Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/7207/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року № 826/7207/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними та скасування рішення № 689 від 15.04.2013 та вимоги № Ю 338 від 03.05.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період нарахування відповідачем штрафних санкцій діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, що вказує на невідповідність рішення № 689 від 15.04.2013 вимогам ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що мораторій відповідно до вимог законодавства розповсюджується виключно на ті грошові зобов'язання, обов'язок сплати яких виник до введення мораторію. У зв'язку з чим вважає, оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 11.06.2013 представника відповідача, суд на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що Філія «Обухівське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна Акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 33293918) (далі - Філія) є відокремленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та зареєстрована як платник єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 № 44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Україна».

Згідно п. 5 зазначеної ухвали, з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

15.04.2013 відповідач виніс рішення № 689 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосував до Філії штраф у розмірі 1748,96 грн. та нарахував пеню у розмірі 596,69 грн. за період з 20.02.2013 по 09.04.2013 (далі - рішення № 689).

Позивач вважає, що після відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Україна» відповідач не мав права застосовувати до Філії штрафні санкції та нараховувати пеню, а отже, на його думку, рішення № 689 є протиправним.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 10 ст. 25 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу пункту 4 статті 12 названого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію і застосовуються у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Водночас, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. На зобов'язання поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і на такі зобов'язання, згідно загальних правил, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд критично ставиться на посилання позивача щодо нарахування позивачем штрафних санкцій та пені в період дії мораторію, а саме: з 20.02.2013 по 09.04.2013, оскільки мораторій було накладено 09.09.2011 року та розповсюджується він на ті грошові зобов'язання, які виникли до введення мораторію.

Враховуючи те, що строк сплати грошового зобов'язання з єдиного внеску виник у Філії після порушення провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих зобов'язань і нарахування штрафних санкцій за їх невиконання (неналежне виконання) не поширюються.

Даний висновок кореспондується з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі за позовом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до УПФУ в м. Тернополі про визнання недійсними рішень та в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 в адміністративній справі №21-113а11 за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотприлад» до Управління Пенсійного фонду в Соснівському районі м. Черкас про визнання протиправним та скасування рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 15.04.2013 № 689 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування є правомірним.

У зв'язку із несплатою позивачем суми грошового зобов'язання, з єдиного внеску, відповідач направив на адресу Філії вимогу від 03.05.2013 № Ю 338 на загальну суму 85134,14 грн.

У відповідності до положень ст. 25 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога від 03.05.2013 № Ю 338 направлена відповідачем у відповідності до положень законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський