Рішення

від 17.06.2013 по справі 914/2003/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 р. Справа № 914/2003/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕУС", м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів

про стягнення 38 787 грн. 74 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕУС", м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів про стягнення 38 787 грн. 74 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.05.2013 р. призначив розгляд справи на 10.06.2013 р. Ухвалою суду від 10.06.2013 р., враховуючи неявку відповідача, розгляд справи відкладався на 17.06.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 35 970 грн. 80 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 35 970 грн. 80 коп., а також пеню в розмірі 2 272 грн. 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 89 грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 454 грн. 54 коп. та судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 28.05.2013 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.06.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

1 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕУС" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (покупець) було укладено договір поставки №33.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному договорі, флексографічні фарби, асортимент, кількість та ціна яких вказані у додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 35 970 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними №645 від 02.10.2012 р., №825 від 06.11.2012 р., №999 від 04.12.2012 р., №1000 від 04.12.2012 р., №67 від 22.01.2013 р., №68 від 22.01.2013 р. та довіреностями на отримання ТМЦ №1013 від 02.10.2012 р., №1150 від 05.11.2012 р., №1246 від 04.12.2012 р., №0031 від 22.01.2013 р.

Згідно п. 3.5. договору оплата товару здійснюється покупцем післяоплатою на протязі 30 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 970 грн. 80 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 272 грн. 69 коп.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з договору поставки №33 від 01.10.2012 р., в тексті договору відсутня умова про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов'язання покупцем (відповідачем) за договором поставки №33 від 01.10.2012 р. у вигляді пені.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 272 грн. 69 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 454 грн. 54 коп. та інфляційні втрати в розмірі 89 грн. 71 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 35 970 грн. 80 коп. основного боргу, 89 грн. 71 коп. інфляційних витрат, 454 грн. 54 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3036/10, видане 29.12.2005 р., ордеру КМ №000247 від 21.05.2013 р., угоди №29/01 про надання правової допомоги від 29.03.2013 р. та копію квитанції АМВ №295802 від 29.03.2013 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область (ідентифікаційний код 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕУС", м. Київ, вул. Узвіз Кловський, 17, кв. 57 (ідентифікаційний код 37144181) 35 970 грн. 80 коп. основного боргу, 89 грн. 71 коп. інфляційних витрат, 454 грн. 54 коп. 3% річних, 1 619 грн. 67 коп. судового збору та 2 824 грн. 20 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.