Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а/1270/6806/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К/9991/81666/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/6806/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування дозволу, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" звернулося в суд з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, третя особа ОСОБА_1, в якому просило визнати протиправним та скасувати дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 1.1.181 Луг від 22.03.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст. 49 Водного кодексу України, Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України від 13.03.2002 № 3213, оскаржуваний Дозвіл є незаконним, оскільки він виданий на підставі недостовірних відомостей. Так, для отримання дозволу на спеціальне водокористування ОСОБА_1 було надано "Паспорт свердловини № 1 ЧЛ ОСОБА_1", в якому свідомо недостовірно зазначена адреса розташування свердловини - АДРЕСА_1 та її належність ОСОБА_1 При цьому вказана свердловина знаходиться в будівлі медпункту за адресою АДРЕСА_2 (а не за адресою АДРЕСА_1, як зазначено в Дозволі), яка належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 12.03.2009 (зареєстрованого МКП БТІ м. Луганська 31.03.2009 за № 7014864). Місце розташування вказаної свердловини в будівлі медпункту за адресою АДРЕСА_2 також відображено в технічному паспорті МКП БТІ м. Луганська від 19.12.2008. Таким чином і будівля медпункту і свердловина належать ТОВ "АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2012 до відповідача надійшла заява гр. ОСОБА_1 про отримання дозволу на спеціальне водокористування. До заяви було додано клопотання; нормативно обґрунтовані обсяги водокористування та водовідведення; копія паспорту свердловини № 1, складеного ТОВ "Луганськгеоекоцентр"; договір про надання послуг від 21.03.2011 з ТПК "Ісіда"; лист погодження до дозволу на спеціальне водокористування, погоджений Східним державним геологічним підприємством 24.02.2012; копія паспорту гр. ОСОБА_1; балансова схема водокористування та водовідведення; схема розташування свердловини №1. Зазначені документи подані 13.03.2012 року відповідачу представником вказаної особи за довіреністю.

22 березня 2012 року відповідачем було видано гр. ОСОБА_1, Дозвіл на спеціальне водокористування за № Укр 1.1.181 Луг на артсвердловину № 1, що розташована в АДРЕСА_3, потужність 3 кб.м/год., глибина 19,8 м., поштова адреса користувача - м Луганськ, АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК" ідентифікаційний код 33269471, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.11.2004, звернувся до відповідача 18 червня 2012 року з листом за №7 з вимогою про скасування Дозволу на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг на свердловину за адресою АДРЕСА_2, у зв'язку з його незаконністю, оскільки зазначена свердловина розташована в будівлі медпункту, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право приватної власності від 12.03.2009 р. До заяви позивачем були надані копії свідоцтва про право приватної власності, технічний паспорт, витяг про реєстрацію права власності.

Листом від 21.06.2012 за № 5302 відповідач відмовив позивачу в анулюванні Дозволу, пославшись на те, що викладена у заяві позивача інформація про відсутність права власності на свердловину у гр. ОСОБА_1 не є доказом надання ним недостовірної інформації. Зазначеним листом відповідач також запропонував позивачу звернутися до суду для підтвердження викладених у заяві фактів, що буде підставою для анулювання Дозволу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 1.1.181 Луг від 22.03.2012 є такими що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.48 Водного кодексу України, спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Постановою КМ України № 321 від 13.03.2002 затверджений Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, який визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Згідно з п. 3 Порядку дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства).

Порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV .

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV, дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Стаття 4 Закону № 2806-IV, передбачає основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Згідно ч.5 ст. 4 № Закону № 2806 підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, зокрема, є виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Порядок видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) регіональними та місцевими дозвільними органами документів дозвільного характеру врегульовано ст. 7 Закону № 2806-IV. Відповідно до цієї статті, до заяви додаються документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа. Державний адміністратор перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою уповноваженим органом. Форма заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру затверджена Постановою КМ України від 07.12.2005 № 1176.

Згідно ч. 5 ст.7 Закону 2806-IV, забороняється вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством.

Відповідно ч.6 ст.6 Закону 2806-IV, відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї, покладено на заявника.

Згідно матеріалів справи, подані ОСОБА_1 документи для отримання спеціального дозволу відповідають наведеним нормам чинного законодавства.

Системний аналіз наведених норм надає суду підстави погодитись з твердженням представника відповідача про те, що пред'явлення документа, що підтверджує право власності на свердловину чинним законодавством не вимагається.

Також, враховуючи наведені норми, суд не вважає встановленим факт подання третьою особою недостовірної інформації. Так, основним доводом позивача, що викладено у зверненні до відповідача, є відсутність у третьої особи права власності на свердловину. При цьому це твердження викладено виключно з урахуванням особистої думки позивача щодо відсутності такого права у третьої особи, без підтвердження відповідними висновками уповноважених органів чи судового рішення.

Судом досліджено матеріали справи, які надано позивачем на підтвердження наявності у нього зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості При цьому у експлікації до технічного паспорта на вказаний об'єкт нерухомості зазначено також наявність свердловини за позначенням «літ. С», яку не включено до складових об'єкта нерухомості, перелічених у свідоцтві на право власності позивача.

В матеріалах справи наявний також висновок Східного державного регіонального геологічного підприємства Державної служби геології та надр України про стан підземних вод від 27.07.2012, в якому міститься відомості щодо розташування в будівлі медпункту свердловини за № 2, що також опосередковано спростовує доводи позивача щодо неможливості надання третій особі права користування свердловиною, що розташована на об'єкті, що належить позивачу.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством, зокрема ч.7 ст.4 2806-IV, не передбачена можливість скасування виданого дозволу. Таким чином, враховуючи, що немає підстав вважати відомості, що були надані ОСОБА_1, для отримання дозволу недостовірними, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови у наданні оскаржуваного дозволу, а дії відповідача є такими що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: