Рішення

від 17.06.2013 по справі 905/3421/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2013р. Справа № 905/3421/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Макіївка (ідентифікаційний код 32233617)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадонінвест», м.Донецьк (ідентифікаційний код 35952546)

про стягнення заборгованості за договором №14/10-11АВ від 14.11.2012р. в сумі 25200,00грн., 3% річних у розмірі 257,25грн., пені в сумі 60597,60грн.

за участю представників:

від позивача: Бучко І.В. за довіреністю від 31.05.2013р.,

від відповідача: Болдирев Д.А. за довіреністю №0103 від 01.03.2013р.

В судовому засіданні 03.06.2013р.

оголошено перерву до 17.06.2013р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадонінвест», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №14/10-11АВ від 14.11.2012р. в сумі 25200,00грн., 3% річних у розмірі 257,25грн., пені в сумі 60597,60грн.

Ухвалою від 20.05.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3421/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором на послуги №14/10-11 АВ від 14.10.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25200,00грн. та виникли підстави для нарахування 3% річних у розмірі 257,25грн., пені в сумі 60597,60грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на послуги №14/10-11 АВ від 14.10.2011р., додатків №1, №2 до договору, додаткової угоди №1 від 03.01.2012р. до договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00011208 від 25.12.2012р., №ОУ-0001242 від 29.12.2012р., №ОУ-0000009 від 10.01.2013р., претензії №46 від 20.03.2013р. та доказів її направлення, претензії №73 від 10.05.2013р. та доказів її направлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 625, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 22, 46, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 25200,00грн. визнає, проти задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 60597,74грн. заперечує, оскільки стягнення пені у вищевказаній сумі порушує діюче законодавство.

03.06.2013р. відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №2608 від 31.05.2013р. про сплату суми основного боргу.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

14.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквадонінвест» (замовник) укладено договір на послуги №14/10-11 АВ (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати, на підставі заявки, погодженої сторонами (в якій вказується обсяг, характер, день, час і місто проведення робіт, а також найменування необхідного автотранспорту та механізмів, їх кількість, т.п.), комплекс робіт власними автотранспортом та механізмами, а замовник по виконанні виконавцем узятих на себе зобов'язань за договором, зобов'язується прийняти усе виконане останнім і оплатити фактично виконаний обсяг робіт (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.6.7. Договору даний договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2011 року або до повного виконання узятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.1.2. Договору роботи передбачені даним договором виконуються виконавцем за свій рахунок, з наступною їхньою оплатою замовником, на підставі виставлених виконавцем рахунків, за фактично виконані роботи.

Згідно з п.4.2. Договору приймання-здача виконаних виконавцем робіт здійснюється сторонами з моменту одержання замовником повідомлення виконавця про закінчення виконаних робіт згідно заявки і оформлюється відповідним актом.

Так, 25.12.2012р. складено акт виконаних робіт №ОУ-0001208 на суму 6720,00грн., 29.12.2012р. - акт №ОУ-0001242 на суму 6720,00грн., 10.01.2013р. - акт №ОУ-0000009 на суму 11760,00грн., що разом становить 25200,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи замовником прийняті без заперечень.

Відповідно до п.3.3. Договору оплата за роботи здійснюється замовником шляхом перерахування сум коштів у розмірі 100% від вартості робіт, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, на підставі виставленого виконавцем рахунка, на рахунок останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт підписані замовником без зауважень, заперечень щодо факту отримання від виконавця рахунків відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом №ОУ-000128 від 25.12.2012р. становить 28.12.2012р., за актом №ОУ-0001242 від 29.12.2012р. становить 03.01.2013р., за актом №ОУ-0000009 від 10.01.2013р. становить 15.01.2013р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, замовник не здійснив оплату вартості наданих послуг у строки та обсязі, передбачені Договором, внаслідок чого з 29.12.2012р. виникла заборгованість у розмірі 6720,00грн, з 04.01.2013р. - у розмірі 6720,00грн., з 16.01.2013р. у розмірі 11760,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до платіжного доручення №2608 від 31.05.2013р., яке міститься в матеріалах справи, відповідачем сплачено суму основного боргу за Договором у розмірі 25200,00грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем оплачено спірну заборгованість за Договором у повному обсязі.

Заперечень сторін щодо помилкового зарахування грошових коштів чи надходження цих коштів в погашення іншого боргу, ніж той, що виник в рамках даної позовної заяви суду не представлено.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем повністю перераховано суму заборгованості у розмірі 25200,00грн.

За приписами п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на сплату заборгованості у розмірі 25200,00грн., провадження у справі в частині стягнення суму основного боргу у розмірі 25200,00грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 60597,60грн. за період з 28.12.2012р. по 14.05.2013р. на суму 6720,00грн., з 03.01.2013р. по 14.05.2013р. на суму 6720,00грн., з 14.01.2013р. по 14.05.2013р. на суму 11760,00грн., 3% річних у розмірі 257,25грн. за період з 29.12.2012р. по 10.05.2013р. на суму 6720,00грн., з 03.01.2013р. по 10.05.2013р. на суму 6720,00грн., з 14.01.2013р. по 10.05.2013р. на суму 11760,00грн.

За п.5.3. Договору у випадку прострочення платежу за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми прострочення за кожен календарний день прострочення платежу, а також сплачує усі завдані цією несплатою збитки у розмірі несвоєчасно сплачених послуг. А у випадку прострочення платежу понад одного місяця, розмір пені збільшується до 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, судом встановлено, що позивачем невірно визначено розмір пені, оскільки зазначений розмір перевищує подвійну облікову ставку, встановлену Законом.

Крім того, позивачем в розрахунку пені невірно визначено початкові дати виникнення заборгованості за спірними актами виконаних робіт. Так, позивачем визначено період нарахування пені за актом №ОУ-000128 від 25.12.2012р. 28.12.2012р., тоді як судом вище встановлено дату виникнення заборгованості 29.12.2012р., за актом №ОУ-0001242 від 29.12.2012р. позивачем визначено - 03.01.2013р., тоді як судом встановлено - 04.01.2013р., за актом №ОУ-0000009 від 10.01.2013р. позивачем визначено - 14.01.2013р., тоді як судом встановлено - 16.01.2013р.

Здійснивши перерахунок пені за період з 29.12.2012р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 14.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 6720,00грн., з 04.01.2013р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 14.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 6720,00грн., з 16.01.2013р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 14.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 11760,00грн., з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що розмір пені становить 1315,21грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 1315,21грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем також невірно визначено початкові дати виникнення заборгованості.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 29.12.2012р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 10.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 6720,00грн., з 04.01.2013р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 10.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 6720,00грн., з 16.01.2013р. (дата виникнення заборгованості, визначена судом) по 10.05.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 11760,00грн., судом встановлено, що розмір вказаного нарахування становить 254,77грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 254,77грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №905/3421/13 в частині стягнення заборгованості за договором №14/10-11АВ від 14.11.2012р. в сумі 25200,00грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадонінвест», м.Донецьк в частині стягнення 3% річних у розмірі 257,25грн., пені в сумі 60597,60грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадонінвест» (83054, м.Донецьк, просп.Київський, буд.20 «А», ідентифікаційний код 35952546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.Геологічна, буд.1, ідентифікаційний код 32233617) пені в сумі 1315,21грн., 3% річних у розмірі 254,77грн., судовий збір у розмірі 535,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 17.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2013р.

Суддя Ю.В. Сич