Постанова

від 13.06.2013 по справі 909/90/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 909/90/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Якімець Г. Г.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників :

від позивача - Тимошенко М. І.,

від відповідача - Яковина Б. М.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" від 25.04.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 року

у справі № 909/90/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" пр.Кірова/ пров.Совнаркомовский, 52/1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" вул. Івано-Франківська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення неустойки в сумі 177610 грн. 32 коп. та зобов'язання виконати в натурі договір поставки №394 від 04.05.2012, а саме, поставити:

- за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (вих.№04/2.1-1185 від 15.10.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 180 тонн;

- за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (вих.№04/2.1-1329 від 16.11.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн і портландцемент тампонажний бездобавочний для полімерних температур ПЦТ-1-100 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт"

до: Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про розірвання договору поставки № 394 від 04.05.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліконт" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 року у справі 909/90/13-г первісний позов Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" про стягнення неустойки в сумі 177610 грн. 32 коп. та зобов'язання виконати в натурі договір поставки №394 від 04.05.2012, а саме, поставити: за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (вих.№04/2.1-1185 від 15.10.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 180 тонн; за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (вих.№04/2.1-1329 від 16.11.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн і портландцемент тампонажний бездобавочний для полімерних температур ПЦТ-1-100 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" (вул. Івано-Франківська, 2, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 35803413) на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр.Кірова/ пров.Совнаркомовский, 52/1, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000; код 00153117) неустойку за період з 31.10.12 по 14.01.13 включно в сумі 177610 (сто сімдесят сім тисяч шістсот десять)грн. 32 коп. та 16270 грн. 70 коп. судового збору.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліконт" (вул. Івано-Франківська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 35803413) виконати в натурі зобов'язання за договором поставки № 394 від 04.05 2012 року, а саме: поставити Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на умовах DDP - база виробничо-технічного обслуговування і комплектації (АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська №7 (у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.): за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (вих.№04/2.1-1185 від 15.10.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 180 тонн; за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"(вих.№04/2.1-1329 від16.11.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн і портландцемент тампонажний бездобавочний для полімерних температур ПЦТ-1-100 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про розірвання договору поставки № 394 від 04.05.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліконт" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач за первісним позовом, ТОВ "Геліконт", подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в первісному позові Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" - відмовити, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - задоволити. При цьому, апелянт вказує на те, що в договорі поставки від 04.05.2012 р. № 394 сторони розрізняють поняття поставки товару та поставки партії товару, відтак, відповідач за первісним позовом, вважає, що він повинен був поставити саме партію товару, а строки для поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило квартал. Окрім того, вказав що у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме протиправні дії органів державної податкової служби України, зумовлені причинами незалежними від ТОВ «Геліконт», даний договір слід розірвати.

Жодних відзивів на адресу Львівського апеляційного господарського суду по даній справі не поступало.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити. В свою чергу представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке прийняте в повній відповідності до норм матеріального і процесуального права. .

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Геліконт" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 4 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліконт" (надалі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 394.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, Договір поставки № 394 від 04.05.2012 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно Специфікації № 1(Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Кількість, строки та умови поставки сторони визначили у розділі 2 Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що товар поставляється постачальником (відповідачем) на умовах DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська, №7 (у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 10 днів, з моменту отримання постачальником (відповідачем) письмової заявки від покупця (позивача). Поставка товару може здійснюватися партіями у відповідності із заявкою і потребою позивача.

Пунктом 7.3.1. договору постачальник (відповідач) зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

У відповідності до умов Договору, позивач (покупець) направив відповідачу (постачальнику) заявки на поставку товару, а саме: вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12 - цементу тампонажного ПЦТ-П-50 в кількості 180т (3 вагона) для безперебійного будівництва експлуатаційних свердловин на МСП-17 штормового гкм (скв. № 43, № 44); вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12 - цементу тампонажного у кількості 120 тонн (2 вагона), цементу тампонажного ПЦТ-1-100 у кількості 120 тонн (2 вагона) для кріплення обсадних колон при будівництві свердловин Штормового ГКМ і Одеського ГМ.

В порушення умов договору, а саме: пунктів: 1.1., 2.1, 2.2.,7.3.1., покупець прийняті на себе договірні зобов'язання не виконав, товар зазначений у письмових заявках покупця не поставив.

26 листопада 2012 року ТОВ "Геліконт" направило Генеральному директору ПАТ ДАТ "Чорноморнафтогаз" лист № 11/11 щодо призупинення відвантаження продукції згідно, договору поставки № 394 від 04.05.2012р. на час дії форс мажорних обставин з боку органів державної влади.

У відповідь на вищезазначений лист, 28.11.12 року, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 04-4652 щодо негайного виконання договору № 394 від 04.05.12. Проте, вимога щодо виконання договору № 394 залишена постачальником без задоволення.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки Договір поставки № 394 від 04.05.2012 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем договору поставки № 394 від 04.05.2012 - передачі (поставки) у визначений строк у власність покупця товар згідно Специфікації № 1(Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині поставки позивачу, в строк до 30 жовтня 2012 року (включно) за заявкою вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12, цементу тампонажного ПЦТ-П-50 в кількості 180 т(з вагони) для безперебійного будівництва експлуатаційних свердловин на МСП-17 штормового гкм (скв. № 43, № 44) на загальну суму 270 000 грн.; в строк до 04.12.12 (включно) за заявкою вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12 - цементу тампонажного у кількості 120 тонн (2 вагона), цементу тампонажного ПЦТ-1-100 у кількості 120 тонн (2 вагона) для кріплення обсадних колон при будівництві свердловин Штормового ГКМ і Одеського ГМ на загальну суму 365 904 грн.

Як станом на час подання позивачем позовної заяви до суду, так і в процесі розгляду даної справи господарським судом, відповідач не виконав умов Договору поставки № 394 від 04.05.2012 року та не передав позивачу у власність за заявками Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз": вих.№04/2.1-1185 від 15.10.12; вих.№04/2.1-1329 від16.11.12 товар.

Заперечуючи позов, відповідач кваліфікує заходи вжиті Калуською ОДПІ за результатом проведеної позапланової виїзної документальної перевірки, як форс мажорні обставини (дію непереборної сили). Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає зазначене вище заперечення необгрунтованим з наступних підстав.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно приписів ч.4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Розділом 9 Договору поставки № 394 від 04.05.2012 визначені обставини непереборної сили.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов"язань по договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час підписання договору і виникли незалежно від сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна і т.д.).

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили і строком їх дії є відповідні документи, які видаються Торгівельно-Промисловою Палатою України, з вказівкою характеру обставин та строку їх дії.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції жодних документів з Торгівельно-Промислової Палати України ні позивачу, ні безпосередньо суду не надано.

Документальні перевірки податкової служби України, їх види, порядок проведення, причини, строки, повноваження посадових осіб, а також заходи що вживаються після них передбачені Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, такі перевірки є звичайними та поширеними.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає в заходах, вжитих Калуською ОДПІ, за результатом проведеної позапланової виїзної документальної перевірки, форс мажорних обставин (дію непереборної сили).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача щодо виконання договору поставки № 394 від 04.05 2012 року, а саме: поставити Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на умовах DDP - база виробничо-технічного обслуговування і комплектації (АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська №7 ((у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.)): за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"(вих.№04/2.1-1185 від 15.10.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 180 тонн; за заявкою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"(вих.№04/2.1-1329 від16.11.12) портландцемент тампонажний з мінеральними добавками для низьких або нормальних температур ПЦТ-П-50 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн і портландцемент тампонажний бездобавочний для полімерних температур ПЦТ-1-100 ДСТУ БВ.2.7-88-99 (ГОСТ 1581-96) у кількості 120 тонн, обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання зобов'язання за договором поставки № 394 від 04.05 2012 року (п.2.2. Договору) підтверджується матеріалами справи, а саме:

Заявка позивача вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12 отримана відповідачем - 20.10.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, враховуючи умови Договору, з 31.10.2012 виникає прострочення поставки товару за цією заявкою.

Заявка позивача вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12 отримана відповідачем - 24.11.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже з 05.12.2012 виникає прострочення поставки товару за цією заявкою.

Стосовно твердження відповідача про те, що на час розгляду справи, всупереч вимог пункту 2.4. Договору, між сторонами не узгоджено строк поставки недопоставленого товару слід зазначити наступне.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що кількість товару, недопоставленого постачальником в обумовлений строк, постачається ним в строк, який сторони обумовлюють додатково.

Згідно заявок позивача - вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12; вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12, поставка товару відсутня.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази постачання відповідачем товару партіями в повному обсязі, згідно заявок позивача: № 04/2.1- 463 від 17.05.2012р., № 04/2.1- 776 від 02.08.2012р., № 04/2.1- 941 від 14.08.2012р.

Отже, в даному спорі, має місце не недопостачання товару, а відсутність поставки, тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання за договором поставки № 394 від 04.05 2012 року.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідальність сторін визначена у розділі 8 Договору.

Пунктом 8.1. Договору сторони добровільно встановили, що за прострочку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки від суми не поставленого в строк товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 8.1. Договору поставки № 394, позивачем нараховано неустойку за формулою: Н=С*РН*Д:100, де С- сума непоставленого в строк товару; РН - розмір нейстойки, передбачений договором, Д - кількість днів прострочки, Н - сума неустойки за період прострочення.

За умовами договору розмір неустойки за кожен день прострочення встановлений - 0,5%.

Кількість днів прострочення:

за заявкою вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12 - 76 днів;

за заявкою вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12 - 41 день.

Сума непоставленого в строк товару:

за заявкою вих. №04/2.1-1185 від 15.10.12 - 270 000 грн.;

за заявкою вих. №04/2.1-1329 від 16.11.12 - 365 904 грн..

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, вищевказаних норм чинного законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення неустойки за період з 31.10.12 по 14.01.13 в сумі 177610 грн. 32 коп. та наявність підстав для задоволення в цій частині первісного позову.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про розірвання договору поставки № 394 від 04.05.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліконт" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", з матеріалів справи вбачається наступне.

В обгрунтування зустрічного позову відповідач посилається на неправомірні дії Державної податкової служби України, зміну стану платника податку його контрагенту (ТзОВ "Торговий дім "ББМ-Київ"), як на істотну зміну обставин, що унеможливлюють виконання позивачем та його контрагентом взятих на себе зобов'язань та просить суд на підставі ст. 652 ЦК України розірвати договір поставки № 394 від 04.05.2012 укладений між ТОВ "Геліконт" та ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

З матеріалів справи вбачається, що 4 травня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 394.

На підставі укладеного договору ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"(покупець) має господарсько-договірні відносини виключно з ТОВ "Геліконт"(постачальник); жодних договірних відносин з контрагентом ТОВ "Геліконт" - ТзОВ " ТД "ББМ-Київ" не має.

Крім того, пунктом 12.4. Договору поставки № 394 встановлено, що ні одна із сторін не має права передавати свої договірні зобов'язання і права третім особам без письмової згоди на те іншої сторони.

Представник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заперечив в судовому засіданні наявність такої згоди щодо ТОВ "ТД "ББМ-Київ"; зазначені вище докази також відсутні в матеріалах справи.

Укладення договору поставки № 01/01-12-П від 31.01.12 між ТОВ "Торговий дім"ББМ-Київ"(виконавець) та ТОВ "Геліконт" (замовник) є виключно договірними відносинами між цими суб'єктами господарювання, які жодним чином не розповсюджуються на правовідносини за договором поставки № 394 від 04.05.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліконт" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Згідно вимог ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно приписів ст. ст. 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі: комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За наведених обставин та правових норм, посилання постачальника на неможливість його контрагента поставити товар є безпідставними, такими, що не мають жодного відношення до укладеного сторонами спору договору.

Дії органів державної податкової служби України відносно ТОВ "Геліконт" та його контрагента є виключно публічно-правовими відносинами, які у свою чергу жодним чином не розповсюджуються на господарсько-правові відносини між сторонами у даній справі і не можуть розглядатися, як істотна зміна обставин в господарсько-правових відносинах між позивачем та відповідачем за договором.

При укладенні договору поставки № 394 від 04.05.2012 сторони не керувалися договором № 01/01-12-П укладеним між ТОВ "Геліконт" та його конрагентом. В договорі поставки № 394 від 04.05.2012 відсутні будь-які застереження щодо можливості виконання позивачем договору на підставі його договірних відносин із своїм контрагентом. Ці обставини не погоджувалися сторонами при укладенні договору.

За наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку мають здійснити спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою. Це право цілком відповідає вимогам ч.1 ст. 651 ЦК України.

Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або укладали б його на інших умовах.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин визначені приписами статті 652 Цивільного кодексу України: у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Розірвання договору допускається лише при наявності одночасно зазначених вище чотирьох обов'язкових умов.

Натомість, ТОВ "Геліконт" не надано суду жодних доказів, які би свідчили про наявність умов передбачених ч. ст. 652 ЦК України, неможливість або ускладнення здійснення поставки товару за заявками позивача і складання первинної документації з цього приводу, що подальше виконання договору поставки № 394 порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить його отримання прибутку за договором, тобто отримання оплати за поставлений товар.

Матеріали справи також не містять жодних пропозицій постачальника покупцю щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які начебто істотно змінилися, або щодо його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліконт" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 року у справі 909/90/13-г залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Якімець Г. Г.

Суддя Желік М. Б.