Постанова

від 18.06.2013 по справі 16/1/921/40/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 16/1/921/40/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти і науки Тернопільської міської ради №633/03 від 18.04.2013р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2013р.

у справі № 16/1/921/40/13

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", м. Тернопіль

в особі Тернопільського міського району електромереж, м. Тернопіль

до відповідача Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

про стягнення 142511,93 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії,

за участю представників сторін:

- від позивача - Починок Г.О. (юрисконсульт, довіреність від 25.12.2012р. №6147/25);

- від відповідача - Мелішкевич М.С. (головний юрисконсульт відділу претензійно-правової роботи та представництва інтересів в судових інстанціях управління правового забезпечення, довіреність від 17.06.2013р. №1171/03); Іванченко Г.Г. (головний бухгалтер ЦБ ДНЗ, довіреність від 17.06.2013р. №1172/03); Шеремета Л.М. (економіст ЦБ ДНЗ, довіреність від 17.06.2013р. №1167/03).

Сторонам роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від учасників судового процесу про здійснення технічної фіксації судового процесу, у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2013р. у справі №16/1/921/40/13 (суддя Хома С.О.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 142511,93 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та 2850,24 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 142511,93 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються, зокрема, на тому, що судом першої інстанції не враховано наступних обставин, які підтверджують факт відсутності заборгованості спожиту електроенергію, а саме акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2012р. та оборотну відомість позивача по нарахуваннях і оплаті за спожиту електроенергію. Крім цього, звертає увагу на відсутність додаткових бюджетних коштів для здійснення коригування обсягу спожитої електроенергії за лютий 2012р. та не отримання рахунку №134/15202-5 від 21.02.2012р. за понадлімітне споживання електроенергії за лютий 2012 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 24.05.2013р. №573, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначає, що відповідач не заперечує факту перевищення ним споживання електричної енергії в лютому 2012 року. Вказує на те, що покликання відповідача на різке похолодання не пояснює причин невиконання ним умов договору і яке не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

В судовому засіданні 18.06.2013р. відповідач підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, а позивач - просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, викладених у своєму відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2013р. у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

26.09.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №134 про постачання електричної енергії (надалі - договір №134 від 29.09.2008 р.) , відповідно до якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу), а останній - оплачує її вартість (а.с. 11-14, 17, 38-51 Том 1). До вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни, зокрема, стосовно строку його дії та обсягів постачання електричної енергії (а.с. 35-37, Том 1). Так, угодою від 31.12.2011р. сторони продовжили дію договору до 31.12.2012р. (а.с. 35, Том 1); додатком №1, підписаним сторонами 29.12.2011р., визначено обсяги постачання електричної енергії на 2012 рік (а.с. 15-16, Том 1).

10.02.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір №134/1 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - договір про закупівлю) , відповідно до якого позивач зобов'язується надати у 2012 році відповідачу послуги постачання електричної енергії, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги на умовах , визначених в договорі про постачання електричної енергії №134 від 10.02.2012р. (а.с. 70-71, Том 1).

Перевищення відповідачем в лютому 2012 року договірних обсягів постачання електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої електроенергії і договірної величини.

Статтею 275 ГК України, передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10.3. договору про закупівлю, умови цього договору поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами до його укладення, з 01.01.2012р.

Відповідно до п. 3.1. договору про закупівлю, його ціна становить 2983900,00 грн. та визначається, виходячи із обсягів постачання електричної енергії, що встановлюється додатком №1 до договору про постачання електричної енергії та ціною, що затверджується щомісячно державним регулятором, з урахуванням плати за перетікання відповідної кількості реактивної електроенергії.

Відповідно до п.п. 4.1. та 5.1. договору про закупівлю, конкретний порядок розрахунків та строк (термін) надання послуги визначаються згідно договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.3., 8.1. договору про закупівлю, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; види порушень та відповідальності встановлюються договором про постачання електричної енергії. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія тощо).

Відповідно до пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні, інших договорів про постачання електричної енергії, крім договору №134 від 26.09.2008р. між сторонами не укладалось і при зазначенні в п. 1.1. договору №134/1 від 10.02.2012р. дати договору про постачання електричної енергії №134 було допущено помилку: вказано 10.02.2012р., а не 26.09.2008р. (а.с. 105, Том 2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин між сторонами слід застосовувати положення договору №134/1 від 10.02.2012 р. із врахуванням особливостей, передбачених договором №134 від 26.09.2008р.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.5 договору №134 від 26.09.2008р., для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. Звернення споживача щодо корегування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Згідно п.п. 4.2.2, 4.2.4 цього ж договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин; при цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВ і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВ-год. і більше. Споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1-4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Пунктом 7 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № 134 від 26.09.2008р. передбачено, що щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду споживач зобов'язується направляти представника до постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період), та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії; рахунок оплачується споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання.

У п. 10 вказаного додатку визначено, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії над договірним обсягом електричної енергії за цей розрахунковий період, споживач оплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Вказане положення договору кореспондується із ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до його закінчення, звернутись до постачальника із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Про результати розгляду заяви постачальник повідомляє споживача, при цьому коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення здійснюється за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів.

Датою коригування вважається дата прийняття постачальником рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Кошти за перевищення граничної величини споживання електричної енергії та/або потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Вказані положення договору кореспондуються із п. 11 Порядку визначення граничних величин споживання електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999р. та п. 4.4. Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р.

Додатком № 1 до договору № 134 від 26.09.2008р. «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2012 рік» визначено ліміт споживання електроенергії відповідачем у лютому 2012 року у розмірі 230800 кВт/год.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно акту про обсяги спожитої електроенергії за лютий 2012 року та рахунку за активну енергію № 134/15202-1 від 21.02.2012 р., відповідачем у лютому було спожито електричну енергію в загальній кількості по всіх об'єктах 389818 кВт/год. на суму 419225,87 грн. (а.с. 22, 24, 78 Том 1). Таким чином, перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2012 році склало 159018 кВт/год., що, відповідно до положень договору № 134 від 26.09.2008р. та ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" тягне відповідальність у вигляді сплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.2012р. № 32, для ВАТ „Тернопільобленерго" на лютий 2012 року встановлено роздрібний тариф на електроенергію для споживачів за 2 клас напруги в розмірі 89,62 коп./кВт•год. (без ПДВ).

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про підставність позовної вимоги ВАТ "Тернопільобленерго" про стягнення 142511,93 грн. за понадлімітне споживання електроенергії.

Така ж правова позиція висловлена, зокрема, і Верховним Судом України у постанові від 06.12.2010р. у справі №6/75.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.10.2012р. та оборотна відомість позивача по нарахуваннях і оплаті за спожиту електроенергію є доказами відсутності заборгованості перед позивачем за понадлімітне споживання електроенергії. Матеріалами справи підтверджується факт перевищення відповідачем обсягів споживання електричної енергії, а відповідальність за перевищення встановлена як в договорі між сторонами, так і в законодавчих актах. Крім того, сам факт перевищення обсягів споживання електричної енергії у лютому 2012 року відповідачем не заперечується.

Твердження відповідача про відсутність в бюджеті відповідних додаткових коштів для здійснення коригування обсягу спожитої електроенергії у лютому 2012р. є документально не обґрунтованим. Окрім того, вказаний аргумент міг би застосовуватись відповідачем у випадку попереднього звернення до позивача із відповідною заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії, у порядку, визначеному договором № 134 від 26.09.2008р. З такою заявою відповідач до ВАТ «Тернопільобленерго» не звертався.

Позицію відповідача про те, що відповідно до п.п. 4.2.4, 4.3.1 договору № 134 від 26.09.2008р. та п. 8.1. договору №134/1 від 10.02.2012р. він не повинен нести відповідальності за порушення умов договору у зв'язку із настанням обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою. Відповідачем не наведено жодних пояснень тому, яким чином низька температура в лютому 2012 року перешкодила поданню заяви про коригування договірної величини споживання електричної енергії. Крім того, обставини непереборної сили мають підтверджуватись відповідними документами, якими, зокрема, можуть виступати довідки торгово-промислових палат. Довідку Тернопільського обласного центру з гідрометеорології №36-32б/81 від 14.02.2013р. суд не вважає належним доказом настання обставин непереборної сили, оскільки така підтверджує лише ту обставину, що 2-3 та 11-13 лютого 2013 року перекривався історичний мінімум температур на ці дати.

Твердження відповідача про те, що коригування обсягу спожитої електроенергії є зміною істотних умов договору про закупівлю товарів за державні кошти, а тому, відповідно до ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», таке не може здійснюватись, не відповідає дійсності, оскільки процедура коригування договірної величини споживання електричної енергії передбачена як договором № 134 від 26.09.2008р., так і Правилами користування електричною енергією та Порядком визначення граничних величин споживання електричної енергії. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що процедура збільшення договірної величини споживання електричної енергії, проведена у встановленому порядку, не тягне за собою зміни ціни за одиницю поставленої електроенергії.

Аргумент відповідача про не отримання ним рахунку за понадлімітне споживання електроенергії №134/15202-5 від 21.02.2012р. спростовується підписом його представника про отримання вказаного рахунку (а.с. 18, Том 1). Крім того, позивач звертався до відповідача із претензією від 16.03.2012р. №61 про сплату 142511,93 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії, докази вручення якої відповідачу наявні в матеріалах справи (а.с. 20-21, Том 1).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2013р. у справі №16/1/921/40/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління освіти і науки Тернопільської міської ради №633/03 від 18.04.2013р. - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 20.06.2013р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.