.

Проаналізувавши положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно визначив, що навіть наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія судів вказує на те, що оцінивши надані позивачем первинні документи вбачається, що зміст оглянутих документів не дозволяє ідентифікувати конкретні господарські операції, в зв'язку з чим надані документи не можуть бути визнані судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарських операцій.

Відповідно до п.14.1.36 ст.14, ст.ст.44, 138, 198 Податкового кодексу України в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Колегія судів вказує на те, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що наявність у позивача актів та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт реальності господарських операцій між ТОВ «Аква - Сервіс» та ПП «Інтенція», а також факт наявності ділової мети при укладанні спірного правочину не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивач не довів реальності господарських операцій з «Інтенція», не подав доказів існування потреби в укладанні спірного правочину та дійсного виконання зобов'язань на ними.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-СЕРВІС" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-13989/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2013 р.