Рішення

від 17.06.2013 по справі 910/7175/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7175/13 17.06.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»

До Приватного підприємства «ЕкоСервіс»

Про стягнення 29 182, 08 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Гутовський Д.Г. - представник (довіреність № б/н від 10.05.2012)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ЕкоСервіс» про стягнення заборгованості за договором підряду № 283 від 21.07.2011 р. (Далі - Договір) в розмірі 29 182, 08 грн. (25 500, 00 грн. - основний борг, 1 107, 78 грн. - 3% річних та 2 574, 30 грн. - пені).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаних робіт по Договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 25 500, 00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 107, 78 грн. - відповідно до ст. 625 ЦК України та пеню у розмірі 2 574, 30 грн. - відповідно до п.6.4. Договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 р. порушено провадження у справі №910/7175/13 та призначено справу до розгляду на 20.05.2013 р.

В судове засідання 20.05.2013 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.06.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 20.05.2013р.

31.05.2013р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про розстрочку виконання рішення. Згідно даного клопотання відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем у сумі 24 000,00 грн., та просить суд розстрочити сплату боргу чотирма рівними частинами.

В судове засідання 10.06.2013 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 10.06.2013р. представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.06.2013р. та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу від 10.06.2013р.

У судове засідання 17.06.2013р. представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 20.05.2013 р., 10.06.2013 р. та 17.06.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.06.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 17.06.2013р. представник позивача подав суду заяву про часткову відмову від позовних вимог. В даній заяві позивач зазначає, що відповідачем частково погашено суму основної заборгованості в розмірі 1500, 00 грн., у зв'язку з чим позивач відмовляється від позовних вимог в цій частині.

Також, представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні заяви та клопотання позивача про часткову відмову від позову, так як ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова позивача від позову в частині стягнення штрафних санкцій (3% річних та пені), а також частини основної заборгованості в розмірі 1500,00 грн. приймається судом.

Таким чином, враховуючи відмову позивача від позову в частині стягнення штрафних санкцій, та частини основної заборгованості в розмірі 1500,00 грн. сума позовних вимог - це сума основної заборгованості за договором № 283 від 21.07.2011 р. у розмірі 24000,00 грн.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 17.06.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2013р. між Приватним підприємством «Екосервіс» (Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (Підрядник, Позивач) було укладено Договір №283.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Підрядник зобов'язався виконати за завданням Замовника гідродинамічне очищення КНС, мережі зливної каналізації.

Загальна сума робіт відповідно до п. 2.1. Договору становить 34 002,00 грн.

Свої зобов'язання за Договором Позивач, Підрядник виконав належним чином, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 на суму 34 002,00 грн.

14.06.2013р. Позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої просив в 7-ми денний строк з моменту отримання даної претензії оплатити суму боргу в розмірі 34002,00 грн.

Свої зобов'язання з оплати виконаних Позивачем робіт, Відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 8 502,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1114 від 25.07.2012р., №1375 від 19.10.2012р., №1484 від 23.11.2012р.

В процесі розгляду справи (28.05.2013р.) відповідачем сплачено за послуги згідно договору № 283 від 21.07.2011 р. грошові кошти в розмірі 1500,00 грн.

Таким чином, відповідач оплатив за надані позивачем роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 000,00 грн. (34002,00 - 8502,00-1500,00= 24000,00грн.).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за виконані позивачем роботи, відповідач у встановлений Договором строк в повному обсязі не виконав.

Враховуючи відмову позивача від позову в частині стягнення штрафних санкцій (трьох відсотків річних в розмірі 1 107, 78 грн. та 2 574, 30 грн. - пені), а також частини основної заборгованості в розмірі 1500,00грн. за договором № 283 від 21.07.2011 р. та прийняття судом даної відмови, суд припиняє провадження в цій частині на підставі п. 4 ч.1 статті 80 ГПК України.

За таких обставин, станом на час розгляду справи, неоплаченою залишається сума основної заборгованості за договором № 283 від 21.07.2011 р. в розмірі 24000,00 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Однак відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження викладеного в заяві про розстрочення виконання рішення, а саме доказів, що підтверджують складне фінансове становище відповідача, що утруднює виконання рішення.

Тому, відповідачем не доведено суду, що наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №910/7175/13.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕкоСервіс» (02094, м. Київ, вул. Мігнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код 32528052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кімната, 177, ідентифікаційний код 35634715) основний борг в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 98 коп.

3. Провадження в частині стягнення 1500 (однієї тисячі п'ятисот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 107 (однієї тисячі ста семи) грн. 78 коп. - трьох відсотків річних та 2 574 (двох тисяч п'ятисот сімдесяти чотирьох) грн.. 30 коп. пені припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева