Рішення

від 17.06.2013 по справі 905/2845/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        17.06.13 р.                                                                              Справа № 905/2845/13 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранс”, м. Донецьк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лев Транс”, с. Сокільники про стягнення 71 646 грн. 95 коп. Суддя  Мазовіта А.Б. при секретарі  Волошин О.Я. Представники: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма “Спецтранс”, м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лев Транс”, с. Сокільники про стягнення 71 646 грн. 95 коп. Ухвалою від 19.04.2013 р. Господарський суд Донецької області порушив провадження у справі. Ухвалою від 30.04.2013 р. Господарський суд Донецької області надіслав справу до Господарського суду Львівської області за підсудністю. Ухвалою від 15.05.2013 р. Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 29.05.2013 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 10.06.2013 р., 17.06.2013 р. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажів. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становила 69 000 грн. 77 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, відповідачу нараховано 2 205 грн. 15 пені, 441 грн. 03 коп. 3% річних. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 71 646 грн. 95 коп. Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 15.05.2013 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало. В судовому засіданні 17.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 20.06.2013 р. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне. 19 жовтня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтранс” (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лев Транс” (замовник) було укладено договір №1211 про перевезення вантажів в міжнародному сполученні. За цим договором замовник (відповідач) доручає, а перевізник (позивач) приймає на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж (згідно товарно-транспортної накладної) від місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувач), а замовник бере на себе зобов'язання оплатити вартість міжнародних перевезень вантажів. Обсяг і вартість робіт (послуг) з перевезень вантажів, строки і умови їх виконання обумовлюються  в заявці, яка подається замовником за формою, вказаною в додатку 1 до даного договору. Відповідно до транспортного замовлення №1211-ВАН-07 позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту Німеччина – Україна. Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №1211-ВАН-07 становила 2 650 євро по курсу НБУ на день вивантаження. Позивач умови перевезення, зазначені в замовленні, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №052802. Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (CMR) №052802 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт №890 від 27.11.2012 р. Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться замовником на основі рахунку-фактури перевізника і акту виконаних робіт. Підставою для виставлення  рахунку-фактури і акту виконаних робіт є товарно-транспортна накладна. В графі “Вантаж отриманий” CMR повинні стояти штамп, підпис і дата отримувача, які підтверджують розвантаження товару в пункті призначення. Рахунок-фактура повинні бути оплачені замовником протягом 5 календарних днів після отримання його замовником, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці (п. 3.3. договору). Умовами транспортного замовлення №1211-ВАН-07 встановлено, що оплата вартості перевезення здійснюється протягом 16-18 банківських днів. Відповідно до транспортного замовлення №1212-ВАН-01 позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту Німеччина – Росія. Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №1212-ВАН-01 становила 4 000 євро по курсу НБУ на день вивантаження. Позивач умови перевезення, зазначені в замовленні, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 03.12.2012 р., листом вантажоодержувача за вих. №50/16-1093 від 09.03.2013 р. про отримання вантажу в повному обсязі без пошкоджень. Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру, копію товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 03.12.2012 р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт №922 від 12.12.2012 р. Умовами транспортного замовлення №1212-ВАН-01 встановлено, що оплата вартості перевезення здійснюється протягом 20-22 банківських днів. 6 лютого 2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №200 від 06.02.2013 р. про оплату заборгованості в розмірі 69 000 грн. 77 коп., яка залишена відповідачем без задоволення. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 000 грн. 77 коп. При прийнятті рішення суд виходив з наступного. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.   Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до пункту 4.3.5. договору перевезення вантажів за затримку оплати рахунків за перевезення більше ніж на 10 днів з моменту отримання рахунку, замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочки платежів. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вищевказаних вимог, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 2 205 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 441 грн. 03 коп. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 69 000 грн. 77 коп. основного боргу, 2 205 грн. 15 коп. пені, 441 грн. 03 коп. 3% річних. Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд – В И Р І Ш И В: 1.          Позов задоволити. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лев Транс”, с. Сокільники, вул. Кривоноса, 3, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 35472228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранс”, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1 (ідентифікаційний код 33576966) 69 000 грн. 77 коп. основного боргу, 2 205 грн. 15 коп. пені, 441 грн. 03 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору. 3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.           Суддя                                                                                 Мазовіта А.Б.