Ухвала

від 07.06.2013 по справі 5020-4/101-2/613

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

07 червня 2013 року справа № 5020-4/101-2/613 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши матеріали справи:

за адміністративним Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

позовом ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99029, АДРЕСА_1)

до відповідача: Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 24872845

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Прокурор міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1),

2. Садівниче товариство "Яблоня",

ідентифікаційний код 24501161

(99055, м. Севастополь, вул. Хрюкіна, 8-А, кв. 79),

3. ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2

(99040, АДРЕСА_3)

про скасування рішення відповідача № 3555 від 15.01.2008,

(Представники учасників судового

процесу не викликались.)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Севастопольської міської Ради (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Прокурора міста Севастополя, Садівничого товариства "Яблоня" та ОСОБА_2, про скасування рішення Севастопольської міської Ради № 3555 від 15.01.2008 "Про протест прокуратури міста Севастополя в порядку нагляду № 07-6-1323 від 05.12.2007 на рішення Севастопольської міської Ради від 12.09.2007 № 2759 "Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу з літнім майданчиком".

Ухвалою суду від 04.07.2008 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя у цивільній справі № 2-4923/2007 за позовом Ленінської районної ради міста Севастополя до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними державного акта про право власності на земельну ділянку серії КМ № 165673 від 25.11.2004 на ім'я ОСОБА_2 і договору купівлі-продажу та до набрання законної сили судовим рішенням Вищого адміністративного суду України, прийнятим за результатами розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 у справі № 20-2/141 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КМ № 165673 від 25.11.2004, виданого на ім'я ОСОБА_2, та його скасування /том 2, арк. с. 40/.

28.01.2013 від ОСОБА_3 до суду надійшло повідомлення про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, разом із копією рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 17.01.2013 у справі № 22ц/797/81/2013 (вх. № 832/13), з яких убачається, що пов'язану справу розглянуто із винесенням відповідного рішення, яке набрало законної сили.

Також, як убачається з бази даних КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2009 ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 у справі № 20-2/141 залишено без змін.

Отже обидві обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали.

Частиною п'ятою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі № 5020-4/101-2/613 підлягає поновленню.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи випливає, що предметом даного адміністративного позову є вимога про скасування рішення Севастопольської міської Ради "Про протест прокуратури міста Севастополя в порядку нагляду № 07-6-1323 від 05.12.2007 на рішення Севастопольської міської Ради від 12.09.2007 № 2759 "Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу з літнім майданчиком". Причому, виходячи з фактичних обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, вказана вимога спрямована на захист права позивача на оренду земельної ділянки, площею 0,0250 га, розташованої по АДРЕСА_2.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами та доповненнями) спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК (пункт 1.2.5 Постанови).

Також Пленум Вищого господарського суду України зауважив на такому.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (пункти 1.2.1-1.2.4 Постанови).

Зокрема, у порядку господарського судочинства підлягають вирішенню такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Отже, виходячи з наведеного та зважаючи на суб'єктний склад сторін, даний спір не є публічно-правовим спором та підлягає розгляду господарським судом, але в порядку господарського судочинства, тобто за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.

У зв'язку з тим, що судом прийнято рішення про закриття провадження у даній справі, клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольської міської Ради, залишається без розгляду.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись частиною п'ятою статті 156, пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Поновити провадження у справі № 5020-4/101-2/613.

2. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис В.О. Головко