Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/5510/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/5510/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИКО» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010592205.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичне виконання ТОВ «Фітнес-Компанія» умов договору, укладеного з позивачем. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки ТОВ «Фітнес-Компанія», яким встановлено укладання угод без мети настання реальних наслідків, а також зазначив, що на момент перевірки позивач не надав первинні документи по взаємовідносинам із вказаним контрагентом. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Шико» (код ЄДРПОУ 23744507) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фітнес-Компанія» (код ЄДРПОУ 34875251) за квітень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт від 05.10.2012 № 802/22-5/23744507 (далі - акт № 802/22-5/23744507)

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на загальну суму 197 297,00 грн.

На підставі акту перевірки № 802/22-5/23744507 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.10.2012 № 0010592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197 298,00 грн., в т.ч. основний платіж - 197 297,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010592205 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010592205 - без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010592205.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шико» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві 19.05.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 10701050001007398 та присвоєно код ЄДРПОУ 23744507.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 779546, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу, 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Суд встановив, що між ТОВ «Шико» (Покупець) та ТОВ «Фітнес-Компанія» (Постачальник) укладено Господарський договір поставки № 29/1 від 29.04.2011 (далі - Договір № 29/1), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно специфікації, викладеної у Додатку № 1 до господарського договору поставки № 29/1 від 29.04.2011 товаром, що постачається є тканина, пряжа, мереживо, замша, фурнітура тощо.

Пунктом 2.1 Договору № 29/1 встановлено, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW (ЕХ WORKS), ФРАНКО ЗАВОД місце поставки - склад Постачальника.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 29/1, сторони вправі на протязі дії цього договору змінити базис поставки конкретної партії товару, що постачається Постачальником за цим договором, на базис поставки СРТ (CARRIAGE PAID TO, ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО). Покупець у заявці на поставку партії на умовах, відмінних від базису поставки, визначеного в п. 2.1., вказує базис поставки СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС 2000, та назву місця призначення поставки. В разі згоди Постачальника поставити товар на умовах базису поставки СРТ, останній надає підтвердження заявки Покупця. В такому разі поставка партії товару, базис поставки якої вказаний в заявці Покупця і відрізняється від базису, вказаного у п. 2.1. цього договору, буде здійснюватися за правилами базису поставки СРТ.

Позивач на вимогу суду не надав копій заявок, складання яких передбачене умовами Договору № 29/1 та у яких мав бути визначений базис поставки і назва місця призначення поставки. Представник позивача обґрунтував це тим, що такі заявки подавались засобами електронного зв'язку. Однак пізніше, позивач надав до матеріалів справи копію листа-замовлення, який містив підпис генерального директора та відтиск печатки ТОВ «Шико». Водночас,базис поставки такий лист-замовлення не містив.

Крім того, пунктом 4.2 Договору № 29/1 встановлено, що не пізніше 7-денного строку з дати укладання сторонами цього договору сторони укладають графік поставок партій товару (місяць, декада, доба тощо) на весь строк дії договору. При цьому, згідно п. 4.4 Договору № 29/1 , графік поставок окремих партій товару, а також додатки до нього, після укладання сторонами є невід'ємними додатками до цього договору. Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації та графіку поставок (п. 4.5 Договору № 29/1).

На вимогу суду, позивач надав до матеріалів справи копію графіку поставки. Однак, із наданої копії вбачається, що безпосередньо графіку поставки даний документ не містить, а по суті є повідомленням з боку ТОВ «Фітнес-Компанія» про те, що товар відповідно до замовлення буде поставлено на склад ТОВ «Шико» до 30.04.2011 за адресою: вул. Артема, 37/41, м. Київ, 04053, базис поставки СРТ.

Даний документ не містить дати та місця його складання, асортименту, кількості товару, ціни та вартості кожної партії (які мають бути зазначені у графіку поставки, згідно з п. 4.5 Договору № 29/1), а також не підписаний з боку ТОВ «Шико», попри те, що, згідно умов договору, графік поставки мав бути укладений сторонами, а отже мав містити підпис уповноваженої посадової особи позивача та відтиск печатки ТОВ «Шико».

Водночас, з умов договору вбачається, що інформація, яка була зазначена у наданій позивачем копії графіку поставки мала бути зазначена у заявках на поставку, копії яких позивач не надав.

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Фітнес-Компанія» до ТОВ «Шико» (вул. Артема, 37/41) позивач надав копію товарно-транспортної накладної № 932 від 29.04.2011, згідно якого вся партія товару (127 рулонів тканини, 64 коробки фурнітури, пряжи) загальною вагою 4800 тонн була перевезена за один заїзд автомобілем мерседес НОМЕР_1. У товарно-транспортній накладній не зазначено модель автомобіля, а тому не можливо з'ясувати вантажопідйомність даного автомобіля марки мерседес.

Автопідприємством, яке здійснювало перевезення, згідно товарно-транспортної накладної № 932 від 29.04.2011 є СПД ОСОБА_1. Зазначена товарно-транспортна накладна не містить відміток про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт перевізником. Водночас, із штатного розпису ТОВ «Шико» вбачається, що вантажники у штаті позивача відсутні.

Представник позивача не надав пояснення з приводу того, яким чином було розвантажено 4800 тонн товару, а лише надав наказ від 13.01.2011 № 1/3-ВК, згідно якого дозвіл на приймання товару було надано завідуючій складу Бєлоглазовій Л.І.

До матеріалів справи надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПН-000017 від 29.04.2011, у якому під визначенням «послуга» наведено перелік товару, зокрема: мереживо, тканина, каміння, шнур, блискавка та ін. При цьому, зазначено тільки вартість товару без зазначення кількості та одиниць вимірювання.

На підставі виданої ТОВ «Фітнес-Компанія» податкової накладної № 17 від 29.04.2011 на загальна сума поставки 1 183 782,00 грн., в т.ч. ПДВ 197 297,00 грн., позивач включив до складу податкового кредиту у квітні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 197 297 грн.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 29/1 встановлено, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника.

Позивач на підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ «Фітнес-Компанія» надав суду копії банківських виписок. Однак, під час дослідження у судовому засіданні таких банківських виписок було встановлено, що вони не містять платежів на рахунок ТОВ «Фітнес-Компанія».

31.05.2013 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, у якому він зазначив, що відповідно до п. 8.5 Договору № 29/1 сторони погодились здійснювати розрахунки у вексельній формі.

До клопотання додана копія акту приймання-передачі векселів б/н від 06.06.2011 про видачу ТОВ «Фітнес-Компанія» чотирьох векселів загальною номінальною вартістю 1 183 782,00 грн., а саме: вексель № 3209956198 номінальною вартістю 300 000,00 грн., вексель № 3209956194 номінальною вартістю 200 000,00 грн., вексель Серії АА № 0843451 номінальною вартістю 383 782,00 грн. та вексель Серії АА № 0843461 номінальною вартістю 300 000,00 грн.

Позивач на підтвердження погашення векселя № 3209956194 надав копію Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б117-2/11 від 13.12.2011. Так, згідно даного Договору ТОВ «Шико» придбав простий вексель № 3209956194 від 06.06.2011 у ТОВ «Спецтехкомпані» (Продавець), повіреним за договором є ТОВ «ФК «Авангардіс».

Відповідно до п. 2.2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б117-2/11, ТОВ «Шико» зобов'язаний сплатити вартість покупки векселя, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «Авангардіс» у розмірі 200 000,00 грн. протягом 10 днів з дати підписання даного Договору.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 13.12.2011 до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б117-2/11 простий вексель № 3209956194 від 06.06.2011 було передано позивачу 23.12.2011.

Водночас, з копій банківських виписок вбачається, що ТОВ «Шико» перерахував на рахунок ТОВ «ФК «Авангардіс» тільки 100 000,00 грн. Підтвердження повного розрахунку за простий вексель № 3209956194 від 06.06.2011 позивач не надав.

В акті перевірки позивача № 802/22-5/23744507 міститься посилання на матеріали акту ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.08.2011 № 4227/23-522/34875251 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фітнес-Компанія» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 (далі - акт № 4227/23-522/34875251).

У акті перевірки ТОВ «Фітнес-Компанія» № 4227/23-522/34875251 податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Фітнес-Компанія» з контрагентами-постачальниками, оскільки у ТОВ «Фітнес-Компанія» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. На підставі зазначеного, податковий орган дійшов висновку про нікчемність таких угод, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач наголошував на тому, що на момент перевірки позивач не надав первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Фітнес-Компанія», а тому, на думку відповідача, податковий кредит позивачем документально не підтверджено.

В акті № 802/22-5/23744507 зазначено, під час перевірки позивачем надано лист від 24.09.2012 № 161, підписаний генеральним директором ТОВ «Шико» Касич-Пилипенко Т.В. про відстрочення термінів даної перевірки у зв'язку з тим, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Фітнес-Компанія» знаходяться в адвокатській компанії ВОК «Громадський рух визволення» згідно договору про надання правової допомоги та адвокатських послуг від 01.11.2011.

У зв'язку з ненаданням первинних документів, що витребовувались податковим органом, перевірка була здійснена на підставі податкових декларацій позивача та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року.

Позивач не надав суду документального підтвердження того, що усі первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Фітнес-Компанія» були передані адвокатській компанії ВОК «Громадський рух визволення».

Крім того, суд зазначає, що позивач був завчасно повідомлений про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що підтверджується розпискою 17.09.2012 директора Касич-Пилипенко Т.В. на направленні на перевірку від 17.09.2012 № 1454/22-5.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд неодноразово витребовував у позивача первинні документи, однак позивач витребувані судом докази у повному обсязі не надав та не зазначив поважності причин їх ненадання. Судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази у повному обсязі так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

У Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 зазначено: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.».

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Представник позивача зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Фітнес-Компанія» було використано у власній господарській діяльності, а саме: із придбаної тканини та фурнітури було пошито одяг та реалізовано контрагентам-покупцям: ТОВ «Торговий дім «Грегорі Арбер», ТОВ «Маркасон», ТОВ «Бестшоп», ТОВ «Клуб розумних покупців», ТОВ «Лє Бутік», ПП «Антошка», на підтвердження чого надав суду копії видаткових накладних та калькуляцій.

Однак, суд зазначає, що первинна документація щодо продажу позивачем товарів вищезазначеним покупцям не є беззаперечним доказом реальності господарської операції з поставки товару між ТОВ «Шико» та ТОВ «Фітнес-Компанія». Крім того, як вбачається з податкової декларації ТОВ «Шико» за квітень 2011 року, у позивача були окрім ТОВ «Фітнес-Компанія» інші постачальники, зокрема, згідно наданих позивач позивачем банківських виписок позивач здійснював розрахунки із постачальниками, де призначення платежу визначено «оплата за пряжу», «оплата за доставку тканини», «оплата за ґудзики», тощо.

Таким чином, враховуючи те, позивач надав не усі документи, що мали бути складені під час реального здійснення операції з поставки товарів, а ті, що надані містять неточності, а також той факт, що на момент здійснення перевірки податковим органом первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Фітнес-Компанія» були відсутні, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 197 297,00 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Фітнес-Компанія».

Отже, податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0010592205, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197 298 грн. є правомірним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що вони не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шико» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський