Постанова

від 26.04.2012 по справі 1170/2а-5249/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-5249/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Бабіч О.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Король Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізичної особа-підприємець ОСОБА_3 (по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003041710 від 12.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спеціалістами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка СПД ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, про що складений акт №236/1710/НОМЕР_1 від 30.11.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 року №0003041710 про сплату 38600,00 грн. основного платежу та 01,00 грн. штрафних санкцій.

Як зазначив позивач, твердження відповідача про порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.206 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 38600,00 грн. є невірними. Так, податковий кредит за березень 2011 року визначено в зв'язку з придбанням запчастин у ПП «Смарт Агро», що безпосередньо були використанні та пов'язані зі здійсненням позивачем своєї господарської діяльності. Враховуючи те, що сума, яка включена до податкового кредиту за березень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»підтверджується податковою накладною, яка оформлена відповідно до законодавства, працівники податкового органу не мали права робити висновок, що позивачем неправомірно сформовано кредит за березень 2011 року від контрагента ПП «Смарт Агро».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих до суду письмових заперечень пояснив, що перевіркою повноти декларування податкового кредиту встановлено завищення податкового кредиту на суму 38600,00 грн.. Так, в ході перевірки достовірності декларування податкового кредиту встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за березень 2011 року включено до складу податкового кредиту, згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за вказані періоди, сума ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»(код 37426959) щодо придбання товарі (робіт, послуг) на загальну суму 231600,00 грн., в тому числі ПДВ - 38600,00 грн.. В порушення вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року за №293/1318 перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, а саме від ПП «Смарт Агро»до ФОП ОСОБА_3, в зв'язку з ненаданням на перевірку актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості.

Отже, позивачем сплачувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-постачальником, яке не виконувало своїх податкових зобов'язань /а.с.34-36/.

Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 03.05.2012 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в процесі розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити в повному обсязі виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, 11 грудня 2003 року зареєстрований Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець /а.с.27/, та відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 08.01.2004 року, виданого Кіровоградською ОДПІ, є платником податку на додану вартість /а.с.41/.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі службового посвідчення від 01.11.2010 року серії НОМЕР_3 виданого Кіровоградською ОДПІ, згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (надалі -ПК України) та наказу начальника Кіровоградської ОДПІ від 21.11.2011 року №3617 (а.с.38) виданого відповідно до доповідної записки від 21.11.2011 року №818/1710 (а.с.37), працівниками Кіровоградської ОДПІ (заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ радником податкової служби ІІІ рангу Дзигунською П.С.) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_3 по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»(код ЄДРПОУ - 37426959) за березень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт №236/1710/НОМЕР_1 від 30.11.2011 року /а.с.40-58/.

Згідно вказаного вище Акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем:

- вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 -VI (зі змінами та доповненнями), а саме завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 38600,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 38600,00 грн.;

- вимог пункту 1 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с.57).

У зв'язку з вищевказаними порушеннями, 12.12.2011 року Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003041710, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 38601,00 грн., з яких за основним платежем -38600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. /а.с.39/.

Даючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0003041710 від 12.12.2011 року та підставам його винесення відповідачем, суд зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за березень 2011 року задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 72701,00 грн. та податкового кредиту в сумі 67052,00 грн., з яких 38600,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»/а.с.70-74, 96-100/.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та висновків акту перевірки від 30.11.2011 р. №236/1710/НОМЕР_1, в ході перевірки, виявлено порушення:

- вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 -VI (зі змінами та доповненнями), а саме завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 38600,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 38600,00 грн.;

- вимог пункту 1 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с.57).

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли у зв'язку з тим, що в ході перевірки достовірності декларування податкового кредиту встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за березень 2011 року включено до складу податкового кредиту, згідно з додатком 5 до декларації з ПДП за вказані періоди, суму ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»(код - 37426959), щодо придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 231600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38600,00 грн.. При цьому вказано, що відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано службовий лист №2719/15-2-27 від 04.11.2011 року та акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Смарт Агро»від 04.11.2011 року №1176/1520/37426959 в якому зазначено, що постачальниками ПП «Смарт Агро»(ЄДРПОУ 37426959) в березні 2011 року були ПП «Анкор»(код 37297790), яке має ознаки фіктивності (стан - «21»- ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, анульовано свідоцтво платника ПДВ 21.06.11 року), по взаємовідносинах з яким ПП «Смарт Агро»сформувало податковий кредит з ПДВ в сумі 2475804,99 грн. /а.с.60-69/.

Одночасно, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП «Смарт Агро»відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, ПП «Смарт Агро»(код 37426959) безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в т.ч. ФОП ОСОБА_3.

В порушення вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року за № 293/1318 перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, а саме від ПП «Смарт Агро»до ФОП ОСОБА_3, в зв'язку не наданням на перевірку актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості тощо. Отже, ФОП ОСОБА_3 сплачувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. ФОП ОСОБА_3 діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан підприємства-контрагента, умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускалось. Діяльність ФОП ОСОБА_3 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-постачальником, яке не виконувало своїх податкових зобов'язань. Крім того, ФОП ОСОБА_3 працюючи у даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

Суд не погоджується з відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Смарт Агро»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №210211 від 21.02.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору /а.с.26/.

Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкових кредитів за березень 2011 року суму ПДВ у розмірі 38600,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро», на підставі податкових накладних :

1. №13 від 01.03.2011 р. на суму 59100,00 грн., в т.ч. ПДВ -9850,00 грн. /а.с.18, 104/;

2. №28 від 07.03.2011 р. на суму 69120,00 грн., в т.ч. ПДВ -11520,00 грн. /а.с.19, 103/;

3. №43 від 15.03.2011 р. на суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8833,33 грн. /а.с.20, 102/;

4. №65 від 22.03.2011 р. на суму 50380,00 грн., в т.ч. ПДВ -8396,67 грн. /а.с.21, 101/.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними: №13 від 01.03.2011 року на суму 59100,00 грн., в т.ч. ПДВ -9850,00 грн. /а.с.22/; №28 від 07.03.2011 року на суму 69120,00 грн., в т.ч. ПДВ -11520,00 грн. /а.с.23/; №43 від 15.03.2011 року на суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8833,33 грн. /а.с.24/; №65 від 22.03.2011 року на суму 50380,00 грн., в т.ч. ПДВ -8396,67 грн. /а.с.25/, квитанціями до прибуткового касового ордера: №010311/1 від 01.03.2011 р., №030311/1 від 03.03.2011 р., №020311/1 від 02.03.2011 р., №040311/1 від 04.03.2011 р. /а.с.105/, №050311/1 від 05.03.2011 р., №070311/1 від 07.03.2011 р. /а.с.106/, №080311/1 від 08.03.2011 р., №100311/1 від 10.03.2011 р., №090311/1 від 09.03.2011 р., №110311/1 від 11.03.2011 р. /а.с.107/, №120311/1 від 12.03.2011 р., №150311/1 від 15.03.2011 р., №140311/1 від 14.03.2011 р. /а.с.108/, №160311/1 від 16.03.2011 р., №180311/11 від 18.03.2011 р., №170311/1 від 17.03.2011 р., №190311/1 від 19.03.2011 р. /а.с.109/, №210311/1 від 21.03.2011 р., №220311/1 від 22.03.2011 р. /а.с.110/, №280311/1 від 28.03.2011 р., №290311/1 від 29.03.2011 р. /а.с.111/, №220311/2 від 22.03.2011 р., №240311/1 від 24.03.2011 р., №230311/1 від 23.03.2011 р., №250311/1 від 25.03.2011 р. /а.с.112/.

Факт транспортування товару підтверджується товаро-транспортною накладною : №314121 від 07.03.2011 р. /а.с.116/, №314122 від 22.03.2011 р. /а.с.117, 118-119/.

На дату складання податкових та видаткових накладних та станом на 17.01.2012 року ПП «Смарт Агро»було та зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 16.02.2011 р. №100325308 /а.с.61, 90/.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином суд зазначає, що у позивача були всі наявні документи первинної звітності для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро».

Щодо визнання договору поставки, укладено між позивачем та ПП «Смарт Агро», нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

Проте відповідачем не наведено доказів, що свідчили б про те, що правочин позивача щодо придбання товару в ПП «Смарт Агро»був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, і в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди з боку позивача.

Визнання недійсними (фіктивними) установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності (і тим більше його постачальниками) з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. На час здійснення господарських операцій (за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем понесених витрат до складу валових, а сум ПДВ - до податкового кредиту) постачальник позивача -ПП «Смарт Агро»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення ним зазначених господарських операцій було одержання податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі). Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.

Доводи відповідача, викладені на арк.17 акту перевірки щодо спрямування діяльності позивачем на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником є припущенням, яке не підтверджено жодним доказом /а.с.56/.

Зміст ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання вимог нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво, є злочинами, відповідальність за які встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів не надано. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Інформації щодо постановлення вироку чи навіть порушення кримінальних справ стосовно контрагентів позивача відповідачем при розгляді справи суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на сказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, на користь позивача з Державного бюджету належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 12 грудня 2011 року №0003041710, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38 601,00 грн., в т.ч. основний платіж - 38 600,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1,00 грн..

3.Стягнути на користь ФОП ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 40,00 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.04.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько