Постанова

від 21.06.2013 по справі 913/504/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.06.2013 р. справа №913/504/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Кододової О.В. суддівАзарової З.П. Гези Т.Д. при секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін: від позивача - не з»явився від відповідача - не з»явився за участю прокурора - Русланова Г.М. прокуратура Донецької області Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 04 квітня 2013року (повний текст складений та підписаний 08.04.2013р.) у справі№913/504/13-г (суддя Семендяєва І.В.) за позовомПрокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ про внесення змін до договору оренди землі від 09.02.2007року, державна реєстрація від 21.02.2007року №040740200042.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ про несення змін до договору оренди землі від 09.02.2007р., державна реєстрація від 21.02.2007р. № 040740200042, який укладений сторонами у справі, відносно земельної ділянки площею 0,0760 га терміном на 49 років за адресою: м. Луганськ, вул. К. Маркса, 67, а саме:

- викласти п. 8 розділу "Орендна плата" договору у новій редакції: " 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3";

- датою внесення змін вважати дату набрання чинності рішення суду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04 квітня 2013року (повний текст складений та підписаний 08.04.2013р.) у справі №913/504/13-г позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з тим, що з 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України, позивач обґрунтовано посилається на положення статей 274 та 288 цього Кодексу, якими врегульовано правовідносини обчислення та сплати орендної плати за землю, а саме:

- розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288);

- ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу (ст. 274).

Місцевий господарський суд зазначив, що чинним законодавством передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Рішенням Луганської міської ради від 27.05.2011 № 9/12 встановлені договірні коефіцієнти до розміру земельного податку, згідно яких до земель, які використовуються іншими об'єктами (п. 8 додатку до рішення ради) застосовується коефіцієнт 3. За таких обставин, суд першої інстанції вважає обґрунтованою пропозицію позивача про внесення змін до договору шляхом викладення п. 8 розділу "Орендна плата" договору у новій редакції: " 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3".

В оспорюваному рішенні також зазначається, що відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, зміни до договору, які є предметом розгляду, набирають сили з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення місцевого суду. Скаржник зазначає, що положення Земельного та Цивільного кодексів свідчать про те, що Цивільний кодекс не регулюють відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок. Тому посилання на положення Цивільного кодексу України при знятті оскаржуваного рішення є безпідставним.

Крім того скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення представник відповідача не мав можливості прибути у судове засідання з обставин, які від нього не залежали. Проте, не дивлячись на відсутність представника відповідача господарський суд прийняв рішення у справі.

На думку відповідача, при прийнятті господарським судом Луганської області рішення, мало місце неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Представник прокуратури Донецької області у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Луганської області просив залишити без змін.

Позивач 14.06.2013року через канцелярію надав клопотання (вхід.№02-48/5398) у якому просить долучити до матеріалів справи копію рішення Луганської міської від 21.08.2012року №27/220.

Сторони не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

09.02.2007року між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач (орендодавець) на підставі рішення Луганської міської ради від 28.11.2006 № 11/97 надає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0760 га строком на 49 років під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м. Луганськ, вул. К. Маркса, 67.

Договір оренди зареєстровано від 21.02.2007 за № 040740200042.

Відповідно до п. 8 договору річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5.

Рішенням Луганської міської ради від 21.08.2012року № 27/220 "Про внесення змін до договору оренди землі від 09.02.2007, державна реєстрація від 21.02.2007року № 040740200042, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Донбас" вирішено внести зміни до вказаного договору та викласти п. 8 розділу "Орендна плата" договору у новій редакції: " 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3".

Відповідно до довідки Управління з питань земельних ресурсів Луганської міської ради від 31.01.2013року № 0199 відповідач з питанням про внесення змін до договору до орендодавця не звертався.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України „Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності (ст. 18 Закону України „Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, який встановлюється у відсотковому відношенні до неї та в розмірі якого визначена орендна плата у договорі, укладеному між сторонами, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України)

П. 288.4 - 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Законом визначено, що зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку щодо відповідних земельних ділянок, а тому наявні передбачені договором умови, при яких його зміна є обов'язковою для сторін.

Зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінює розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 632 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у пункті 12 договору оренди передбачили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі : погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документами; настання випадку(ів) передбаченого(их) законами України.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010року у справі №2-1/10068-2008.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (п.3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Одночасно норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином як сторонами передбачено можливість внесення змін у договір оренди щодо зміни розміру орендної плати так і законодавством України, на підставі вищевикладеного позивач вправі вимагати від відповідача внесення відповідних змін до договору оренди. Відтак апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ є необґрунтованою та підстав для її задоволення не вбачається, як і для скасування рішення господарського суду Луганської області у справі №913/504/13-г від 04.04.2013року (повний текст складено та підписано 08.04.2013року).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не був присутній у судовому засіданні та рішення було оголошено без його участі, судовою колегією до уваги не приймаються за тих підстав, що ухвали суду першої інстанції направлялися відповідачу за двома адресами: м. Луганськ, вул. Карла Маркса,63 та м. Луганськ, вул. Краснодонська,5в (остання зазначена як місцезнаходження відповідача у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців (а.с. 29)) . Відповідно до роз»яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судова колегія зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості вирішити питання щодо участі його представника, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні господарського суду.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області у справі №913/504/13-г від 04.04.2013року (повний текст складено та підписано 08.04.2013року) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ без задоволення.

Результати апеляційного провадження у справі №913/504/13-г оголошені в судовому засіданні.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Донбас», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2013року (повний текст складено та підписано 08.04.2013року) у справі №913/504/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2013року (повний текст складено та підписано 08.04.2013року) у справі №913/504/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Азарова З.П.

Геза Т.Д.

Надруковано 7 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу,1 - прокурору м. Луганська, 1- прокуратурі Дон.обл., 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .