Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/2343/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2343/13 18.06.13

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація

3. Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району"

про визнання незаконним та скасування рішення № 284/5096 від 02.12.2010 р.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кій О.Д. - голова правління;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи на стороні позивача: Петренко І.А. за довіреністю № 25/03 від 21.01.2013р.;

від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи-3 на стороні відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення № 284/5096 від 02.12.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 195 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 до об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва було включено жилий будинок № 27 по вулиці Велика Житомирська у м. Києві загальною площею 1 501, 42 кв.м., в тому числі нежитлові приміщення - 130, 17 кв.м. На думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки спірний будинок ніколи не належав до об'єктів комунальної власності, а лише був переданий на баланс обслуговуючій організації, у зв'язку з чим таке рішення порушує права та законні інтереси співвласників будинку. При цьому, позивач звертає увагу на те, що будівництво спірного будинку було здійснено на підставі дозволу, наданого Київській міській раді профспілок, правонаступником якої є Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок", та якій у 1987 році для цього було відведено відповідну земельну ділянку. Функції забудовника виконувала Київська міська рада профспілок, яка здійснювала фінансування будівництва 28-ми квартирного житлового будинку загальною площею 1 920 кв.м. Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642 зазначений будинок було включено до об'єктів комунальної власності Шевченківського району, а рішенням Шевченківської районної ради від 31.10.2006 р. № 91 нежилі приміщення спірного будинку площею 125, 5 кв.м. затверджено на приватизацію, після чого на них були оформлені правопосвідчувальні документи, а самі приміщення відчужені на користь ПП "Фірма "Магістр". Мешканці будинку не погодились з вказаними діями органу місцевого самоврядування і за наслідками розгляду позову ОСББ "Велика Житомирська 27" до Київської міської ради та Шевченківської районної у м. Києві ради господарський суд міста Києва рішенням від 21.07.2011 р. у справі № 6/157 визнав недійсними рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642 та рішення Шевченківської районної ради від 31.10.2006 р. № 91. Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2010 р. у справі № 8/129 було визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.10.2007 р. № 713-В та рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2012 р. у справі № 55/208 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (Літ. А) загальною площею 125, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Велика Житомирська 27, укладеного 13.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП Фірма "Магістр". На підставі зазначених обставин, позивач вважає, що відповідач не мав права повторно приймати рішення про включення спірного будинку до об'єктів комунальної власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2343/13 та призначено її до розгляду на 26.02.2013 р.

26.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.03.2013 р.

18.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що між сторонами спору у даній справі існує спір про право, а отже він підвідомчий саме господарському суду.

19.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладено на 02.04.2013 р.

26.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

02.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що перебування майна на балансі підприємства жодним чином не свідчить про перебування його у власності такої юридичної особи. При цьому, зазначає, що судами в інших спорах, що існували між сторонами відносно спірного будинку, встановлено, що він не належить до комунальної власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.04.2013 р.

05.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію та Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" і на стороні позивача - Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок". Клопотання мотивоване тим, що п. 1 рішення Київської міської ради від 28.10.2010 р. № 183/4995 віднесено до сфери управління районних у м. Києві державних адміністрацій майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві. На виконання п. 2 вказаного рішення розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) від 10.12.2010 р. № 1112 затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, додатком 10 до якого до сфери управління Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації включено житловий будинок по вулиці Велика Житомирська, 27 (п. 195 р. 1.1.а "Житловий фонд таблиці 5 "Житлове господарство"). При цьому, як зазначає Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією спірний будинок закріплено за КП "Керуюча дирекція Шевченківського району". Також, третя особа звертає увагу на те, що за змістом позовної заяви вбачається, що відповідно до тверджень позивача спірний будинок будувався за кошти Київської міської ради профспілок, правонаступником якої є Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок". Зважаючи на вказані обставини, третя особа вважає, що прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. справу № 910/2343/13, у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, передано на розгляд судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 910/2343/13 до свого провадження та призначено її розгляду на 15.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 910/2343/13 передано на розгляд судді Ломаки В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/2343/13 до свого провадження та призначено її розгляду на 15.05.2013 р.

15.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення проти залучення до участі у справі третіх осіб, в яких він зазначає про те, що Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" є власником вбудованих нежилих приміщень у спірному будинку, як і інші 30 власників, які володіють квартирами та яких представляє позивач. Щодо повноважень Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, то позивач звертає увагу на те, що вона не наділена правом управління спірним майном, а КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" лише утримує його на своєму балансі, а тому, на думку, позивача, прийняте у даній справі рішення не може вплинути на їх права та обов'язки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. відкладено розгляд справи на 04.06.2013 р. При цьому, розгляд клопотання Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про залучення третіх осіб відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти позову заперечує з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в порядку та в межах повноважень, визначених законом. При цьому, третя особа звертає увагу на те, що Головним управлінням комунальної власності КМР готувався проект рішення про виключення спірного будинку з переліку об'єктів комунальної власності, проте він не був погоджений, оскільки відсутні докази приватизації всіх квартир у будинку, про що повідомлявся позивач.

У судовому засіданні 04.06.2013 р. судом було розглянуто клопотання Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про залучення третіх осіб у справі та вирішено його задовольнити, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію та Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" і на стороні позивача - Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок". Розгляд справи відкладено на 18.06.2013 р.

18.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 на стороні відповідача надійшло клопотання розглядати справу без участі її представника. При прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Від відповідача 18.06.2013 р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивач у даній справі не наділений правом звертатись до суду за захистом прав його членів, а також на те, що оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до повноважень та відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством.

Представники відповідача та третіх осіб на його стороні в судове засідання 18.06.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб на його стороні не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2010 р. рішенням Київської міської ради № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" було затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 цього рішення, відповідно до п. 195 Додатку № 10 до якого до таких об'єктів включено жилий будинок загальною площею 1 501, 42 кв.м., в тому числі нежилі приміщення площею 130, 17 кв.м., що знаходиться по вул. Велика Житомирська, 27 в м. Києві.

Вважаючи, що дане рішення в означеній частині таким, що порушує права законних власників на вказане майно, так як воно ніколи не передавалось до комунальної власності, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" вирішило звернутись до суду з позовом про його скасування.

Досліджуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України встановлено наступні обставини стосовно виникнення та переходу прав на спірне майно.

Так, 14.07.1986 р. листом №14-15/866-27 Держбуду УРСР спільно з держпланом УРСР, Укрпрофраді (правонаступник - Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок") був наданий дозвіл на будівництво житлового будинку по вул. Велика Житомирська, 27.

17.06.1987 р. рішенням Київської міської ради народних депутатів № 618 Київській міській раді профспілок (правонаступник - Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок") було відведено земельну ділянку в м. Києві по вул. Велика Житомирська, 27, площею близько 0,16 га під будівництво житлового будинку для працівників профспілкових організацій.

Також, на Київську міську раду профспілок були покладені функції забудовника, який здійснював фінансування будівництва 28-ми квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями корисною площею 273,00 кв. м в м. Києві по вул. Велика Житомирська, 27.

30.07.1990 р. рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів № 483 будинок, який знаходиться в м. Києві по вул. Велика Житомирська, 27, був введений в експлуатацію та переданий на баланс експлуатуючим організаціям.

Відповідно до додатку до рішення виконкому Шевченківської ради народних депутатів № 483 від 30.07.1990 р. Київській міській раді профспілок, як забудовнику, було передано вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м., підручні приміщення площею 85,00 кв.м. під гурток "Юний технік".

Згідно п. 2 зазначеного вище рішення, відділом капітального будівництва Київської міської ради профспілок, будинок № 27 по вул. В. Житомирська був переданий на баланс експлуатуючим організаціям, на які покладалась тільки експлуатація інженерних мереж будинку без права власності на вбудовані приміщення будинку.

13.01.1992 р. виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 26 "Про формування комунального майна міста та районів", яким затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1) та вирішено передати до комунальної власності районів майно згідно з переліком (додаток 2-15).

Відповідно до п. 165 додатку 11 рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 р. "Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва" до об'єктів комунальної власності Шевченківського району було включено житловий будинок в м. Києві по вул. Велика Житомирська, 27, загальною площею 1501,42 кв. м.

21.04.2006 р. протоколом установчих зборів власників квартир багатоквартирного будинку в м. Києві по вул. Велика Житомирська, 27 було прийнято рішення про створення в зазначеному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "Велика Житомирська, 27".

31.10.2006 р. рішенням Шевченківської районної ради № 91 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва" в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26.04.2007 р. № 204 "Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності" нежиле приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по вул. Велика Житомирська, 27 у м. Києві було затверджено на приватизацію.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва про надання права власності на нежиле приміщення за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 27 (Літера А) від 07.06.2007 р. № 713-В, зареєстрованим в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 08.08.2007 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за номером № 8483п, було надано право власності на спірне підвальне приміщення.

07.08.2007 р. територіальній громаді Шевченківського району міста Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125, 5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 27 (Літера А), серія САВ № 283076.

13.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Приватним підприємством фірма "Магістр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно якого продавець продав покупцю нежиле приміщення площею 125, 5 кв.м. за адресою : м. Київ, вул. Велика Житомирська, 27 (літера А).

31.10.2007 р. між Приватним підприємством фірма "Магістр" (продавець) та Щинкіним Романом Анатолійовичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого продавець по цьому договору передав покупцю нежилі приміщення з № 1 по № 8 (грипи приміщень № 29) площею 125, 5 кв.м. по вул. Велика Житомирська, 27 (літера А).

24.01.2008 р. між Щинкіним Романом Анатолійовичем (продавець) та Тауверсом Пітерсом Рольфсом (покупець) було укладено договір купівлі продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець продав покупцю нежилі приміщення, площею 125, 5 кв.м. по вул. Велика Житомирська, 27 (літера А) в м. Києва.

При цьому, у вказаний період рішенням господарського суду міста Києва у справі №30/128-2/300 від 25.12.2007 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2009 р., за Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" визнано право власності на вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м, підручні приміщення площею 85,00 кв. м, що знаходяться по вул. Велика Житомирська, 27 у м. Києві.

Приймаючи вказані рішення, суди виходили з того, що Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" було передбачено, що до комунальної власності передаються, зокрема, житлові будинки (разом із вбудованими нежитловими приміщеннями), що раніше перебували у державній власності, а в постанові Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 р. було затверджено перелік саме державного майна України, яке передавалось до комунальної власності; пізніше прийнятим рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 р. № 26 було проведено перерозподіл цього комунального майна, отриманого відповідно з державного.

Суди зазначили, що Шевченківською районною у м. Києві радою не надано належних доказів того, що спірне майно - вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м та підручні приміщення площею 85,00 кв. м, розташовані в м. Києві по вул. В. Житомирська, 27, належали саме до державного майна, та не надано документального підтвердження на підставі чого дане майно, на думку Шевченківської районної у м. Києві ради, було віднесено до державного. Натомість Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" доведено, що вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м та підручні приміщення площею 85,00 кв. м, які розташовані в м. Києві по вул. В. Житомирська, 27 будувались ним за власні кошти є його власністю та ніколи ним до державної чи комунальної власності не передавались, і ним не надавалась будь-кому згода на переведення даного майна до державної або комунальної власності. Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" було доведено, що воно несло всі витрати, пов'язані з утриманням спірного майна - вбудованих приміщень корисною площею 188,00 кв. м, підручних приміщень 85,00 кв. м по вул. В. Житомирська, 27, в м. Києві, які пов'язані із збереженням майна, його ремонтом, забезпеченням і збереженням його властивостей.

В подальшому, 04.11.2010 р. Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 8/129, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р., та визнано протиправним і скасовано Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.10.2007 р. № 713-В "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі № 6/157, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р., було визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 р. "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва" (п. 165 додатку 11) в частині включення до об'єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку по вул. В. Житомирська, 27, в м. Києві загальною площею 1501, 42 кв.м., та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30.10.2006 р. "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва" в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26.04.2007 р. № 204 "Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності" в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв.м. по вул. В. Житомирська, 27, в м. Києві.

Приймаючи рішення у справі № 6/157, суди виходили з того, що вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м, підручні приміщення площею 85,00 кв. м, що знаходяться по вул. В.Житомирська, 27, в м. Києві не належали до комунальної власності, а тому Київська міська рада не мала повноважень на включення їх до об'єктів комунальної власності Шевченківського району.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2012 р. у справі № 55/208 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. В. Житомирська, 27, укладений 13.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Приватним підприємством фірмою "Магістр".

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що спірний Договір купівлі-продажу був укладений на підставі Наказу № 713-В від 07.06.2007 р., який Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2010 року визнано протиправним. Цією ж постановою, а також рішенням господарського суду м. Києва по справі № 6/157 від 20.07.2011 було встановлено, що приміщення загальною площею 125.50 кв.м., які знаходяться в підвалі будинку є допоміжними, та не є самостійним об'єктом цивільно-правових правовідносин.

Наведені вище обставини, встановлені судами при розгляді відповідних судових спорів, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.12.1990 р. Верховною Радою УРСР прийнято Закон "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" № 533-ХІІ, яким комунальну власність визначено як однією із складових фінансово-економічної бази місцевого самоврядування.

Статтею 7 даного Закону передбачено, що комунальна власність становить основу місцевого господарства і суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів. Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" визначення переліку об'єктів місцевого господарства, затвердження переліку об'єктів комунальної власності та їх статус було віднесено до компетенції пленарних засідань Ради народних депутатів.

05.11.1991 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою передбачено, що розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" зазначено, що з державної до комунальної власності передаються, зокрема, житлові будинки (разом із вбудованими нежитловими приміщеннями).

В постанові Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 р. було затверджено перелік державного майна України, яке передавалось до комунальної власності.

У свою чергу, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 р. № 26 було проведено перерозподіл цього комунального майна, отриманого відповідно з державного.

Під час розгляду даної справи відповідачем не було надано належних доказів того, що спірний жилий будинок, який розташований в м. Києві по вул. В. Житомирська, 27, належав до державного майна, та не надано документального підтвердження підстав чому дане майно, на думку відповідача, було віднесено до державного.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правовий статус місцевого самоврядування в місті Києві визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законом про місто Київ.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 Конституції України питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Також в силу п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції міських рад належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності, це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами ості інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без ї безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Стаття 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Конституції України відповідно ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вказаний правовий принцип закріплений також частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З моменту набуття фізичними особами права власності на квартири у спірному будинку вони одночасно набули право спільної власності на всі допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою цього будинку. (Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, постанова від 20.07.2010 р. у справі № 38/131).

Що стосується жилих та нежилих приміщень будинку, то вони в даному випадку перебувають в приватній власності й не можуть без належних правових підстав вилучені у їх законних власників та передані до комунальної власності.

Відповідні обставини встановлені судовими рішеннями, які наведені вище й не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, оскільки спірний будинок ніколи не належав до державної або комунальної власності, Київська міська рада не мала повноважень на включення його до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, в тому числі в частині приміщень, які виступають допоміжними й на праві спільної сумісної власності належать співвласникам квартир у будинку, та нежилих і жилих приміщень, які належать відповідним власникам на праві особистої приватної власності, а тому позовні вимоги про визнання рішення недійсним у відповідній частині, що стосується спірного будинку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених у даній справі позовних вимог.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів його членів.

Так, згідно зі статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів.

Відповідно до статті 16 цього Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом, захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Таким чином, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" правомірно визначило себе позивачем у даній справі відповідно до положень статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 р. в частині включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі міста Києва, жилого будинку № 27 по вулиці Велика Житомирська у місті Києві загальною площею 1 501, 42 кв.м., в тому числі нежилі приміщення площею 130, 17 кв.м. (пункт 195 додатку № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, Таблиця № 6 "Житлове господарство").

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" (01025, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок 27; код ЄДРПОУ 34429571) судовий збір у сумі 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя В.С. Ломака