Рішення

від 21.06.2013 по справі 489/2656/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

21.06.2013 справа № 2/489/1390/13

Рішення

Іменем України

21 червня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В. при секретаріКоденко К.В. за участю:

представника відповідача Ільницької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - БУДКОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи та остаточно просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД-Будком» (далі - ТОВ «ВСД-Будком» ) 18824,86 грн. заборгованості по заробітній платі, 1838,50 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та 15631,16 грн. середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати.

Позивач вказав, що 06.09.2011 був прийнятий на роботу до ТОВ «ВСД-Будком» на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи інженерно-технічного відділу з окладом згідно штатного розпису. 12.09.2011 його переведено на посаду виконуючого обов'язки начальника виробничо-технічного відділу та надано дозвіл на суміщення основної посади із посадою інженера з проектно-кошторисної роботи на період дії вакансії з доплатою 50 відсотків посадового окладу інженера з проектно-кошторисної роботи. 02.02.2012 наказ щодо сумісництва скасовано, а з 24.07.2012 звільнився з роботи за власним бажанням. При звільненні відповідач остаточного розрахунку по заробітній платі, в т.ч. виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, з ним не провів, що стало причиною звернення до суду.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Позивач надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У судовому засіданні, що відбулося 21.05.2013 представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача позов визнала частково в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 6621,20 грн., до складу якої входить 962,20 грн. компенсації за невикористану відпустку. Проти стягнення середнього заробітку заперечувала вказуючи на відсутність вини відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 06.09.2011 №9-К ОСОБА_4 з 06.09.2011 був прийнятий на роботу до ТОВ «ВСД-Будком» на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису. З 12.09.2011 позивача переведено на посаду виконуючого обов'язки начальника виробничо-технічного відділу з посадовим окладом згідно штатного розпису (наказ від 12.09.2011 № 12-К) та одночасно на підставі наказу від 12.09.2011 № 13-к дозволено суміщати займану посаду з посадою інженера з проектно-кошторисної робот на період дії вакансії з доплатою у розмірі 50% посадового окладу.

02.02.2012 наказ щодо сумісництва скасовано (наказ від 02.02.2012 № 48-К).

Відповідно до штатного розпису на 2011 рік посадовий оклад інженера з проектно-кошторисної роботи становив 1320,00 грн., а начальника виробничо-технічного відділу 1420,00 грн. На 2012 рік посадові оклади вказаних штатних одиниць відповідно складали 1500,00 грн. та 1700,00 грн.

Наказом від 24.07.2012 № 83-к позивача звільнено з роботи по статті 38 КЗпП України за власним бажанням та зобов'язано бухгалтерію провести з ним остаточний розрахунок. З наказом про звільнення позивач ознайомився 30.07.2012 (а/с 10).

Таким чином, ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з відповідачем на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи з 06.09.2011 по 11.09.2011, а на посаді виконуючого обов'язки начальника виробничо-технічного відділу, з одночасним суміщенням (по 02.02.2012) посади інженера, з 12.09.2011 по 24.07.2012.

25.07.2012 на вимогу позивача відповідач видав довідку про нараховану заробітну плату за період роботи на підприємстві, згідно якої заборгованість по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, на день звільнення становила 7866,43 грн.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Із змісту позову вбачається, що в порушення статті 116 КЗпП України остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено не було.

У підтвердження відсутності вини підприємства у невиплаті позивачу вказаної у довідці заборгованості представник відповідача надала акт від 24.07.2012, яким засвідчено відмову ОСОБА_4 від отримання остаточного розрахунку по заробітній платі через не згоду із назрахованою сумою. Акт складено за участю трьох працівників підприємства начальника виробничого відділу ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7 та монтажника ОСОБА_8

Між тим, зазначений акт суд вважає не достатнім доказом та не спростовує твердження позивача про не проведення з ним розрахунку при звільненні.

По-перше, із акту видно, що його зміст до відома позивача не доводився.

По-друге, відразу після звільнення 29.08.2012 позивач звернувся до прокуратури за захистом порушених трудових прав щодо невиплати заробітної плати, заяву якого було направлено до Територіальної інспекції з питань праці у Миколаївській області, яка не змогла встановити місцезнаходження відповідача (а/с 28, 29).

По-третє, відповідач мав можливість перерахувати заборгованість в сумі 7866,43 грн. на картковий рахунок позивача НОМЕР_1, відкритий в Акціонерному товаристві «УкрСоцбанк», на який відповідачем 28.11.2011 перераховувалася заробітна плата у розмірі 900,00 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 29.08.2012 (а/с 14).

За такого, суд приходить до висновку про порушення відповідачем обов'язку передбаченого частиною першою статті 47 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Із змісту позову видно, що при розрахунку заборгованості по заробітній платі позивач виходив із 8-ми годинної тривалості робочого дня та, відповідно, повного посадового окладу по займаним посадам.

Заперечуючи проти розрахунку позивача по заборгованості із заробітної плати представник відповідача вказувала на встановленні на підприємстві з 01.03.2012 наказом від 19.12.2011 № 38-к неповного робочого дня, через що тривалість робочого дня ОСОБА_4 становила 4 години.

Наведені обставини підтверджуються наказом від 19.12.2011 № 38-к та табелями обліку робочого часу.

Із оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 (заробітна плата) по працівнику ОСОБА_4 та розрахунково-платіжних відомостей, данні яких відповідають даним податкового органу та Пенсійного фонду встановлено, що нарахована ОСОБА_4 заробітна плата у вересні 2011 року склала 590,91 грн., жовтні - 2080,00 грн., листопаді - 2080,00 грн., грудні - 1040,00 грн., січні 2012 року - 2450,00 грн., лютому - 1700,00 грн., березні - 850,00 грн., квітні - 850, 00 грн., травні - 850,00 грн., червні - 850,00 грн., липні - 1619,02 грн. (656,82 грн. заробітної плати + 962,20 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку), всього 14959,93 грн.

Часткову виплату позивачу заробітної плати в сумі 6100,00 грн. відповідач підтвердив розрахунково-платіжними відомостями та іншими матеріалами справи.

У зв'язку із цим, заборгованість перед позивачем по заробітній платі складає 7897,73 грн.

За розрахунком відповідача грошова компенсація за невикористану відпустку за період роботи позивача з 06.09.2011 по 24.07.2012 становить 962,20 грн. (289/355 х 24 = 19,5 (20); 12750,00 /265 = 48,11 х 20 = 962,20) .

Із вказаним розрахунком суд погоджується, оскільки він відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати).

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснено у абзаці другому пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно пункту 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (підпункт «б» пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної).

За такого, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 25.07.2012 по дату вказану позивачем - 29.04.2013 складає 13897,52 грн. (1506,82 / 36 = 41,86 х 332), де: 1506,82 грн. - заробітна плата за 2 останніх місяці роботи за виключенням грошової компенсації за невикористану відпустку (850,00 + 656,82) ; 36- кількість відпрацьованих позивачем робочих днів в червні, липні 2012 року (19+17).

Між тим, виходячи з тривалості невиплати заробітної плати, розміру спірної суми і її частки порівняно із середнім заробітком, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку з 13897,52 грн. до 8000,00 грн.

У зв'язку із наведеним, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 7897,73 грн. заборгованості по заробітній платі, 962,20 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та 8000, 00 грн. середнього заробітку за затримку при звільненні, із врахуванням податків та обов'язкових платежів.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 168,59 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 14, 60 - 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - Будком» (ідентифікаційний код 37758001) на користь ОСОБА_4 7897,73 грн. заборгованості по заробітній платі, 962,20 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та 8000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення (із врахуванням податків та обов'язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - Будком» (ідентифікаційний код 37758001) на користь держави судовий збір у розмірі 168,59 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення місячної заробітної плати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Повний тест рішення

підписано 25.06.2013.