Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/9353/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9353/13 12.06.13 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 832" про стягнення 10 741, 57 грн., за участю представників позивача - Гойдик Т.Л., довіреність від 03.06.2013 року, відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 5 767, 20 грн. основного боргу, 1 368, 29 грн. пені та 3 606, 08 грн. 40 % річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару за договором поставки № ООАО-00066 від 21.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.06.2013 року.

12.06.2013 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без присутності його уповноваженого представника у судовому засіданні на основі поданих позивачем документів, яке прийнято судом.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2011 року між Київською філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум", в особі директора Боднара Володимира Михайловича, що діє на підставі довіреності, (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин № 832" (покупець) було укладено договір поставки № ООАО-00066, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, згідно заявок-замовлень покупця (відповідача), передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. цього договору (товар), а відповідач зобов'язався у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Під товаром по даному договору сторони розуміють товари народного споживання, зазначені позивачем у специфікації до договору (прайс-листі). Найменування, асортимент, одиниці виміру та ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються специфікацією (прайс-лист), що надається позивачем (п. 1.1, п. 1.2. договору).

Асортимент, кількість та строк поставки визначається заявкою-замовленням відповідача, яка узгоджується з позивачем і відповідає накладним. Замовлення передається позивачеві по електронній пошті, факсу або через повноважного представника позивача. На підтвердження отримання замовлення позивач виписує накладну на товар для відповідача (п.2.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість товару за цим договором визначається сумою всіх заявок відповідача, специфікаціями (прас-листами) до договору та відповідає загальній сумі всіх накладних.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 30 днів з моменту поставки товару відповідачу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу позивача.

Право власності, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару, що підтверджується товарною накладною, яку підписали представники сторін. Якщо товар передається на складі (в магазині) відповідача, а представник останнього не має печатки або довіреності, то такий представник підписує і накладну, а його повноваження підтверджуються обстановкою, в якій він діє (п.6.3. договору).

Згідно п. 10.1. договору договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2012 року в частині здійснення поставок, а в частині здійснення розрахунків до моменту їх повного виконання. Якщо жодна з сторін, до закінчення зазначеного терміну не заперечує проти продовження дії договору, то він вважається продовженим на 1 рік (п. 10.2. договору).

Поясненнями позивача та видатковими накладними № Ин-0000041 від 22.06.2011 року на суму 1 392, 00 грн., № Ил-0000026 від 06.07.2011 року на суму 900, 00 грн., № Ил-0000242 від 20.07.2011 року на суму 600, 00 грн., №Ав-0000107 від 09.08.2011 року на суму 708, 00 грн., № Ав-0000397 від 29.08.2011 року на суму 1 083, 60 грн. та № Сн-0000274 від 20.09.2011 року на суму 1 083, 60 грн., що містяться у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5 767, 20 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався та має заборгованість перед позивачем у розмірі 5 767, 20 грн.

24.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 22.01.2013 року про сплату заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, на яку останній відповіді не надав та заборгованості не сплатив.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 5 767, 20 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № ООАО-00066 від 21.06.2011 року у розмірі 5 767, 20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, відповідач зобов'язаний сплатити 40 % річних (0,1 % в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Позов в частині стягнення 40 % річних є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 3 599, 76 грн. за уточненим розрахунком суду. В іншій частині позову про стягнення 40 % річних слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2. договору при порушенні строків оплати за поставлений товар, відповідач, за коден день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 445, 30 грн. за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано згідно ч. 6 ст. 232 ГК України за уточненим розрахунком суду. В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 832" (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 14; код 19026019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" (35301, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Шпанів, вул. Заводська, буд. 18; код 35849369) 5 767 (п'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 20 коп. боргу, 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 30 коп. пені, 3 599 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп. 3 % річних та 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 65 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна