Рішення

від 19.06.2013 по справі 333/1770/13-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ



Справа №333/1770/13ц

2/333/1424/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року                                                                                           м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя в складі головуючого судді Стоматова Е.Г., при секретарі Бойко О.О., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ОСОБА_3» про розірвання трудового договору з ініціативи працівника, стягнення заробітної плати та зобов‘язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати трудовий договір за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року, зобов‘язати Відповідача видати наказ про звільнення, зобов‘язати Відповідача здійснити запис в трудовій книжці, стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі 8583,10грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3774,27грн., що разом складає 12 357,37грн., а також стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00грн.

14.05.2013 року Позивачем було надано до суду клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого Позивач просить розірвати трудовий договір за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року, зобов‘язати Відповідача видати наказ про звільнення, зобов‘язати Відповідача здійснити запис в трудовій книжці, стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період травень-грудень 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 8324,00грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період 2008-2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 2898,32грн., що разом складає 11 222,32грн., а також стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з‘явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Запорізька Правда» від 23 травня 2013 року.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 25.11.2008 року був прийнятий на роботу до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) на посаду комерційного директора (наказ № 5ВК від 25.11.2008 року), що підтверджується копією трудової книжки (знаходиться в матеріалах справи). Позивач не є матеріально відповідальною особою. (а.с.13)

03.12.2012 року Позивачем до Відповідача була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням (за ініціативою працівника) згідно ст.38 КЗпП України, про що свідчить копія заяви від 30.11.2012 року, копія поштового чеку від 03.12.2012 року та опису вкладення від 03.12.2012 року. Зазначена заява про звільнення була направлена на юридичну адресу Відповідача та зареєстроване місце проживання директора Відповідача ОСОБА_4. В зазначеній заяві Позивач просив Відповідача звільнити його з посади комерційного директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. (а.с.6-8)

На підтвердження наміру залишити роботу після закінчення строку попередження, наміру звільнитися та вимоги розірвати трудовий договір за власним бажанням (за ініціативою працівника) згідно ст.38 КЗпП України Позивачем 13.12.2012 року на юридичну адресу Відповідача та зареєстроване місце проживання директора Відповідача ОСОБА_4 була направлена відповідна заява-вимога щодо розірвання трудового договору та здійснення розрахунку, про що свідчить копія заяви-вимоги від 13.12.2012 року, копія поштового чеку від 13.12.2012 року та опису вкладення від 13.12.2012 року. Зазначеною заявою-вимогою Позивач повідомив Відповідача про залишення роботи після закінчення строку попередження, про підтвердження наміру звільнитися та вимагав розірвання трудового договору за власним бажанням (за ініціативою працівника) згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року. Також вимагав від Відповідача в день звільнення (17.12.2012 року) видати йому належним чином оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок та надати копію наказу про звільнення згідно ст.47 КЗпП України. (а.с.9-11)

Однак, трудовий договір, укладений між Позивачем та Відповідачем, за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України не розірваний, довідка про належні суми Позивачу не надана, наказ про звільнення та належним чином оформлена трудова книжка з записом про звільнення Позивачу не надані, не дивлячись на те, що Позивач письмово попередив про розірвання трудового договору, укладений на невизначений строк, за два тижні відповідно до вимог ст.38 КЗпП України. Також з Позивачем не здійснено розрахунку у зв‘язку зі звільненням. Таким чином, Відповідач порушує вимоги ст.ст.38,47,116 КЗпП України.

Згідно ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Статтею 241-1 КЗпП України встановлено, що строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Оскільки Позивач подав заяву про звільнення 03.12.2012 року (день тижня – понеділок), то строк попередження закінчується 17.12.2012 року (день тижня - понеділок). Статтею 116 КЗпП України передбачено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У зв‘язку з зазначеною нормою закону Позивач вимагав від Відповідача до моменту виплати коштів надати йому довідку про нараховані суми, належні мені при звільненні, з урахуванням компенсації за невикористані Позивачем дні відпустки.

Крім того, як встановлено судом, Відповідач порушує вимоги ст.115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати. Згідно вимог зазначеної статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Однак, Відповідач порушує зазначені строки та не виплачує Позивачу заробітну плату з травня 2012 року. Таким чином, заборгованість по заробітній платі за період з травня по грудень 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати складає 8 324,00грн.

Також Відповідачем порушуються вимоги Закону України «Про відпустки» та вимоги КЗпП України щодо права на відпустку. З дати прийняття Позивача на роботу (з 25.11.2008 року) йому жодного разу не була надана відпустка. Більш того, у зв'язку зі звільненням Позивача йому не сплачена компенсація за невикористану відпустку, що є порушенням вимог ст.24 Закону України «Про відпустки», згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Заборгованість з несплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період 2008-2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати складає 2 898,32грн.

Таким чином, Відповідач порушує трудове законодавство (вимоги ст.ст.38,47,115,116 КЗпП України, ст.ст.2,6,10,24 Закону України «Про відпустки»), вісім місяців не сплачує заробітну плату, не надає відпустки, у зв‘язку з чим Позивач не має можливості та бажання працювати й далі в таких умовах. На утриманні Позивача знаходиться малолітній син, тому Позивач не може продовжувати працювати в таких умовах та вимагає розірвати трудовий договір за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року. Судом встановлена відсутність підстав для відмови у розірванні трудового договору, тим більш, що Позивач не є матеріально відповідальною особою.

Порушення Відповідачем законних прав Позивача на своєчасне отримання заробітної плати, на відпустку, на отримання компенсації за невикористані дні відпустки призвели до моральних страждань Позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв‘язку з великою затримкою заробітної плати та відсутністю відпустки, Позивач весь час вимушений брати кошти в борг у знайомих, друзів та родичів, залишати на них дитину, що постійно пригнічує та принижує його. У зв‘язку з цим, Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з наведеного та з урахуванням інших доказів, зібраних в ході розгляду справи, суд вважає, що вказаними неправомірними діями відповідача, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних стражданнях позивача, яких він зазнав, не отримуючи встановлену йому заробітну плату.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, які ОСОБА_2 визначив у розмірі 5000 гривень, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій відповідача, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв'язку з тим, що відповідач не виплатив заробітну плату, та виходячи із засад виваженості і справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягаючими частковому задоволенню у розмірі 500 гривень.

На підставі вищенаведеного, керуючись вимогами ст.ст.38,47,115,116,237-1,241-1 КЗпП України, ст.ст.2,6,10,24 Закону України «Про відпустки», ст.ст.3,60,74,110,208 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) про розірвання трудового договору з ініціативи працівника, стягнення заробітної плати та зобов‘язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 (паспорт серії СА №267382, виданий 19.09.1996 року, Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адресою: Україна, 69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517), за яким ОСОБА_2 прийнятий на посаду комерційного директора (наказ №5ВК від 25.11.2008 року), за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року.

Зобов‘язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) видати наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади комерційного директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року та надати його копію ОСОБА_2

Зобов‘язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) здійснити запис в трудовій книжці ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_2 з посади комерційного директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) за ініціативою працівника згідно ст.38 КЗпП України з 17.12.2012 року.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) на користь ОСОБА_2 (паспорт серії СА №267382, виданий 19.09.1996 року, Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адресою: Україна, 69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату у розмірі 8324,00грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2898,32грн., що разом складає 11 222,32грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) на користь ОСОБА_2 (паспорт серії СА №267382, виданий 19.09.1996 року, Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адресою: Україна, 69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 500,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 35345517) судовий збір на користь держави в розмірі 229, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів після отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя

Суддя                                                                                                              Е.Г. Стоматов