Рішення

від 12.06.2013 по справі 921/410/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2013 р.Справа № 921/410/13-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "ВІК Групсервіс", вул. Будіндустрії, 5, м. Київ 13, 01013, поштова адреса: вул. Машинобудівельників, 1, а/с 50, смт. Чабани, Києво-Святошинський р-н., Київська область, 08162

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про стягнення 34772.68 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Плешаков В. Ю., довіреність №3 від 16.04.2013р.

відповідача: Меснікович Я. М., довіреність №12 від 13.05.2013р.

Суть справи:

Приватне підприємство "ВІК Групсервіс" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт" про стягнення 34772.68 грн., в т. ч. 28327.03 грн. основної заборгованості, 5133.42 грн. пені, 283.27 грн. інфляційних нарахувань та 1028.96 грн. - трьох відсотків річних.

20 травня 2013р. позивач подав клопотання про збільшення суми позовних вимог в частині інфляційних нарахувань, пені та трьох відсотків річних, на 2074.30 грн.

В подальшому, 12 червня 2013р. останній подав заяву про відмову від позову в частині основної заборгованості на суму 9027.03 грн., пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних в повному обсязі.

Представнику підприємства в судовому засіданні роз'яснено наслідки даних процесуальних дії. А зважаючи, що заява від 12.06.2013р. подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, то вона приймається судом і, як наслідок, в цій частині вимог провадження у справі судом припиняється на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним, на підставі видаткових накладних, товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 19300.00 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно відзиву на позов №18 від 10.06.2013р., що підтриманий повноважним представником під час розгляду справи, щодо заявлених вимог в частині стягнення суми основної заборгованості не заперечує. 12 червня 2013р. подав заяву про визнання позову в цій частині.

В процесі вирішення спору, розгляд справи судом відкладався із підстав викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представникам сторін, процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

13 серпня 2010р. між ПП "ВІК Групсервіс" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт" (Покупець) було укладено договір постачання №13-08 (далі Договір).

За умовами даної угоди, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує труби склопластикові, фасонні частини та з'єднувані частини (товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами у специфікаціях на кожну поставку. Специфікації є додатками та невід'ємними частинами договору (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару визначається у відповідних специфікаціях до нього.

Оплата за товар здійснюється шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Продавця наступним чином: 30 % попередньої оплати до початку виробництва товару; 70 % після отримання від Постачальника повідомлення, що товар готовий до відвантаження та буде відвантажений тільки після отримання повної вартості товару зазначеної у відповідній специфікації (п. 3.1 Договору).

Приймання товару, що поставляється, здійснюється відповідно встановлених законодавством України правил по кількості і якості, а товар вважається прийнятим Покупцем згідно належним чином підписаної видаткової накладної (п. 5.1, 5.2).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 01.08.2011р. (п. 9.1).

При цьому п. 9.2 угоди обумовлено, що закінчення стоку дії даного правочину не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Додатком до Договору у формі специфікації №1, сторони погодили, який саме товар поставляється, його кількість та ціна, без зауважень та заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору №13-08 та специфікації №1 від 13.08.2012р., поставив Покупцю, згідно видаткових накладних №РН-0000029 від 24.09.2010р., №РН-0000030 від 24.09.2010р., №РН-0000035 від 14.10.2010р., №РН-0000036 від 28.10.2010р., №РН-000041 від 11.11.2010р., через повноважного представника Коломійчук О. О. (довіреність №693 від 23.09.2010р., №727 від 14.10.2010р., №758 від 28.10.2010р., №775 від 11.11.2010р.), товар на суму 770585.18 грн.

Вартість отриманого товару контрагентом оплачено лише частково, в сумі 751285.18 грн., що є порушенням умов п. 3.1 угоди та відповідачем не заперечується.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, 07.04.2013р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію у формі вимоги №10 від 07.06.2011р. про сплату, наявної на той час, заборгованості, що залишена останнім без належного виконання.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 19300.00 грн., яка визнається відповідачем в повному обсязі, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, п.4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт" (вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31879824) на користь Приватного підприємства "ВІК Групсервіс" (вул. Будіндустрії, 5, м. Київ 13, 01013, ідентифікаційний код 32956181) - 19300 (дев'ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. основної заборгованості та 901 (дев'ятсот одну) грн. 20 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 19.06.2013р.