Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/6375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6375/13 18.06.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет"

про розірвання договору та визнання відсутнім права

Суддя Ломака В.С.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Левицька Н.В. посвідчення № 002805;

від позивача-1: Чалий О.О. за довіреністю № 050/05-4783 від 30.05.2013 р.;

від позивача-2: Гудзь В.В. за довіреністю № 062/2/5-5168 від 24.05.2013 р.;

від позивача-3: Ковальчук В.М. за довіреністю № 155/1/03-13 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет" про:

- розірвання Інвестиційного договору № 049-13/і/82 на реконструкцію будинку № 5А на провул. Пилипівському, який укладений 10.12.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатаці" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет";

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет" права на набуття у власність нерухомого майна в нежитловому приміщенні площею 273,50 кв.м на провул. Пилипівському, 5А ринковою вартістю 3 590 828, 00 грн. у зв'язку з розірванням договору №049-13/і/82 від 10.12.2008 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на істотне порушення відповідачем умов Інвестиційного договору № 049-13/і/82 від 10.12.2008 р., а саме невиконання ним своїх обов'язків інвестора та будь-яких інших дій, які б свідчили про намір відповідача виконувати умови укладеного правочину. За твердженням прокурора, в результаті такої бездіяльності інші сторони інвестиційного договору позбавлені того, на що вони розраховували при його укладенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6375/13 та призначено її до розгляду на 15.05.2013 р.

13.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що у його представників закінчився термін дії виданих довіреностей, проте як процедура видачі нових є тривалою і потребує додаткового часу.

15.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він просить суд задовольнити позовні вимоги та звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів перевірки виконання відповідачем умов спірного Договору, за більш ніж 4 роки останній не вчинив жодної дії на виконання його умов.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про витребування від позивачів доказів виконання ними пунктів 12.1., 12.2., 12.3., 15.1. Договору та вимог ст. 188 ГК України, а саме: щодо попереднього застосування заходів досудового врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.06.2013 р.

23.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача-3 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він просить суд задовольнити позовні вимоги та підтверджує, що відповідачем жодних дій по виконанню умов Договору не вживалось.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник не може взяти участь у розгляді справи.

Від Прокуратури міста Києва 04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення, в яких він повторно наголошує на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р., у зв'язку з неявкою представників позивача-2 та відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.06.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів у справі та вирішено його залишити без задоволення, оскільки ним належним чином не обґрунтовано, яким чином обставини, на підтвердження яких він просить суд такі докази витребувати, можуть вплинути на розгляд даної справи.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання спірного договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє його права звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача за наявності спору, тобто відсутності згоди на припинення договору.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Аналогічну правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Верховного Суду України від 08.05.2013 р. у справі № 5021/966/2011.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідачем в порушення приписів ст. 38 ГПК України не надано суду доказів того, що він самостійно не може отримати відповідні докази шляхом звернення до позивачів.

Від представника позивача-1 у судовому засіданні 18.06.2013 р. надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Рішення Київської міської ради № 528/1189 від 24.05.2007 р. "Про затвердження Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва" та Розпорядження № 1404 від 22.10.2007 р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до фінансування будівництва та реконструкції об'єктів житлової, соціальної та іншої інфраструктури м. Києва" виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було видано Розпорядження № 691 від 16.05.2008 р., яким затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, визначено перелік інвестиційних об'єктів, а також переможців конкурсу із залучення інвесторів та замовників будівництва об'єктів.

До цього переліку під позицією № 1 було внесено відповідача, який став переможцем конкурсу із залучення інвесторів для реконструкції будинку на пров. Пилипівському, 5А у Шевченківському районі.

Замовником будівництва вказаного об'єкта було визначено Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

Пунктом 3 вказаного вище Розпорядження Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено укласти відповідні інвестиційні договори з переможцями конкурсу та замовниками будівництва.

Так, за результатами проведеного конкурсу між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу), Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (розпорядник), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет" (інвестор) було укладено Інвестиційний договір № 049-13/і/82 від 10.12.2008 р. на реконструкцію будинку на пров. Пилипівському, 5А.

За змістом п. 2.1 спірного Договору його предметом є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції нежитлового будинку на пров. Пилипівському, 5А, загальною площею 273,50 кв.м.

Загальна орієнтовна вартість реконструкції об'єкту інвестування складає 1 971 657, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 328 609, 00 грн. (п. 4.1 Договору).

В розділі 9 Договору сторонами було визначено порядок розподілу об'єкту інвестування та порядок передачі частини об'єкту інвестування інвестора.

Зокрема, п. 9.1 Договору передбачено, що об'єкт інвестування складається з частини об'єкту інвестування інвестора, право власності на яку набуває інвестор, та частини об'єкту інвестування замовника, остаточний розмір та перелік яких погоджується сторонами після затвердження проектно-кошторисної документації.

Акт розподілу проінвестованих та споруджених площ, акт про прийняття об'єкта в експлуатацію та документ, що підтверджує виконання інвестором своїх зобов'язань перед замовником, є підставою для оформлення частини об'єкту інвестування інвестора у власність інвестора (п. 9.5 Договору).

Відповідного до п. 15.1 Договору датою набрання ним чинності є дата його реєстрації в Головному управлінні економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору права та обов'язки сторін з реалізації інвестиційного проекту визначаються цим договором та чинним законодавством.

Права та обов'язки інвестора було закріплено сторонами в розділі 6 Договору.

Зокрема, відповідно до п.п. 6.1.1-6.1.9 укладеного договору інвестор зобов'язаний: фінансувати усі витрати на проектування та реконструкцію об'єкту, а також на отримання дозвільної, погоджувальної та іншої документації відповідно до умов інвестиційного конкурсу; узгодити спільно з розпорядником питання проведення реконструкції з орендарями. Самостійно узгодити питання проведення реконструкції з іншими співвласниками; визначити проектну організацію, яка буде розробляти проектно-кошторисну документацію на реконструкцію об'єкту інвестування та укласти з нею та замовником трьохсторонній договір на розробку проектно-кошторисної документації протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору; погодити та затвердити проектно-кошторисну документацію на будівництво об'єкту в установленому порядку. Після отримання позитивного висновку державної комплексної експертизи протягом 3 днів надати його копію організатору конкурсу; після погодження проектно-кошторисної документації визначити підрядну організацію, укласти трьохсторонній договір підряду між інвестором, замовником та підрядною організацією на реконструкцію об'єкту інвестування; сплатити організатору конкурсу кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі, відповідно до конкурсних пропозицій, 90 368, 00 грн., без урахування податку на додану вартість, протягом 30 робочих днів з моменту отримання дозволу на реконструкцію; компенсувати організатору конкурсу витрати, пов'язані з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу у розмірі 16 430, 00 грн., без урахування податку на додану вартість, протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору; компенсувати замовнику витрати по утриманню земельної ділянки та будівлі до 20 числа наступного місяця за звітним періодом після виставлення рахунку; усувати неякісно виконані роботи та відшкодовувати збитки, спричинені відхиленням проведення робіт від затвердженого проекту.

Крім того, в пункті 3.1 Договору сторонами було визначено функції, що передаються замовником інвестору з моменту підписання договору, до яких віднесено: виконання підготовчих робіт, проведення громадських обговорень та функцій по проектуванню, розробці робочої документації, укладання договорів на проектно-вишукувальні роботи; проведення робіт по проектуванню та реконструкції, а також по збору дозвільної, погоджувальної та іншої документації, та здачі в експлуатацію об'єкту інвестування у встановлені строки; отримання архітектурно-планувального завдання і технічних умов експлуатаційних організацій міста на приєднання будівлі до інженерних мереж; забезпечення реконструкції об'єкту інвестування необхідними будівельними матеріалами та обладнанням; забезпечення розробки та затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію об'єкту інвестування, яка мала відповідати всім умовам діючого законодавства України та пройти необхідні погодження у державних органах влади та комплексну державну експертизу; отримання дозволу (ордеру) на виконання будівельних робіт; після затвердження проектно-кошторисної документації - розроблення та затвердження графіків проведення платежів.

Таким чином, укладеним Інвестиційним договором на відповідача, як на інвестора, були покладені численні обов'язки, які було передбачено сторонами з тією метою, що в результаті їх виконання буде досягнуто певного корисного результату, а саме реконструкції об'єкту інвестування як складової процесу розвитку соціальної та економічної інфраструктури міста.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов спірного договору, оскільки ним не було виконано жодного обов'язку, покладеного на нього як на інвестора.

Так, як вбачається з листа вих. № 7/26-56/2311/09 від 23.11.2012 р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, відомості стосовно отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та стосовно введення інвестиційного об'єкту в експлуатацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відсутні.

Згідно з інформацією, наданою Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в листі № 23/12 від 04.01.2013 р., Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в листі № 18/43/2-13/4/42/43Т/36 від 04.01.2013 р., Комунальним підприємством "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" в листі № 05/06 від 04.01.2013 р., Комунальною корпорацією "Київавтодор" в листі № 01 від 02.01.2013 р., Публічним акціонерним товариством "Київгаз" в листі № 19/09-1 від 04.01.2013 р., відповідачем не було отримано архітектурно-планувального завдання і технічних умов експлуатаційних організацій міста на приєднання будівлі до інженерних мереж на виконання вимог п. 3.1 Інвестиційного договору.

Листами вих. № 042/5/6-16885 від 26.12.2012 р. та вих. № 042/5/6-16920 від 26.12.2012 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва повідомлено про відсутність інформації про погодження інвесторами питання проведення реконструкції з орендарями, зазначено, що листи від інвесторів, у тому числі, від відповідача, з цього приводу не надходили, що свідчить про невиконання останнім п. 6.1.2 спірного договору.

Листом № 17505/0/06/27-12 від 28.12.2012 р. Головне управління містобудування та архітектури повідомило, що відповідачу, як інвестору за спірним договором, дозвільно-проектна документація не видавалась.

Також, під час розгляду справи суду не були представлені докази сплати відповідачем коштів на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на виконання п. 6.1.6 спірного договору у зв'язку з чим встановлено, що упродовж тривалого часу, а саме протягом 4 років з моменту укладення спірного договору, відповідачем не було виконано жодного зобов'язання, покладеного на нього як на інвестора за інвестиційним договором № 049-13/і/82 від 10.12.2008 р.

Така бездіяльність відповідача, за висновками прокурора, свідчить про відсутність у нього взагалі наміру виконувати укладений Інвестиційний договір, а також підтверджує незацікавленість останнього у досягненні конкретного результату - реалізації інвестиційного проекту з реконструкції нежитлового будинку.

Наразі, відповідно до листа вих. № 155/1/15-5812 від 26.12.2012 р. Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" відповідач не звертався до позивача-3 з метою отримання технічної документації, необхідної для здійснення проектування та реконструкції будинку. Інформація стосовно виконання інвестором умов договору, у тому числі, щодо розробки та оформлення проектної та дозвільної документації на реконструкцію будинків, у Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" відсутня.

Як вбачається з позовної заяви, а також пояснень прокурора та позивачів, укладаючи Інвестиційний договір № 049-13/і/82 від 10.12.2008 р. позивачі 1, 2, 3 розраховували на інвестування відповідачем проведення реконструкції будинку на пров. Пилипівському, 5А.

З моменту укладення спірного договору минуло понад 4 роки, проте вказану будівлю не реконструйовано, чим зашкоджено економічному та соціальному розвитку міста Києва.

Тобто, позивачі не досягли поставленої мети та у значній мірі позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні договору.

На підставі зазначених обставин, прокурор в інтересах держави в особі позивачів, вирішив звернутись до суду з даними позовом про розірвання укладеного з відповідачем договору та визнання відсутнім у останнього права на набуття у власність нерухомого майна.

Оцінюючи подані сторонами докази у даній справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

За своєю суттю інвестиційний договір є угодою двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов'язки, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиціями можуть виступати більшість об'єктів цивільних прав, перелічених в ст. 177 ЦК, за винятком певних особистих немайнових благ.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, зокрема: такими цінностями є рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Юридична природа інвестиційного договору полягає в тому, що він являє собою договір простого товариства, оскільки всі істотні умови останнього знаходять своє відображення в ньому: 1) наявність об'єднання вкладів (грошові кошти першої сторони та послуги другої сторони); 2) наявність спільної мети у сторін, наприклад, мети, яка полягає у будівництві об'єкта нерухомості; 3) відповідно мають місце загальні спільні дії сторін.

За договором простого товариства сторони (учасники) зобов'язуються поєднати свої вклади та спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (ст. 1132 ЦК України). Істотними виступають наступні умови договору: про об'єднання вкладів, про спільні дії учасників, про спільну мету, заради якої здійснюються ці дії. Основні права учасників договору простого товариства полягають у правах на участь в управлінні спільними справами, на частку в праві на спільне майно та на отримання прибутку.

Як зазначалось вище, змістом укладеного між сторонами Договору на відповідача, як на інвестора, були покладені численні обов'язки, які було передбачено сторонами з тією метою, що в результаті їх виконання буде досягнуто певного корисного результату, а саме реконструкції об'єкту інвестування як складової процесу розвитку соціальної та економічної інфраструктури міста.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.3.17 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яке затверджене рішенням № 528/1189 від 24.05.2007 р. Київської міської ради, організатор конкурсу має право розірвати інвестиційний договір з інвестором у встановленому законом порядку, якщо інвестор порушує умови інвестиційного договору, зокрема, порушує встановлені договором обсяги та строки фінансування, не виконує або виконує неналежним чином будь-які інші інвестиційні обов'язки.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, при розгляді вимог про розірвання інвестиційного договору повинен бути доведений факт порушення відповідачем умов укладеного договору, невиконання або неналежне виконання відповідачем передбачених законом або договором обов'язків.

Відповідні обставини невиконання взятих на себе відповідачем зобов'язань за спірним договором підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не доведено виконання ним своїх обов'язків інвестора за спірним договором.

Спірним договором на інвестора були покладені, у тому числі, обов'язки, які підлягають виконанню з моменту підписання договору, і виконання їх не залежить від поведінки інших осіб. Проте, відповідачем не було надано суду доказів здійснення ним активних дій, спрямованих на виконання спірного правочину, що могло б свідчити про його намір реалізувати затверджений інвестиційний проект.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання за інвестиційним договором не здійснив.

Таким чином, виходячи з того, що факт припущення відповідачем істотного порушення умов підписаного між сторонами інвестиційного договору повністю доведений відповідними засобами доказування, позов в частині розірвання спірного договору підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 1.2 Інвестиційного договору було визначено, що частиною інвестування замовника є частина об'єкту інвестування, що знаходиться у власності територіальної громади міста Києва та у господарському віданні балансоутримувача розміром 273, 50 кв.м.

Одночасно, частиною інвестування інвестора є об'єкт інвестування, крім частини об'єкту інвестування замовника, на яку інвестор має право оформити право власності після виконання умов цього договору (п.1.3 Договору).

Як зазначалось вище, в розділі 9 Договору сторонами було визначено порядок розподілу об'єкту інвестування та порядок передачі частини об'єкту інвестування інвестора. Акт розподілу проінвестованих та споруджених площ, акт про прийняття об'єкта в експлуатацію та документ, що підтверджує виконання інвестором своїх зобов'язань перед замовником, є підставою для оформлення частини об'єкту інвестування інвестора у власність інвестора (п. 9.5 договору).

Згідно з наявним в матеріалах справи висновком щодо незалежної оцінки майна (сертифікат оцінювача Фонду державного майна України та Українського товариства оцінювачів № 9665/10 від 11.06.2010 р.) ринкова вартість нерухомого майна - будинку, загальною площею 273, 50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Пилипівський, 5А, станом на 19.03.2013 р. становить 3 590 828, 00 грн.

Разом з позовом про розірвання спірного договору, прокурором заявлено позовну вимогу про визнання відсутнім у відповідача права на набуття у власність нерухомого майна в нежитловому приміщенні площею 273,50 кв.м на провул. Пилипівському, 5А ринковою вартістю 3 590 828, 00 грн. у зв'язку з розірванням договору №049-13/і/82 від 10.12.2008 р.

Розглядаючи позов в цій частині, суд враховує, що загальні способи захисту права визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України.

Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Так, згідно зі статтею 20 ГК України одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

При цьому, слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.05.2012 р. № 6-20цс11, яка є загальнообов'язковою для всіх судів України у відповідності до приписів ст. 111-28 ГПК України, та відповідно до якої законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Обмежене тлумачення ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело б до неправомірної відмови в реалізації права на судовий захист.

Виходячи з висновків суду про розірвання Інвестиційного договору та приймаючи до уваги обставини, з настанням яких сторони договору обумовили перехід права власності на нерухоме майно, враховуючи, що договором чітко не визначено розміри розподілених площ, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за даним договором припиняються у зв'язку з його розірванням, а відповідач позбавляється права на набуття у власність об'єкту інвестування інвестора.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання відсутнім у відповідача права на набуття у власність нерухомого майна в нежитловому приміщенні площею 273,50 кв.м на провул. Пилипівському, 5А ринковою вартістю 3 590 828, 00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, відповідачем не надано, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, господарський суд враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 2.11 Постанови № 7 від 21.02.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу", відповідно до якого, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 2 294, 00 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Інвестиційний договір № 049-13/і/82 на реконструкцію будинку № 5А на пров. Пилипівський, що укладений 10.12.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет".

3. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебетмаркет" (03039, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Ізюмська, будинок 5, ЄДРПОУ 34896313) на набуття у власність нерухомого майна в нежитловому приміщенні площею 273,50 кв.м на провул. Пилипівському, 5А у місті Києві ринковою вартістю 3 590 828, 00 грн. у зв'язку з розірванням Інвестиційного договору № 049-13/і/82 від 10.12.2008 р.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Дебетмаркет" (03039, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Ізюмська, будинок 5, ЄДРПОУ 34896313) в доход спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя В.С. Ломака